Агротехніка вирощування салату, укропу, шпинату у відкритому та закритому грунті.

Зеленні овочеві культури – це трав’янисті рослини з однорічним циклом розвитку. Вирощують їх заради одержання зелених листків або розетки листків у ранньовесняний та осінньо-зимовий періоди. Всі вони мають короткий вегетаційний період (окрім мангольду). У відкритому ґрунті товарну їхню продукцію одержують через 30-60 діб після сівби, а в закритому – через 20-40 діб. Скоростиглість дозволяє багаторазово висівати зеленні рослини у відкритому і закритому ґрунті, створюючи постійний овочевий конвеєр надходження свіжої продукції.

За способом використання зеленні овочеві культури поділяють на салатні, шпинатні та ароматичні. У салатних в їжу використовують зелені сирі листки, у шпинатних – варені (тушковані), в ароматичних – сирі та варені. Цінність їхня полягає в тому, що вони містять велику кількість вітамінів, які найбільш необхідні для людського організму. Зеленні овочеві культури широко використовують для приготування різних страв, салатів і як приправу та спеції в кулінарії та консервній промисловості.

Зеленні – холодостійкі овочеві культури. Сходи з’являються вже за температури 4-5°C. Оптимальна температура для росту і розвитку 16-18°C. Шпинат добре росте навіть за 12°C, причому за нижчих температур листки утворюються більш м’ясисті. Високі температури негативно впливають на врожай, а також призводять до передчасного утворення квітконосних стебел і збільшення вмісту клітковини в продукції, внаслідок чого листки стають більш грубішими.

Зеленні культури помірно вимогливі до інтенсивності освітлення. За умов короткого світлового дня вони швидко утворюють квітконосні стебла, цвітуть і формують насіння. Найбільше реагують на зменшення довжини дня салат і кріп: у салату формуються дрібні листки і не зав’язуються головки, а кріп характеризується повільним ростом та незначним нагромадженням ароматичних сполук.

Зеленні – вимогливі до вологості ґрунту, особливо в період проростання і формування листків та молодих пагонів. В цей період оптимальна вологість ґрунту має становити 80-85 % . Нестача вологи призводить до підвищення вмісту клітковини в листках, внаслідок чого вони набувають грубої консистенції і часто гіркуватого присмаку. Надмірна вологість також негативно вливає на ріст і розвиток рослин та їхню продуктивність, особливо головчастого салату. Листки його підгнивають, і головки втрачають товарний вигляд.

Зеленні – вибагливі до родючості ґрунту. Краще ростуть на родючих, легких з нейтральною або слабо кислою реакцією ґрунтах. Добре реагують на мінеральні та органічні добрива. Інтенсивний ріст рослин вимагає підвищеного легкодоступного мінерального живлення, особливо азотно-фосфорного, а забезпеченість калієм підвищує якість вирощування продукції.

Шпинат

Це один з найпоширеніших і найбільш поживних зеленних овочів. Листя його містить білки, жири, цукри, аскорбінову кислоту, вітаміни, каротин та мінеральні солі. Особливістю є те, що вітаміни C і A під час варіння листя не руйнуються.

Батьківщиною шпинату вважають Південно-Східну Азію. Дикорослі види зустрічаються тільки у Закавказзі й Середній Азії, а вирощують цей овоч майже у всьому світі.

Шпинат городній - відноситься до родини Лободові. Це одно - або дворічна рослина висотою 25–50 см і більше.

Рослина перехреснозапильна, роздільно одностатева, частіше дводомна.

Як овочева культура шпинат скоростиглий і холодостійкий. Насіння його проростає за температури 4°С, а сходи витримують заморозки до –6°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин — 15–18°С.

До родючості ґрунту шпинат досить вимогливий, добре росте на окультурених некислих ґрунтах. Кращі попередники для нього — овочеві культури, під які вносили органічні добрива. Надлишок азоту в ґрунті призводить до накопичення у листі нітратів. За нестачі вологи сходи з’являються із запізненням, недружно, листки стають грубими, рослини швидше переходять до стеблування.

Для конвеєрного вирощування сівбу проводять через кожні 2 тижні, починаючи з квітня. Сіють на глибину 2–3 см з шириною міжрядь 30 см у закритому ґрунті та 45–60 см у відкритому. Сходи з’являються на 8–10 день після сівби.

Для отримання ранньої продукції у відкритому ґрунті шпинат можна сіяти пізно восени чи навіть узимку. У такому разі технічна стиглість рослин настає на 2 тижні раніше, ніж за весняного посіву.

Після появи сходів рослини проріджують, залишаючи на відстані 8–10 см, а у подальшому догляд за посівами полягає у регулярному розпушуванні міжрядь. Для попередження викидання квітконосів у суху і жарку погоду проводять полив, за необхідності поєднуючи його з підживленням азотними добривами.

