Айва звичайна, інжир

Айва звичайна.

Плоди айви в сирому вигляді майже не вживають. Головне призначення — перероблення на консервовані продукти.

Айва звичайна — це і декоративна і лікарська, і плодова рослина, що володіє унікальними властивостями. Звичайно, плоди айви далеко не настільки смачні в сирому вигляді, як її сестриці-яблуні, але переваг у них не менше. Вирощування айви забезпечує джерелом пектинових речовин, дає дуже смачну сировину для джемів, мармеладу, компотів і соусів, та й виглядає айва куди цікавіше, ніж банальні яблуні-груші,

Тому пропонуємо поговорити про те, у чому користь айви, як проводиться посадка, догляд за айвою звичайною, обрізка айви, а також наведемо кілька найпростіших, перевірених часом, але незмінно смачних рецептів з айвою.

Звичайна айва: користь, властивості, особливості

Відразу відзначимо, що в наших краях поширені два різновиди айви — звичайна, про яку піде мова в даній статті, і японська (хеномелес).

Отже, айва звичайна (Cydronia oblonga Mill) відноситься до сімейства розанових, підродини яблуневих. У культурі широко поширена в Північній Америці, Західній Європі, Середземномор'ї, а також в Молдові, на Україні, в Криму, Середній Азії і на Кавказі.

Нерідко цілі сади айви звичайної висаджують у містах (або біля міст), які живуть важкою або видобувною промисловістю, на територіях промислових підприємств, насадженнях в полезахисних лісосмугах. Завдяки газо — і пилестійкості айва добре себе почуває навіть в міських умовах, легко переносить формування та обрізки. Стійкість рослин проти цього пилу і газу пояснюється особливостями їх морфологічною будовою, ускладнюють проникнення газів всередину тканин. До того ж, плоди і листя вкриті пушком, що захищає їх від побрізки. Стійкість рослин проти цього пилу і газу пояснюється особливостями їх морфологічною будовою, ускладнюють проникнення газів всередину тканин. До того ж, плоди і листя вкриті пушком, що захищає їх від пошкодження градом.

Плоди айви в сирому вигляді практично не вживають. Їх головне призначення — переробка на консервовані продукти. Це і желе, і повидло, і цукати, і варення і компоти, і багато чого іншого. Плоди айви багаті не тільки органічними кислотами і пектинами, але і дубильними речовинами, завдяки чому довго зберігаються в звичайних умовах. Саме під час зберігання плоди айви набувають характерного для них насиченого аромату і смаку.

Айва звичайна: біологічні характеристики

Айва являє собою кущ або дерево заввишки 2-7 метра, з тонкою лускатою корою, яка постійно відшаровується. Кора чорно-сіра або сіра. Пагони спочатку опушені, з часом оголюються. Цвіте айва біло-рожевими, поодинокими квітками. Плоди — жовто-оранжеві або лимонні, вкриті повстяним нальотом, який зникає на зрілих плодах. За формою плоди айви бувають гладкими або ребристими, груше — або яблукоподібними, довжиною 6-12 см, вагою від 200 грам.

М'якоть айви терпка, соковита, кисло-солодка, рідше — солодка. Поблизу насіннєвої камери утворюється безліч кам'янистих клітин, хоча для деяких сортів такі клітини не характерні.

Залежно від регіону, початок вегетації айви припадає на середину або кінець квітня, цвітіння — на середину або кінець травня. Бруньки починають розпускатися по досягненню температури 9-10 градусів. Айві характерні два періоди росту пагонів: 1-й — в кінці квітня — початку травня; 2-й — в кінці липня — початку серпня.

Між розпусканням вегетативних бруньок і цвітінням проходить два або три тижні. В цілому айва зацвітає трохи пізніше за інших плодових дерев, оскільки формування квітів у неї відбувається на пагонах поточного року.

