Астрід Анна Емілія Ліндґрен «Міо, мій Міо». Основні відомості про життя і творчість письменниці, популярність її творів у різних країнах. Образи головних героїв. Перемога добра над злом

МЕТА:

https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=1321

Прочитай повість "Міо, мій Міо"

https://www.youtube.com/watch?v=I5DuomySKug

Переглянь фільм за повістю "Міо, мій Міо"

“Міо, мій Міо” аналіз (паспорт)

Автор – Астрід Ліндгрен

Жанр. Казкова повість (фентезі)

Тема – пригоди хлопчика в казковій Далекій Країні.

Ідея – віра в перемогу справедливості; розкриття безмежних фізичних і духовних можливості людей, які готові пожертвувати собою заради щастя інших.

Герої “Міо, мій Міо”

Сонячний світ добра: Міо, Бенко, тітка Лундін, тато-король, Юм-Юм, Ірі, Нонно, Ено, Ткаля, Зброяр, діти-птахи

Світ зла і темряви: Тітка Едля, дядько Сікстен, лицар Като, вивідувані, вартові

“Міо, мій Міо” сюжет та композиція

Експозиція. Життя Буссе в родині опікунів

Зав’язка. Тітка Лундін дає Буссе яблуко та лист і Джин перевозить Буссе до Країни Далекої

Розвиток дії. Буссе – Міо в Країні Далекій знаходить батька-короля; друзі та помічники Міо, відповідальність Міо за її долю жителів Країни Далекої

Кульмінація. Міо долає страх і приймає рішення боротися з лицарем Като. Випробування героя на шляху до замку лицаря Като

Розв’язка. Перемога Міо над Като, звільнення дітей

Епілог. Повернення додому, щасливе життя Міо у Країні Далекій

Сюжетний ланцюжок: Дружба з Бенком – зникнення Буссе Вільгельма Ульсона з дому – золоте яблуко тітки Лундін – відчуття самотності – в обіймах духа з Країни Далекої – зустріч з татом-королем – взаємна любов – смуток за Бенком – знайомство з Юм-Юмом і Країною Далекою – слух про лицаря Като – бажання потрапити в Країну Чужинецьку – зустріч з героями Країни Далекої: Нонно, Їрі, ткалею, Ено, Зброярем, зачарованими птахами – на хвилях Мертвого озера – двобій двох лицарів – повернення людей до життя.

Проблематика твору “Міо, мій Міо”

Взаємини дітей та батьків, необхідність домашнього затишку, любові для дитини;

роль батьків у житті дитини;

материнська любов та піклування

зображення світу дітей і світу дорослих;

зростання дитини, її взаємини з колективом;

права дитини(на друзів, повагу до себе, на любов);

утвердження моральних цінностей (добро, милосердя, дружба, любов, взаємодопомога, гармонія з природою).

Конфлікт твору. Втілення зла – жорстокий лицар Като та його мертвий світ (зачаровані птахи, безлюдне озеро, ліс, чорна гора) протиставлений сонячному світу добра

Символи “Міо, мій Міо” 

Образ колодязя що ввечері шепоче – «Це колодязь забутих казок і пісень, таких, що їх колись давно розповідали й співали на світі, а потім так само давно забули. Тільки цей Колодязь, що шепоче ввечері, пам’ятає їх геть усі». Образ колодязя є символом народної пам’яті, життєвої мудрості фольклору і народ-них традицій. Почути його казки та пісні може тільки дитина з чистим серцем. Поки є такий невичерпний колодязь, народ з нього черпає силу протистояти злу.

Маленька сіра пташка у замку Като – душа лицаря Като, яка звільнилася з кам’яного полону

Моральні цінності, проголошені в повісті: дорослі мають прагнути творити країну Далеку в реальному світі; Любов, Дружба перемагають зло та ненависть; природа завжди служить добру; кам’яні серця дорослих перетворюють дітей на нещасних самотніх «птахів»; люди мають завжди пам’ятати, що зло шкодить в першу чергу їм самим; батьківська любов, родинне тепло є най-вищою цінністю в житті

Елементи чарівної казки у повісті «Mio, мій Mio»

Чарівна казка

«Mio, мій Mio»

Незвичне народження героя

Тато – король Країни Далекої, мама померла, коли Mio народився

Казковий герой покидає домівку й потрапляє до дивного світу

14 жовтня о 6 год. вечора зник з дому і за допомогою джина потрапляє до Країни Далекої

Два світи: світ добра й світ зла

Країна Далека та Країна Чужинецька

Чудесні помічники героя

Юм-Юм, кінь Міраміс, Зброяр, дуплисте дерево, земля, зачаровані птахи, озеро, скеля, брама

Чарівні предмети

Меч, що розтинає камінь, невидимий плащ, хліб, що втишує голод, ложечка, що не залишалась порожня

Подолання труднощів

Пригоди у Мертвому лісі, у вежі голоду, боротьба з лицарем Като

Перемога світу добра над світом зла

Перемога Mio над лицарем Като, звільнення дітей та Міраміса з білим лошатком

Кінцівка

Mio живе в Країні Далекій, і йому дуже добре у свого тата-короля

Реальне та фантастичне у творі

Реальне

Життя в родині опікунів.

