Антарктида

I.Організаційний момент

Шановні присутні! Нещодавно з науково – дослідної станції «Академік Вернадський» повернулася група вчених, яка з’ясовувала таємниці та загадки незвичайного материка. Тому учасниками нашої конфененції будуть саме вони, а кореспонденти деяких газетних видань зможуть задати їм питання та отримати змістовну інформацію.

II.Мотивація навчальної діяльності

Вчитель. «Королева холоду», «безлюдний континент», «царство завірюх і вітрів», «світовий холодильник», «край землі»... так називають цей унікальний материк, що не схожий на жоден континент світу. Це – велетенська льодова пустеля.

Проти Арктики вона –

Ця країна крижана.

Там на айсбергах пінгвіни,

Вигрівають свої спини.

Хочеш більше ще дізнатись,

Прошу в конференцію включатись.

III.Вивчення нової теми (супроводжується демонстрацією презентації)

Вчитель. Про який же материк сьогодні піде розмова? І чому його так називають? А які особливості його географічного положення?

Географ.

Походження назви материка пов’язане... з небом. Арктос – так називали стародавні греки сузір’я Великої Ведмедиці. А район земної поверхні довкола Північного полюса, що лежить під цим сузір’ям, дістав назву Арктика. А протилежний Арктиці район довкола Південного полюса Землі називають Антарктикою (анти означає навпроти). Звідси й назва Антаркктида – навпроти Арктики.

Антарктида – незвичайний материк за своїм розташуванням. ЇЇ називають «материком на краю світу». Вона майже цілком розташована за Південним полярним колом у полярних широтах. Майже в центрі материка розміщений Південний полюс, тому всі береги Антарктиди «дивляться» на північ. Вони омиваються водами Тихого, Атлантичного та Індійського океанів ... або водами Південного океану. У материк вдаються великі моря Уедделла і Росса. У океан дуже вдається Антарктичний півострів. Від найближчого материка – Південної Америки Антарктиду відокремлює протока Дрейка.

Прибрежні океанічні води та прилеглі острови разом з Антарктидою об’єднуються під спільною назвою Антарктика. Зовнішня межа її проходить в океані приблизно по 50 - 60° пд.ш.

Антарктида вкрита потужним крижаним покривом і завдяки цьому є найвищим материком планети.

Площа материка становить близько 14 млн. кв.км.

Вчитель. Як бачимо, географічне положення Антарктиди дуже відрізняється від географічного положення інших континентів. А ще доповідач сказав, що материк омивається водами Південного океану. Що потрібно розуміти під Південним океаном? Які його особливості?

Гідролог.

Береги Антарктиди омиваються водами південних частин Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Разом їх умовно називають Південним океаном. Уперше назва «Південний океан» з’явилася у 1966 році у документах міжнародних програм і проектів.

Площа Південного океану 77 млн. кв. км. У Південному океані багато морів: Росса, Амундсена, Беллінсгаузена - усього їх 11. Серед них одне зі специфічних – море Уедделла. Максимальна його глибина – 5007 м. Це найхолодніше море Антарктики, майже весь рік укрите кригою. А море Лазарєва має глибину 4500 м і у ньому постійно дрейфують крижини й айсберги.

Рельєф дна Південного океану надзвичайно складний. Він характеризується нерівністю і наявністю глибоких до 1500 – 2000 м і довгих, сотні кілометрів, поперечних та повздовжніх жолобів.Середня глибина океану 400 – 500 м.

Кліматолог.

Клімат Південного окену прохолодний. Взимку температура води на поверхні становить -2°... +1° С. Улітку вода «прогрівається» до +3° С. Південний океан - найбільш неспокійна частина Світового океану: досить часто бувають шторми і високі хвилі. Вітри в основному дмуть із заходу. Ці західні вітри в антарктичних водах спричинюють потужну течію Західних Вітрів. Ця течія переносить більше води, ніж усі річки земної кулі. Швидкість цієї «водяної каруселі» становить 3,5 км/год.

Солоність вод Південного океану не перевищує 35‰ унаслідок опріснення їх талими водами айсбергів.

Гляціолог.

Хочу додати, що особливе місце в льодовому покритті Південного океану займають шельфові льодовики. Під дією припливів і відпливів у товщі шельфових льодовиків утворюються тріщини, які спричинюють відкол великих масивів льоду й утворення айсбергів. «Айсберг» з англійської мови означає крижана гора. За формою вони поділяються на столоподібні та пірамідальні. Розміри айсбергів коливаються в широких межах від сотень метрів до десятків кілометрів у довжину і ширину. Більша частина айсберга - до 90% - знаходиться під водою і її не видно. За підрахунками дослідників, у межах Південного океану знаходиться в середньому близько 200 тис. айсбергів. Температура льоду в айсбергах сягає - 60°С.