Збирають шпинат, коли рослини утворюють по 8–10 листків, а на деяких з них починають витягуватись стебла. У скоростиглих сортів це зазвичай відбувається на 20–25-й день після появи масових сходів, у пізньостиглих — на 25–50-й.

Рослини висмикують з коренем, очищають від пошкоджень і жовтого листя. Оскільки зібраний шпинат швидко в’яне, краще проводити збирання рано вранці і реалізувати продукцію в той же день. Або ж заморожувати — за –1…–2°С зелень шпинату можна зберігати протягом 2–3 місяців.

Кріп

У листі кропу міститься аскорбінова кислота, вітаміни B1, B2, P, PP, каротин, фолієва кислота, ефірна олія (до 2%), солі калію, кальцію, фосфору і заліза. Аскорбінової кислоти (вітаміну С), у цій зелені втричі більше, ніж у лимоні. Батьківщиною кропу городнього вважають Середземномор’я, та сьогодні він як зеленна пряна рослина відомий повсюдно.

Кріп городній - це однорічна трав’яниста рослина родини Селерові висотою 40–120 см.

Як городня культура кріп холодостійкий і невибагливий. Найбільш високі врожаї зеленої маси і насіння збирають на окультурених ґрунтах, багатих перегноєм і заправлених мінеральними добривами. Насіння проростає за температури 3–5°С, сходи легко витримують весняні заморозки. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин – 15–18°С, найбільше тепла вони потребують у період цвітіння й утворення насіння.

На ділянках, добре освітлених сонцем, зелень виростає більш ароматна. Вологу кріп любить, але її надлишок негативно впливає на врожай і вміст ефірної олії. З сортів з ніжною ароматною зеленню можна порекомендувати Харківський 85 і Пахучий. У відкритому ґрунті кріп висівають на ділянках, які швидко прогріваються.

Для конвеєрного використання зелені сівбу проводять через кожні 2 тижні, починаючи з квітня.

Насіння проростає на 10–12 день. Для отримання більш ранніх сходів насіння слід попередньо намочувати.

Глибина загортання насіння — 1,5–2,5 см. У закритому ґрунті кріп, як і шпинат, сіють рано навесні як попередник для теплолюбних рослин (огірок, томат) або в міжряддях у якості ущільнювача.

Мінімальна температура для розвитку рослин — 15°С. Ґрунт слід постійно підтримувати у вологому стані й використовувати для поливу тільки теплу воду. За нестачі вологи кріп починає цвісти, через що його товарність знижується. Окрім поливів, догляд за посівами включає розпушування міжрядь та видаленні бур’янів.

Збирати зелень кропу починають, коли висота рослин досягає 10–20 см. За суцільного одноразового збирання рослини висмикують з корінням, рано вранці в’яжуть у пучки і складають у тару. Оскільки продукція швидко в’яне, реалізують її якомога швидше. Упакований у поліетилен кріп зберігається протягом 3–5 днів, а за температури 1–2°С — кілька тижнів. Для використання у якості спеції кріп збирають після цвітіння, у фазі зав’язування насіння, коли насіння і квітконоси містять максимальну кількість ефірної олії.

Петрушка

Батьківщиною петрушки вважають Середземноморське узбережжя Іспанії. Ця цінна пряно-ароматична рослина містить білки, вуглеводи, вітаміни. Її споживають у свіжому і сушеному вигляді, використовують в основному для поліпшення смаку їжі, а її ефірна олія знаходить застосування і в медицині.

Петрушка кучерява — найбільш відомий вид роду Петрушка родини Селерові.

Представлена трьома різновидами: дикоросла, листкова, коренева.

В Україні набули розповсюдження другий і третій різновиди. Ніжну зелень з кореневого різновиду отримують з сорту Харків’янка, а з листової форми — з сорту Попелюшка.

Рослина петрушки листкової має слабо або сильно розгалужений стрижневий корінь, коренеплідної — утворює конічний коренеплід із загостреним кінчиком. Листки зібрані у прикореневу розетку висотою 25–45 см, яка складається з 7–45 черешкових листків.

Добрі врожаї петрушка дає на пухких суглинкових та супіщаних ґрунтах. У ґрунт бажано внести повне мінеральне та органічне добриво. Кращими попередниками є озимі зернові, рання білокачанна і кольорова капуста, огірок, томат, рання картопля, часник. На колишнє місце петрушку повертають не раніше, ніж через 3–4 роки. Органічні добрива вносять під попередник. Як овочева культура петрушка холодо- і жаростійка. Насіння починає проростати за 2–3°С. За посіву сухим насінням сходи з’являються протягом 15–20 днів і витримують заморозки до –9°С. Осінні холоди поліпшують лежкість коренеплодів. На півдні петрушка часто зимує у ґрунті й витримує морози до –11°С. Це дає змогу висівати насіння у другій половині літа, після збирання врожаю культур з коротким вегетаційним періодом (редиска, салат, шпинат, коріандр, морква та буряк на пучок тощо). Високі температури і дефіцит вологи уповільнюють ріст рослин, але підвищують їх ароматичність і вміст ефірної олії.