Погане ставлення тітки Едлі й дядька Сікстена до Буссе.

Самотність хлопчика

Жорстокі діти з Упландської вулиці

Вечірній парк, де хлопчик грається порожніми пляшками з-під пива

Хлопець, за висловом тітки Едлі, «миршавий, блідий і хирлявий».

Міо виріс і зміцнів, став рум’яний і здоровий, засмаг на сонці й набрався сили.

Фантастичне

Потрапив у Країну Далеку, знайшов тата-короля. Дні його веселі та радісні

Калле-Джигун, старий броварський кінь

Міраміс – кінь, що вміє літати

Добрі жителі казкового королівства і злий лицар Като. Зачаровані птахи

Зелені луки, трояндовий сад, колодязь, що шепоче казки

Злі сили гноблять хлопчика

Міо перемагає злі сили

“Міо, мій Міо” герої твору

Образ Міо

Головний герой Буссе жив у Стокгольмі з прийомними батьками –  тіткою Едлею і дядьком Сікстеном,, для яких він був тягарем. Він був самотнім і мріяв про сильного й люблячого батька, як у його друга Бенка. Проте раптом життя головного героя змінили чарівні предмети — золоте яблуко, ключ до Країни Далекої, джин із пляшки. Вони допомогли Буссе залишити злий земний світ і потрапити у світ добра й любові. У казковому світі він отримав усе, чого так не вистачало в реальності: нове ім’я, трояндовий садок, вірного коня Міраміса, а головне — рідного тата-короля.

У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм.

Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності.

Юний лицар Міо переміг злі чари, але не сам, а з допомогою вірних товаришів — Юм-Юма й маленької дівчинки, перетвореної на птаха, що своїми крилами загасила смолоскип задля спасіння юних героїв і ожила під чарівним плащем, витканим її мамою. Отже, любов (матері, батька, друга) у цій казці здатна творити справжні дива й перемогти все лихе. Своє щастя хлопчик знайшов не в героїчних пригодах, а в родинному затишку.

До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань.

Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги.

Цитатна характеристика Міо

 «Стокгольмська поліція розшукує дев’ятирічного Буссе Вільгельма Ульсона, що вчора о шостій годині вечора зник зі свого дому. У Буссе Вільгельма Ульсона білявий чуб, блакитні очі, а того вечора на ньому були короткі брунатні штани, сіра вовняна сорочка і червона шапочка».

   «Я був годованцем у тітки Едлі й дядька Сікстена. Опинився в них, ще коли мені було всього рік. А до того жив у сирітському притулку. …Їм здавалося, що через мене в їхньому помешканні стало надто гамірно: я, мовляв, приношу надто багато бруду з парку Тегнера, коли граюся там, розкидаю скрізь по кімнаті свій одяг, надто голосно розмовляю і надто голосно сміюся».

   «І це був мій тато-король. Я впізнав його, як тільки побачив. Я знав, що це мій тато. Він простяг руки, і я кинувся йому в обійми».

    «Я вже давно живу в Країні Далекій. Дні мої всі як один веселі й радісні. І кожного вечора тато-король приходить до моєї кімнати, ми будуємо разом моделі літаків і розмовляємо».

   «Я росту, і мені тут добре».

    «Я дуже люблю свого тата-короля, і він мене також дуже любить».

    «Коли я мешкав на Упландській вулиці, моїми друзями були не тільки Бенко й тітка Лундін. Я мав іще одного друга, про якого забув розповісти. То був старий броварський кінь, що звався Калле-Джигун».

   «…в мене є Міраміс із золотою гривою».

    «Хотів поїхати туди(де була Країна Чужинецька) і стати на герць із лицарем Като, хоч страшенно боявся його».

   «Адже це моя доля. Може, я й не повернуся з цієї мандрівки, та однаково такого страху, як перше, в мене вже не було».

   «Я ще дужче пожалкував, що приїхав сюди. Я тужив за своїм татом-королем».

   «…лицар, але добрий лицар, не такий, як Като. А лицар повинен бути мужній і не плакати».

    «Добрий лицар повинен казати правду. А як казати правду, то я плакав».

    «Мій меч, здатний розітнути камінь!»

    «Я був лицар на бойовій стежці й чимдуж біг до покою лицаря Като».

    «Я був безстрашним лицарем з мечем у руці».

Образи тітки Едлі та дядька Сікстена

Опікуни Mio; не любили хлопчиків; крикливі, постійно сердиті; жадібні; не любили дитячого сміху; жорстокі; постійно ображали Mio; байдужі до долі хлопчика.

Образ Юм-Юма

Юм-Юм – кращий друг головного героя в Країні далекій.

