Андреєві

Андреєві мохи

Таксономічна структура

Родина андреєвих — єдина у своєму порядку і класі, об’єднує близько 120 видів невеликих рослин зеленого, бурого, червоно-бурого, чорно-бурого кольору, що зростають на каменях й скелях.

Характеристика

Листки андреєвих мохів різноманітні за формою. Вони складаються з шару однорідних клітин, які своїми кінчиками утворюють тонкі волоски, здатні поглинати вологу з повітря. Це уможливлює зростання рослин на голих каменях. Стебла багаторічні, розгалужені, не мають провідних пучків. Ризоїди двох типів: пласкі пластинчасті, що вкривають поверхню каменя, і циліндричні, які занурюються в щілини й отвори субстрату.

Спосіб життя

Розвиток андреєвих мохів має певні особливості. На гаметофіті утворюється коробочка без ніжки, через тріщини якої висипаються спори. Протонема починає ділитися всередині спори, утворюючи багатоклітинну кулю. Спора проростає лише після того, як залишить коробочку. Багатоклітинне тіло розриває оболонку спори й виходить із неї, утворюючи нитки протонеми двох типів: одні розвиваються в розгалужені зелені пластинки на поверхні каменя, інші — в безбарвні нитки, що проникають у субстрат і функціонують як ризоїди. За несприятливих умов протонема андреєвих мохів утворює розгалужені кущики, вкриті товстою кутикулою. Кущики можуть тривалий час перебувати в стані спокою, поновлюючи розвиток за настання сприятливих умов. Таке пристосування зумовлено життям у суворих умовах каменистого субстрату.

Географічне поширення

Ареал андреєвих мохів охоплює Південну і Північну півкулі; вони зростають в помірних і холодних широтах, високо в горах, на скелях і камінні, утворюючи подушки. Андреєві мохи разом із лишайниками є піонерами заростання кам’янистого субстрату.