Вчитель. Маючи такі суворі кліматичні умови та специфічні особливості водних мас чи є в океані життя?

Біолог.

Специфічні умови Південного океану наклали свій відбиток на розвиток рослинності і тваринного світу. Тут домінують водорості. Вони заселяють не тільки водну масу, а й поверхню льоду. З фауни відома антарктична креветка – криль. Максимальні концентрації криля в Атлантиці виявлені в холодних та відносно солоних водах моря Уедделла. Криль - харчовий продукт вусатих китів, тюленів, риб, головоногих молюсків, пінгвінів і різних птахів. Але останні результати біолого – океанографічних досліджень засвідчили несподіване зменшення запасів криля.

Еколог.

Це негативне екологічне явище, на думку українських учених, може бути наслідком змін у системі глобальної циркуляції Течії Західних Вітрів. А саме ця течія відділяє ареали розповсюдження криля та його харчового конкурента – сальп (морських вільно плаваючих колоніальних тварин). Послаблення потужності Течії Західних Вітрів послаблює фронт, який існує між відносно теплими й малосолоними водами цієї течії та холодними й відносно солоними водами моря Уедделла. Відповідно, створюються сприятливі можливості для аномального поширення сальп далеко на південь і, як наслідок, скорочення чисельності криля.

Біолог.

У Південному океані багато птахів. Серед них пінгвіни – символ Антарктики. Розрізняють 17 видів пінгвінів: аделі, імператорський, королівський, антарктичний та ін. Зустрічається димчатий альбатрос, кілька видів буревісників, багато чайок, морських ластівок, поморників.

Тут багато китів – вусатих і зубатих. Це кашалоти, касатка і короткоголовий дельфін, південний і синій кити, фінвал, горбач та ін.

Вчитель. Про існування невідомої землі на крайньому Півдні припущення висловлювалися дуже давно. Та міф про існування «Південного материка» спростував голандець Абель Тасман, подорожуючи до Австралії. З того часу пошуки невідомої землі на довгі роки загальмувались. Цікаво, яка історія відкриття Антарктиди?

Історик.

Антарктиду відкрито пізніше за інші материки. – аж у XIX ст. Та про ймовірність існуваня невідомого південного материка говорили ще стародавні греки. Але регулярні плавання в південні полярні широти почалися тільки наприкінці XVIII – на початку XIX ст.

Яскраві й трагічні сторінки вивчення Антарктиди. До пошуків невідомого материка чимало зусиль доклав відомий англійський мореплавець Джеймс Кук. Під час навколосвітньої подорожі в 1772 – 1775 рр. вітрильники Кука зайшли дуже далеко на південь, перетнувши Південне полярне коло, але натрапивши на велику нездоланну кригу, повернули назад. Після безрезультатних спроб відшукати легендарний материк Кук вирішив, що відкрити його неможливо. «Ця країна приречена на вічний холод і похована під потужним шаром криги і снігу, що ніколи не тануть. Кожен корабель, що зайде у гавань, ризикує залишитися там назавжди...» - так говорив Джеймс Кук.

Але зробити це таки вдалося через 45 років російським мореплавцям Михайлу Лазарєву та Фадею Беллінсгаузену. На шлюпах «Восток» і «Мирний» експедиція вміло пройшла через кригу до невідомої «білої плями». Моряки йшли невідомими морськими просторами, лід намерзав на оснастці суден, сніг засипав палубу. Проте мореплавці мужньо просувалися далі на південь на парусних кораблях. Вони близько підійшли до берегів материка, зробили опис берегів, визначили межі материка, нанесли на карту кілька островів, миси, затоки. Так 16 січня 1820 року було відкрито Антарктиду – важкодоступний материк, що останнім знайшов своє місце на карті.

Вчитель.

Після відкриття Антарктиди російською експедицією зацікавленість до дослідження південної землі зросла ще більше?

Історик.

Так, ви маєте рацію. Потім до важкодоступного Південного полюсу у 1841 році вирушив англійський військовий моряк і полярний дослідник Д. Росс. Пливучи вздовж берегів Антарктиди англійська антарктична експедиція відкрила діючий вулкан Еребус і згаслий – Террор. Ім’ям Росса названо льодовик і море в Антарктиці.

У 1903 – 1905 рр. південний материк намагалася підкорити французька експедиція під керівництвом Ж. Шарко. У суворих умовах виникла загроза загибелі експедиції. Тоді, на допомогу прийшов у 1905 році, аргентинський капітан І. Галіндез, який очолив пошуки французької експедиції. Так в Антарктиді з’явився острів Галіндез, названий на честь аргентинського капітана. Нині на цьому острові знаходиться українська антарктична станція «Академік Вернадський».