Перші кілька років зростання айви досить активне. Бруньки на приростах попереднього року розвиваються не однаково. Із збільшенням довжини пагона їх активність падає (у довгих пагонів мало бруньок на нижній частині). Тому пагони обов'язково вкорочують — це запобігає оголенню нижньої частини пагона і допомагає регулювати плодоношення.

Для розвитку кореневої системи айви найкраще підходять суглинні, важко-суглинкові ґрунти, структурні, з хорошою аерацією і рівнем ґрунтових вод не ближче 1-1,2 метрів. Майже всі корені розміщені на глибині 1-1,2 м, і в радіусі п'яти метрів.

Ця культура поширена в теплих районах з середньорічною температурою близько + 8 градусів, хоча є сорти, які здатні витримати морози до -35 градусів.

Айва є вимогливою до світла, посухостійкою, вологолюбною культурою. При дефіциті вологи її плоди дрібнішають, в них утворюється багато кам'янистих клітин. Добре росте на вологому, глинистому ґрунті з домішкою піску. На засолених ґрунтах, легких суглинках і легких ґрунтах живе менше і гірше плодоносить. На важких родючих грунтах айва досить пізно вступає в плодоношення, але плодоносить більш рясно, ніж на легких, плоди виростають більш якісними, а саме дерево живе довше.Деякі сорти айви смачні у свіжому вигляді, але, в основному, весь свій потенціал плоди розкривають або в термічно обробленому вигляді, або у процесі зберігання. Оскільки айва дозріває пізно, частину плодів знімають недозрілими. Хіміко-технологічні властивості таких плодів підвищуються в процесі зберігання, під час якого відбувається природне розм'якшення клітинних оболонок. Вони стають ніжними, набувають характерного для сорту забарвлення, у них розвивається сильний і приємний аромат, підвищується кислотність, через зменшення кількості крохмалю збільшується цукристість і кількість барвників, зате концентрація пектинів і дубильних речовин зменшується.

Плоди айви дуже смачні в печеному вигляді, їх використовують для приготування багатьох страв.

Рецепти з айви

Желе з айви

Плоди миють, подрібнюють на шматочки 1,5-2 см і кладуть в емальований посуд. Потім заливають водою (на 1 кг айви — 300 г води) і варять до розм'якшення, але не розварюють. Відвар зціджують і дають відстоятися. Потім його акуратно зливають, варять 30-45 хвилин, додають цукор (на 1 літр відвару — 300 грам цукру) і знову варять до готовності, близько 10 хвилин. Гаряче желе розливають у банки і закривають кришками. Для аромату можна додати ванільний цукор і лимонну кислоту. Варену айву, яка залишилася, можна використовувати для приготування фруктового пюре.

Джем з айви

Плоди миють, вирізують серцевину, подрібнюють на шматочки 1,5-2 см, варять у 10%-му цукровому сиропі 10-15 хвилин, додають залишок цукру і варять до готовності. Готовий джем розливають в банки, накривають кришками і пастеризують. На 1 кг плодів дають 750-800 г цукру.

Компот з айви

Для компоту з айви слід брати плоди у фазі повної стиглості. Їх миють, вирізують серцевину, подрібнюють на шматочки 1,5-2 см, бланшують у воді при температурі 85 градусів протягом 30 хвилин (до напівготовності), закладають у банки і заливають 30%-м гарячим цукровим сиропом, накривають кришками, стерилізують. Після бланшування і до укладання плоди зберігають у холодній воді. На півлітрову банку закладають 350-380 г плодів, на літрову — 600-750 г, на трилітрову — 2100 грам. Компот стерилізують при 85 градусах, пів-літрові банки — 20 хвилин, літрові — 25 хвилин, трилітрові — 40 хвилин.

Ірга

Кожний із нас хоч одного разу, але зустрічав деревце з синіми ягідками, схожими на великий глід, але не всі знають, що це — Ірга звичайна, або круглолиста (по-латині Amelanchier rotundifolia, Amelanchierovalis). Іргу нерідко можна зустріти в громадських парках. Так як культура відрізняється швидким зростанням, нею не нехтують ландшафтні дизайнери, які займаються озелененням міст. Втім, говорити про харчові і корисні властивості таких ягід (в умовах несприятливої екологічної обстановки) не доводиться — інша справа, якщо ірга виростає на присадибній ділянці.