До світла ця культура не дуже вимоглива. А от вологу петрушка любить — як її дефіцит, так і надлишок знижує темпи росту й розвитку рослин. Для отримання дружних ранніх сходів насіння перед сівбою необхідно намочувати.

Якщо сходи з’являються густі, слід прорідити їх, залишивши відстань між рослинами не менше 5 см. Полив проводять, коли підсохне верхній шар субстрату, адже рослини погано витримують перезволоження. До змикання рядків ґрунт кілька разів розпушують, знищуючи бур’яни.

Зелень петрушки зрізають, коли рослини досягнуть висоти 10–12 см. «Пеньки», що залишилися, підживлюють розчином азотно-калійних добрив, а після відростання зеленої маси її знову зрізають. У зимовий період у теплиці можна зняти 5 урожаїв зелені.

Коренеплідний різновид петрушки також можна вирощувати у якості зеленої культури. Для цього рослини вирощують у полі, здорові коренеплоди після збирання та сортування закладають у овочесховище, а взимку чи навесні висаджують у ґрунт, поливають і виганяють на зелень.

Салат – цінна овочева культура, родини айстрових. Це скоростигла, холодостійка рослина, яка дає продукцію рано навесні, коли ще немає інших овочів. Є декілька форм салату. Найбільш поширена листкова і головчаста форми. Листковий салат утворює лише розетку. Товарну продукцію одержують на 25 – 30 день. Районовані такі сорти головчастого салату: Кам’яна голова жовта, першотравневий – 30 50 днів, Кучерявець Одеський 52 – 60 днів після з’явлення сходів.

Сіють салат рядковим способом або дворядними стрічками з відстанню 45 – 60см, а між рядами в стрічці 20 – 25см під зиму та навесні. Восени сіють перед настанням морозів, щоб насіння не встигло прорости. Глибина загортання 1,5 – 2 см. Сходи з’являються на 4 – 6 день. Два рази проривають: перший раз через 11 – 15 днів, другий – через 20 – 25 днів на відстані 15 – 20см. Під час вегетації розпушують грунт, виполюють бур’яни. Збирають салат кілька разів в міру настання стиглості.

Крес – салат – однорічна, трав’яниста рослина родини хрестоцвітих висотою 30 -60см. Можна вирощувати через розсаду або насінням у відкритий грунт. Висівають у грунт з середини квітня,і під зиму перед настанням заморозків в жовтні. Насіння сіють у борозни на глибину 0,5 1 см, міжряддя 10 – 20 см.. Сходи потрібно проріджувати. Переносить заморозки до – 5 градусів. У суху погоду потребує рясного поливу, у похмуру достатньо поливати один раз на три дні. Нестача вологи псує смак. Використовується для споживання у свіжому вигляді, як лікувальний засіб.

Мангольд ( бурякова трава) – дворічна культура, розмножується насінням. У перший рік утворюється розетка листя, у другий – високий квітконос. Грунт повинен бути пухкий, родючий, добре освітлений. Висівають рядковим способом, або гніздами по 3 – 4 насінини в лунку, глибина загортання 2 – 3 см. Сходи проріджують, залишаючи по одній рослині в гнізді. Відстань між лунками 25 – 40 см. Висівають в кінці квітня на початку травня, або під зиму на початку листопада. Це холодостійка культура. Можна вирощувати і висаджувати розсадою. Листя використовується в салатах, додають в супи, готують начинку для пиріжків, роблять голубці.

Огіркова трава (бораго) – однорічна рослина висотою 60 – 100 см. Розмножується насінням, самосівом, морозостійка. Сіють під зиму або навесні. Найкраще росте на родючих. Пухких, добре зволожених грунтах. Висівають рядками, на глибину 1 – 2 см, ряди на відстані40 -45 см, проріджують рослини на 15 – 20 см одна від другої. За період вегетації поливають, проріджують, розпушують грунт в міжряддях. Використовують траву, квіти та насіння для кулінарії та в лікарських цілях.

Коріандр – теплолюбна рослина що належить до родини Зонтичні. Сіють рядковим способом з міжряддям 45 см, Висівають у грунт у квітні. Любить пухкий, родючий грунт, розмножується насінням. У період росту потребує п’ясного поливу. Має приємний смак. Вирощується як лікарська рослина і як прянощі.