Наприкінці 1911 року до Антарктиди, майже одночасно, вирушили норвежець Руаль Амундсен та англієць Роберт Скотт.

За два місяці «залізний Руаль» з чотирма товаришами на нартах, запряжених собаками, здолав безмежну антарктичну пустелю і 14 грудня 1911 року досягнув Південного полюса.

Жорстокі морози, шалені вітри, небезпечні тріщини – провалля в кризі не зупинили англійця Роберта Скотта. Втративши коней та спорядження 18 січня 1912 року він досяг Південного полюсу, але там уже майорів норвезький прапор. У пригніченому стані англійська експедиція вирушила назад. Мандрівники падали від голоду та виснаження і вмирали один за одним Р. Скотт загинув останнім.

У допоміжному загоні англійської антарктичної експедиції Скотта був і українець Антон Омельченко. На честь першого українця, що побував на Південному полюсі, названа одна з бухт в Антарктиді.

Вчитель. Тривалий час материк був нікому не потрібний?

Політолог.

Можна сказати й так. Адже погляди великих держав були сконцентровані на території багаті рослинами, корисними копалинами, людьми, яких можна було експлуатувати. І першою країною, яка зробила своєю колонією антарктичні землі, була Англія. Саме вона продавала ліцензії іншим країнам на промисловий вилов китів, тюленів в районі Антарктичного півострова. Потім перша світова війна, відголоски якої дійшли до південного континенту, наочно показали військово – стратегічне значення антарктичних територій. Друга світова війна вдерлася вже на сам материк, де розгорталися справжні бойові дії.

Пізніше йшла боротьба за різні території Антарктиди. І тільки 1 грудня 1959 року, 12 держав підписали договір про Антарктиду. Згідно з урядовими угодами, на континенті заборонена будь – яка господарська та військова діяльність, а роботу вчених узгоджує міжнародна Наукова Рада з дослідження Антарктиди.

Вчитель. Який саме порядок і напрямок досліджень, що проводяться на материку?

Дослідник.

Всебічне і систематичне дослідження Антарктиди розпочалося в середині XX ст. Між різними країнами світу було укладено міжнародну угоду, яка встановила свободу наукових досліджень у будь – яких районах Антарктиди і використання материка тільки в мирних цілях. Дією договору про Антарктику заборонені не тільки експлуатаційні, а й геологорозвідувальні роботи на всі види корисних копалин. Цілком зрозуміло, що таке рішення світового наукового співтовариства продиктоване турботою про навколишнє середовище Антарктики та стан екологічної рівноваги, що склалася за мільйони років.

Відтоді різні країни світу стали організовувати там наукові станції, де постійно працюють вчені.

Нині в Антарктиді на 39 станціях працюють науковці із 18 країн світу. Міжнародна співдружність учених продовжує ліквідовувати «білі плями» Антарктиди.

Вчитель. Мені приємно повідомити, що згідно з міжнародним законодавством про Антарктиду та Угодою між урядом України та Великобританії, 07 лютого 1996 року у власність України передана антарктична науково – дослідна станція «Фарадей», яка отримала назву «Академік Вернадський». Прошу надати інформацію про місцезнаходження станції, кліматичні особливості, напрямки досліджень.

Географ.

Так, Україна ввійшла до розряду полярних антарктичних країн світу і розширила свій територіальний вплив.

У найвіддаленішому куточку світу майорить прапор України на станції «Академік Вернадський», що розташована на острові Галіндез, який займає площу близько 40 га. Цей острів низький, скелястий, укритий льодом та снігом упродовж цілого року. Висота його над рівнем моря 50 м. Острів знаходиться в східній частині моря Беллінсгаузена, утвореного Тихим океаном.

На острові функціонують такі основні будівлі: головний корпус, виробничий блок, складські приміщення, аварійний корпус, причал, щогла для прапора, астрономо – геодезичний пункт.

Кліматолог.

Клімат морський і набагато м’якший за клімат Антарктиди. Середні значення температури: влітку від 0° С до +2° С, взимку від -2°С до -20°С. В окремі роки температура влітку сягає +7°С, а взимку до -31°С. Практично постійно спостерігається вітер, сніг падає 250 днів на рік. В інші сезони майже постійно бувають тумани, дощі. Такий клімат зумовлює тривалість замерзання моря. Вода відкрита для проходу суден від початку грудня до квітня. В інший час море скуте кригою.

Біолог.