Ареал поширення ірги досить великий, — тут і північ Американського континенту, схід Китаю, Корея, Японія, навіть в Африці можна зустріти цю рослину, не кажучи вже про Європу. Слід зауважити — крім Ірги круглолистої, існує ще близько 25 різновидів, багато з яких використовують селекціонери для виведення унікальних сортів. У природних умовах зростання часто зустрічається Ірга канадська, колосиста, ольхолистна, криваво-червона (незважаючи на назву, цей вид також має темно-сизі плоди).

Крім харчової цінності, ірга володіє неабиякими лікарськими властивостями. І не тільки її плоди надають цілющу дію, а також листя, квітки і кора гілок. У науковій медицині ірга не використовується, хоча лікувальні властивості рослини неодноразово підтверджені дослідниками-ентузіастами. На відміну від офіційної науки, народні цілителі не нехтують звертатися за допомогою до ірги в багатьох випадках, і запевняють, що рослина ефективна при лікуванні, а також для профілактики багатьох захворювань.

Очевидно, якщо йдеться про заготівлю ягід, то їх доцільно збирати після повного дозрівання, приблизно в липні — серпні. Листя ірги рекомендується заготовляти в пору цвітіння (як правило, це травень), але при необхідності можна збирати і на всьому протязі вегетації рослини. Кору молодих гілок заготовляють після перших заморозків. Кору зазвичай знімають з гілок, з метою формування крони рослини.

Сушити листя ірги можна на відкритому повітрі, зрозуміло, заздалегідь передбачивши захист від несприятливого впливу прямого сонячного світла. М’якоть ягід ірги зазвичай сухувата, хоча дощовим літом концентрація вологи в плодах багаторазово підвищується. Сушити ягоди можна так само, як і плоди глоду, тобто на горищі (під навісом на відкритому повітрі), або з використанням штучного тепла.

Висушувати кору гілок найбільш доцільно в термічних сушарках (духовці), при температурі 50 – 60 °C.

Для мети лікарської, можна також заготовляти квітки, які необхідно швидко сушити, передбачивши захист від ультрафіолету і забезпечивши хороший повітрообмін.к зазначалося раніше, м’якоть ягід ірги суховата, тому отримувати сік відразу після збору — недоцільно. Для приготування соку плоди необхідно попередньо підготувати, тобто розстелити тонким шаром на тканині і витримати при кімнатній температурі близько тижня (мінімум 5 діб), щоб ягоди “дійшли”. Після підготовки, відділення соку відбувається набагато краще (збільшення віддачі до 70%). Отриманий сік можна вживати у свіжому вигляді, а якщо планується заготівля у запас, то його необхідно підігріти приблизно до 85 – 90 °C (не кип’ятити) і розлити в попередньо стерилізовані пляшки. Сік використовується не тільки в якості корисного вітамінного напою, але також застосовується з метою лікування.

Сік і ягоди ірги чинять гальмівну дію на ЦНС, тому рекомендуються при перезбудженні, деяких нервових розладах, у тому числі і при безсонні. Ще вони допомагають адаптуватися при роботі в умовах підвищеного психологічного навантаження, а також швидше відновитися після стресових ситуацій.

Настій плодів. З метою профілактики авітамінозів (в осінньо-весняний період) можна приготувати вітамінний настій. На 250 мл крутого окропу досить одну столову ложку сухих плодів. Через чверть години (в деяких рекомендаціях вказується час настоювання 30 хвилин) корисний чай готовий. Його також використовують при розладах травлення: розлад шлунка або порушення в роботі кишечника. У другому випадку кількість ягід можна збільшити до двох ложок на склянку окропу. Такий “міцний” настій можна застосовувати для полоскань при кровоточивості ясен.