Прочитай та запиши!
Художня деталь — засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція. Через деталь значною мірою виявляється спосіб художнього мислення митця, його здатність вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ таке, що у сконцентрованому, спресованому вигляді економно і з великою експресивністю дає змогу виразити авторську ідею твору. Художня деталь з’являється часто внаслідок інтуїтивного імпульсу, як осяяння, навколо неї нерідко «організовується» уся будова твору. В одних випадках художня деталь може набирати характеру символу, в інших — бути деталлю-штрихом. У тексті цей спосіб мислення матеріалізується в речових, портретних, пейзажних, інтер’єрних деталях. Художня деталь може надавати особливого забарвлення мовленню персонажа тощо. Вона буває як наскрізною (повторюваною) у творі, так і одномоментною, але в кожному разі вона має в собі прихований зміст, підтекст, може викликати широкий спектр асоціацій, здатна замінити собою розлогий опис, авторську характеристику, міркування, цілий епізод тощо.
Деталі образів:
Квітка на клумбі (нагідка) – любов до прекрасного, всеперемагаюча сила добра.

Квітка, що розцвіла посеред грудня – пам’ять
Хрест – крах надій і сподівань.
Речі та їжа, що давали жінки полоненим – милосердя, прощення
Цигарка охоронця, якою він пригощає полонених – співчуття, людяність.
Фотокартки – те, що з’єднувало німців з рідними, те, що було для них найдорожчим, згадка про мирне життя і жаль за ним.
Сюжет:
Експозиція: полонені німці зводили будинки.
Зав’язка: ставлення Фрідріха до українських дітей, жінок-вдів.
Кульмінація: хвороба, а потім самогубство Фрідріха.
Розв’язка: знайдена в стіні квартири фотокартка з двома дівчатками — згадка про полоненого німця.

Образ Фрідріха

Фрідріх – полонений німець. Фрідріх виділяється з групи полонених, він хворий на сухоти.

Зовнішність Фрідріха – «…Був худий, гнилозубий і брудний…»

Риси характеру Фрідріха:

добрий,
щирий,
чуйний,
поважно ставиться до дітей,
жінок;
працьовитий,
майстер виробів з цегли, будівельної справи;
цінує красу. (Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв (нагідки)

Фрідріх навіть в полоні намагався підтримувати любов до природи. Тому «коли протала земля» він копав грядочку та садив там квіти. Та діти розбивали грядку, розкидали каміння, кидали у них землею. Але герой не сердився. Він намагається розважити жорстоких дітей, пестить їх, співає їм пісні, робить прикраси з цеглин.

Діти любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав їх на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.

Фрідріх дивував жінок «…Робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонце і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху…»

Так, він переможений, але він — живий, він не втратив снаги до життя, уміння бачити красу в дрібницях. У нього була фотокартка, якою він любив хизуватися. На ній були двоє дівчаток у білих сукенках і білих черевиках. Це були його доньки. Думаю, що хворий німець жив надією, що колись повернеться додому, обійме та поцілує власних дітей. На жаль, повернутися додому герою не судилося.

Коли туга за батьківщиною стає нестерпною, а хвороба виснажує, Фрідріх кінчає життя самогубством (повісився). Через багато років у стіні будинку, який зводили полонені, знаходять рукавицю з фотокарткою, із якої дивляться дві дівчинки, доньки Фрідріха, і немов запитують: «Ви не знаєте, де наш тато?»