Агротехніка вирощування бобових культур. 22 січня - День соборності України

Горох посівний – це однорічна трав’яниста рослина зі слабкими стеблами, що в’ються. Це культура ранніх термінів сівби., холодостійка, вимоглива до вологи. Він витримує температуру до -6 – 7 градусів. Насіння починає проростати при температурі 1 – 2 градуси. Оптимальні умови для розвитку гороху складаються при температурі 25 – 30 градусів, при температурі 30 і більше ріст припиняється і культура може загинути. Сходи переносять короткочасні заморозки до 5 – 7 градусів, проте у фазі цвітіння заморозки в 2 – 4 градуси згубні. Як світлолюбна рослина горох краще розвивається і добре плодоносить в умовах довгого дня. У гороху не надто розвинена коренева система. Кращими попередниками є озимі та ярі зернові культури, з овочевих – цукрові та кормові буряки, картопля і ранні овочеві культури. Особливу увагу приділяють передпосівній культивації на глибину 6 – 8 см. Висівають насіння гороху суцільним способом, з міжряддям 15 см. Глибина загортання насіння становить 6 – 8 см. Після сівби грунт ущільнюють котками. При з’явленні сходів ( через 7 – 10 днів після сівби) посіви боронують поперек напрямку рядів. На посівах гороху 1 – 2 рази розпушують міжряддя. Проводять боротьбу з бур’янами, злегка підгортають. Горох вибагливий до вологи, особливо в перший період свого розвитку, а також в період цвітіння та наливу зерна.

Хвороби та шкідники гороху. Найбільшу небезпеку для врожаю гороху являють жуки бульбочкових довгоносиків. Вони пошкоджують не тільки листя а й точку росту, що призводить до загибелі рослини. Горохова зернівка також небезпечний шкідник. Жуки з’являються на посівах гороху на початку цвітіння і живляться пилком квітів. Ще одним ворогом вважається попелиця. Проти попелиці рослини обробляють хімічними препаратами, але не пізніше, як за 30 діб до збирання врожаю. Значної шкоди врожаю гороху можуть завдати і хвороби: аскохітоз, іржа, борошниста роса. Потрібно своєчасно проводити боротьбу.

Збирання врожаю розпочинається коли плоди гороху є зеленими у технічній стиглості. Його збирають у декілька заходів через кожні 2 -4 дні, коли зерно соковите і досягне розміру 6-7мм у діаметрі.

Квасоля звичайна. Насіння квасолі висівають коли грунт на глибині 10 см прогріється до 12 градусів. Щоб подовжити період використання її висівають у декілька строків з інтервалом 10 – 15 днів. Спосіб сівби широкорядний із шириною міжряддя 40 х 60см або стрічковий за схемою 60 х15х15. Глибина загортання залежить від розміру зерен та вологості грунту і становить 4 – 8 см. Протягом вегетації грунт у міжряддях 2 – 3 рази розпушують, виполюють бур’яни в рядках, поливають залежно від погодних умов.

Кращими попередниками для квасолі є озимі та ярі зернові культури, картопля, буряки. На попереднє місце вирощування повертають не раніше як через 4 -5 років. Поле під квасолю орють на глибину 20 – 22 см, вносять добрива. Квасоля культура пізнього строку сівби. Від початку весняних польових робіт до сівби квасолі проходить до 30 діб. Протягом цього періоду поле 1 – 2 рази культивують на глибину 6 – 8 см з одночасним боронуванням. Квасоля вибаглива до умов живлення, а тому позитивно реагує на внесення органічних добрив.

Збирають урожай квасолі вибірково, коли зерно в бобах досягне розміру пшеничного, через кожні 3 – 4 дні.

Боби кормові. Високі врожаї бобів отримують після картоплі, цукрових буряків, озимих культур. Поле під боби орють на глибину 25 – 27 см. Весною грунт боронують, а через 1 – 2 дні культивують на глибину 6 – 10 см. Під оранку вносять органічні та мінеральні добрива. При висіванні бобів му рядки вносять гранульований суперфосфат. Сіють боби широкорядним способом з шириною міжрядь 45 см. Для знищення бур’янів на 5 – 6 день після сівби площу боронують. Друге боронування проводять у фазі 3 – 5 листків. Проти бур’янів застосовують гербіциди, обприскуючи поле до появи сходів бобів. Широкорядні посіви 2 3 рази розпушують у міжряддях культиваторами на глибину 4 – 6 см.

Кормові боби на насіння достигають не дружно. Щоб прискорити їх достигання проводять обприскування їх за 10- 12 днів до збирання розчином сульфату амонію. Після такого обприскування обпадає листя рослин і боби з насінням достигають швидше і дружніше. Після достигання бобів у 2 – 3 нижніх ярусах рослин приступають до роздільного збирання бобовими жатками. Сухі валки обмолочують зерновими комбайнами. Незрілі плоди збирають вручну, в міру достигання в 3 – 4 прийоми з проміжками 8 – 12 днів.

Цукрова кукурудза. Сіяти цукрову кукурудзу необхідно після того, як грунт стане теплим і коли мине загроза заморозків. Коли температура грунту досягне +10 градусів. Кукурудзу можна вирощувати на одному і тому ж місці протягом декількох років поспіль, однак при цьому зростає ризик ураження рослин хворобами та комахами шкідниками. Добрі попередники горох, картопля.. Ширина міжрядь 75см, глибина посіву 4 -5 см. Внесення добрив необхідно виконувати в кілька прийомів під час вегетації. Кукурудза вимагає багато води протягом усього сезону зростання У посушливих районах кукурудза не може вирощуватись без зрошення. Нестача води викликає кілька видів пошкоджень: від поганого проростання насіння до поганого запилення. Особливо негативно позначається нестача вологи в період цвітіння і наливу зерна.

Цукрова кукурудза більш чутлива до застосування гербіцидів, ніж звичайна. Обробка посівів солодкої кукурудзи гербіцидами до появи сходів це найбільш безпечний і кращий спосіб боротьби з бур’янами. Можна обробити посіви гербіцидами на ранній стадії розвитку рослин – від 2 до 5 листків. Досить ефективне проведення міжрядної культивації 2 -3 рази під час періоду вегетації. Кукурудзяний метелик і бавовняна совка – це два основних види комах, що завдають шкоди цукровій кукурудзі під час цвітіння і дозрівання початків. Починати захист від бавовняної совки слід при викиданні чоловічого суцвіття.

Збір врожаю цукрової кукурудзи необхідно проводити на стадії молочної стиглості. На цій стадії розвитку шовковисті ниткоподібні маточки качанів кукурудзи сухі. Через 20 – 22 дня після того, як половина рослин викидає шовкові рильця – качани готові до збирання.

Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.

Соборність – це єдність, неподільність усіх територій України, духовна єдність українців, які проживають на території України, а також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету і незалежності України, побудову процвітаючої демократичної національної держави

Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків. Будемо з щаною зберігати і захищати цей безцінний скарб.