"Королева холоду", "безлюдний континент", "край Землі"... так називають Антарктиду, яка значно відрізняється від усіх інших материків, оскільки розміщена на крайньому півдні планети. Це — велетенська льодова пустеля. Тут найнижчі температурі повітря на Землі, хоча сонячного тепла в полярний день надходити більше, ніж одержує впродовж року жарка Африка. Завдяки потужному шару льоду, яким вкрита Антарктида, вона є найвищий.
Антарктида порівняно невеликий материк, який за площею близько 14 млн км кв. — перевершує тільки Австралію. Географічне положення Антарктиди дуже відрізняється від положення інших континентів. Вона майже цілкої розташована за Південним полярним колом у полярних широтах. Виняток становить Антарктичний півострів, який досягає 63° пд. ш.
Майже в центрі материка розміщений Південний полюс, тому всі береги Антарктиди "дивляться" на північ. Вони омиваються водами Тихого, Атлантичного та Індійського океанів, що пов'язані між собою потужною холодною течією Західних Вітрів. У материк вдаються великі моря Уеддела і Росса. Прибережні океанічні води та прилеглі острови разом з Антарктидою об'єднуються під спільною назвою Антарктика.
Історія відкриття і дослідження
Про існування невідомої землі на крайньому Півдні припущення висловлювалися дуже давно. Але регулярні плавання в південні полярні широти почалися тільки наприкінці XVIII — на початку XIX ст.
Відомий англійський мореплавець Джеймс Кук під час навколосвітньої подорожі в 1772-1775 рр. тричі перетинав Південне полярне коло. 1774 р. він досяг південної широти 71°10', але, натрапивши на велику нездоланну кригу, повернув назад.
На початку XIX ст. англійський капітан Уїльям Сміт, судно якого під час шторму було закинуто далеко на південь від мису Горн, двічі бачив невідому землю. У жовтні 1819 р. він висадився на її берег.
Датою відкриття Антарктиди вважається 16 січня 1820 р., а першовідкривачами — російська експедиція на суднах "Восток" і "Мирний", яку очолювали Фадей Беллінсгаузен та Михайло Лазарєв (мал. 136). Експедиція довела існування Південного полярного материка, визначила його межі, зробила описання берегів, антарктичного льоду та особливостей клімату Антарктики.

Мал. 136. Дослідження Антарктики
Серед дослідників Антарктиди, які вперше проникли вглиб континенту), були норвежець Руаль Амундсен (мал. 137) та англієць Роберт Скотт. 14 грудня 1911 р. Р.Амундсен, а 18 січня 1912 р. Р.Скотт підкорили Південний полюс.

Мал. 137. Руаль Амундсен
Всебічне вивчення континенту почалося з другої половини XX ст. Для дослідження були використані спеціально обладнані судна, авіація, санно-тракторні поїзди, метеорологічні супутники. Нині шостий материк — це материк науки, миру та міжнародного співробітництва. Тут немає постійного населення, але діє 39 наукових станцій і баз, що належать 18 державам, які ведуть дослідження в Антарктиді. З 1996 р. почала діяти українська наукова станція "Академік Вернадський" (мал. 138).

Мал. 138. Наукова станція "Академік Вернадський"
Дослідження в Антарктиді ведуть не тільки за національними, а й за міжнародними програмами. Згідно з урядовими угодами, на континенті заборонена будь-яка господарська та військова діяльність, а роботу вчених узгоджує міжнародна Наукова Рада з дослідження Антарктиди.