Зовнішність – хлопчик дев’яти років, із каштановим чубом та карими очима.

Соціальне становище – син садівника.

Вчинки – готовий прийти на допомогу.

Риси характеру: добрий, щирий, кмітливий, любить пригоди, веселий, безкорисливий у дружбі, щедрий, підтримає у складній ситуації, вміє берегти таємниці.

«То був хлопчик з таким самим каштановим чубом і з такими самими карими очима, як у Бенка».

Образ тата-короля

Тато Mio є королем Країни Далекої.

«Який він був гарний, як мерехтіло золотом та діамантами його вбрання! З вигляду він був схожий на Бенкового тата, тільки вродливіший. Шкода, що тітка  не бачила його».

Свого сина він шукав дуже давно, а коли знайшов, був невимовно щасливим. Король дуже любить природу та свій сад. Проте, найбільше він любить свого сина і слухати, як він сміється у саду («…Я люблю пташиний спів, люблю музику своїх срібних тополь, але найдужче люблю слухати, як сміється в садку мій син…») Король щедрий і люблячий батько, підтвердженням цього є той факт, що як тільки він дізнався, що Mio любить коней, то подарував синові золотогривого Міраміса. Mio уже не боїться свого батька, він йому цілковито довіряє. («…Хоч би що я зробив, він дивитиметься на мене ласкавими очима так, як дивився тепер…»).

Образ Като

Втіленням зла є жорстокий лицар Като та його мертвий світ (зачаровані птахи, безлюдне озеро, ліс, чорна гора).

«…і ми на власні очі побачили, який він страшний. Ми дивилися на його жахливе обличчя, а він мовчки дивився на нас. І його зло лилося на нас, мов холодний струмінь, палило наші обличчя, мов пекучий вогонь, просякало крізь наші голови, крізь наші руки, ятрило нам очі, заповнювало легені, коли ми дихали».

Като – жорстокий лицар. Вперше про нього Міо почув від Юм-Юма. «І коли він сказав ці слова, навколо ніби дмухнуло крижаним холодом, і Міраміс затремтів. І мене теж обсипало морозом, коли я вимовив ці слова. – Атож, жорстокий лицар Като,- сказав Юм-Юм, а Міраміс заіржав так, що голос його став схожий на крик».

Нонно, пастушок, розповів, що його братів забрав Като. «На ці слова Міраміс за вікном так заіржав, наче хто його вперіщив батогом. Усі ягнята злякано кинулись до своїх матерів, а всі вівці забекали так, наче надійшла їхня остання година».

Батько-король розповів Міо про Землю Чужинецьку, що там живе лицар Като. «Коли він вимовив його ім’я, по трояндовому садку ніби промчав лихий вихор. Білі пташки поквапились до своїх гнізд. Жалібник голосно закричав і замахав великими чорними крильми. Багато трояндових квіток миттю зів’яло… І тієї миті в срібних тополях загуло, ніби від бурі. Багато листя з них попадало, і коли воно летіло додолу, здавалося, ніби хтось плакав».

Хлопчик Їрі розповів, що його сестричку забрав лицар Като. «Коли він вимовив те ім’я, повітря навколо нас стало холодне, мов крижане. Високий соняшник миттю зів’яв і всох, а метелики, що літали навкруги, попадали і вже не підводились».

Злий лицар, володар сусіднього королівства, вторгається у мирне життя чарівної країни. І люди не можуть бути щасливі, бо зло поряд. Като не сприймають ні люди, ні природа. Шлях темного лицаря веде до руйнувань та знищення: Мертвий Ліс, неродюча кам’яна земля, Мертве Озеро, голод, отупілі прислужники, темрява.

Образ Като – не конкретний персонаж, швидше, частина загального зла. Це символ, алегорія безжалісної сили, яка прагне знищити кожного, хто не схилиться перед нею, не дозволить перетворити себе на бездушного і бездумного виконавця чужої волі. Спочатку образ здається дуже по-верховим та неглибоким, мальованим лише чорною фарбою, найтемнішою на світі. Але сам Като страждає від свого кам’яного серця не менше, ніж його жертви. І ненавидить більше за всіх лицаря Като лише сам Като. Є злочинці, які розуміють, що вони творять зло, у глибині свого серця прагнуть звільнення від лихого вміння. Це ті, хто став жорстоким від страждань, чия душа скам’яніла. Чи не тому Като викрадав дітей та перетворював їх на птахів, що хотів знайти свою душу, не завжди ж він був лихим? Але зло породжує лише зло. Лише вогняний меч здатний розбити міцну оболонку і визволити з полону пташину людської душі.

1. Прочитай біографію письменниці А.Е. Ліндгрен - стор 221-222

2. Запиши визначення - психологічна повість, повість-казка - стор 220

3. Прочитай повість "Міо, мій Міо", аналізуй зміст - тема, ідея.

4. Характеризуй головного героя і його вчинки.

5. Роботу сфотографуй і відправ.

Пройди тестування, коли прочитаєш повість-казку!