Незважаючи на досить суворі умови, у районі станції у теплий період року на скелях можна побачити антарктичні мохи, лишайники та водорості. У районі о. Галіндез зафіксовано 17 видів птахів, декілька видів ссавців (тюлені, кити, касатки), 4 види морських зірок та антарктичний криль.

Еколог.

Головні напрямки досліджень на станції пов’язані з вивченням атмосфери (зокрема, спостереження за зміною озонового шару), льодового покриву, зміни клімату, змінами в іоносфері та магнітним полем.

Є й наукові відкриття. Зокрема, знайдено бактерії, які активно поглинають важкі метали, розроблено новий спосіб уточнення прогнозу землетрусів.

Дослідження Антарктиди продовжуються.

Вчитель. Ми прослухали доповіді фахівців, які працювали на станції «Академік Вернадський». Які питання виникли до доповідачів?

Кореспондент журналу «Навколо світу»: «Англійський мандрівник Дж. Кук у своєму щоденнику спостережень писав, що Антарктида вічна мерзлота і рахував, що немає сенсу далі йти на південь, бо навіть дослідженою вона не принесе користі ні мореплавцям, ні географам чи іншим наукам. Прокоментуйте цей вислів з позиції сьогодення.

Дослідник.

Дійсно, на перший погляд Антарктида здається далекою і дикою. Але вчені ведуть велику дослідну роботу на материку і вже є певні результати: доведено, що Антарктида є частиною давнього материка Гондвана і відповідно має спільну геологічну будову та корисні копалини з південноамериканським материком; вчені вивчають крижаний покрив і його взаємодію з іншими компонентами природи, в тому числі з діяльністю людини.

Кореспондент газети «Вісті»: Про яку діяльність людини ви говорите, коли на материку знаходяться лише селища наукових станцій, там немає ніяких промислових підприємств?

Еколог.

Так, поки це дійсно тільки розташовані наукові станції, але існує проект будівництва міст майбутнього на крижаному материку. І в останні десятиріччя багато говорять про утворення над Антарктидою озонових дір. Озонова проблема «зависла» над Південним полюсом, де ультрафіолет майже без перешкод проривається на Землю. Винуватцем «озонової недостатності» дослідники називають людину, а точніше, речовину, яку вона використовує скрізь – фреон. І хоч на материку немає промислових підприємств, промислові забруднення сягають і до Антарктиди, незалежно від того де був викид. Тому охорона природи Антарктиди – це проблема міжнародна.

Також пов’язують утворення озонової діри з вулканічною діяльністю, у тому числі підводною, у районі Земля Вікторія – Вогняна Земля.

Кореспондент газети «Краєзнавство. Географія. Туризм»: Сьогодні багато говорять про потепління клімату на Земній кулі. Чи спровокує це танення криги в Антарктиді і наскільки підніметься рівень води в Світовому окані?

Кліматолог.

По – перше, потрібно врахувати товщину крижаного панциру, який вкриває материк, а він сягає від 2000 до 4000 м. Щоб спровокувати танення такої кількості льоду необхідно більш високі температури, а не такі які є на материку. Хоч материк отримує майже стільки сонячної енергії як і екватор, та все ж тут високе альбедо льоду – 90% сонячної енергії крижана білосніжна поверхня відбиває назад у космічний простір. По – друге, антарктичний крижаний покрив міцно тримається земної кори. Тому тільки при її руйнуванні можливий викид уламків льоду в океан і їх танення.

Якщо весь лід розтопити, рівень Світового океану підніметься на 50 – 60 м.

Проте вчені НАСА та Бюро морських досліджень заявили, що протягом останніх 40 років верхній льодовий шар океану в Арктиці став тоншим на 40%.

Кореспондент газети «Компас»: Відомо, що прісна вода – безцінний дар природи, але на жаль запаси її досить мізерні. Та відомо, що льодовики Антарктиди містять величезну кількість (близько 80%) «законсервованої» найчистішої прісної води нашої планети. Чи можливе використаня цих прісних вод.

Гідролог.

Дійсно Антарктида – накопичувач прісної води, якої не вистачає в багатьох регіонах Землі. Але потрібно пам’ятати, що води в рідкому стані тут майже не буває, опадів випадає мало і переважно у вигляді снігу. Відповідно прісна вода знаходиться в айсбергах, а один айсберг середніх розмірів містить стільки ж прісної води, скільки її за рік приносить невелика річка. Для порівняння можна сказати, що айсберги Антарктиди щороку виносять в океан понад половину тієї води, що використовується за цей період усім людством. Існують проекти транспортування айсбергів до берегів країн, які гостро відчувають нестачу прісної води. Є перший досвід транспортування антарктичних айсбергів до берегів Кувейту (країни Перської затоки).