55. Любов Пономаренко. Коротко про письменницю.

1. Ознайомся з біографією письмнниці та законспектуй найголовніше

Любов Пономаренко

Народилася Любов Петрівна Пономаренко 25 травня 1955 року в селі Іванківці, Чернігівська область в родині вчителів.

Кожного дня по 6-7 км долала пішки, щоб навчатися в школі

Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М. В. Гоголя, факультет української мови та літератури

Почала писати ще в 10 класі. Полтавська газета «Комсомольський гарт» надрукувала збірку поезій юної літераторки

Перша книжка Любові Пономаренко, що побачила світ, була книга повістей «Тільки світу». Видана у 1984 році видавництвом Спілки письменників України

Її твори д з кордоном – в Німеччині, Сербії та Японії

З 1999 року працює власним кореспондентом у Всеукраїнській громадсько-політичній газеті «Зоря Полтавщини»

Є Лауреатом літературних премій. Зокрема – Міжнародної премії ім. Олеся Гончара, отримана у 2000 році; Всеукраїнської премії «Благовіст», отримана у 1998 році; Обласної премії ім. П. Мирного, отримана у 2005 році; Полтавської обласної премії ім. Леоніда Бразова, отримана у 2012 році

Любов Петрівна є членом з 1987 року Національної спілки письменників України

На сьогоднішній день мешкає в місті Гребінка, Полтавська область. Завідувала відділом соціальних проблем газети «Гребінчин край»

Становлення таланту

Літературний талант у Люби Пономаренко виявився ще під час навчання у молодших класах. Майбутня письменниця надсилала свої вірші до республіканської дитячої газети «Зірка» під псевдонімом Олеся Циганко і раділа, коли деякі з них друкувалися. У дванадцятирічному віці її поезія уже публікувалася у районній та обласній газетах. Трохи згодом – у колективній збірці «Барвиста планета», газеті Спілки письменників «Літературна Україна» та в журналі «Дніпро». У шістнадцять років юнка увійшла до складу республіканської наради обдарованих школярів м. Києва. Під час навчання у десятому класі дівчина видала збірку власних віршів в обласній газеті «Комсомольський гарт». Студенткою відвідувала літературну студію, що була при інституті, де зачитувала свої поетичні твори і спілкувалася з літературно обдарованою молоддю.

Важливий момент у розвитку творчості Пономаренко стався 1980 року завдяки її участі на семінарі молодих літераторів у місті Ірпінь. Там вона познайомилася з уже відомим на той час письменником – Володимиром Дроздом. Послухавши змістовні вірші поетеси, він порадив їй спробувати писати і прозові твори. За тиждень Дрозд уже читав три новели Пономаренко: «Дуболугівські музиканти», «Невістка» і «Вхідчини» і схвалив їх. Без жодної редакторської правки вони увійшли до першої авторської книжки Любові Петрівни під назвою «Тільки світу». Вона була надрукована 1984 року за сприяння відомих письменників Володимира Дрозда, Анатолія Дімарова, Петра Кононенка, Юрія Мушкетика та Олександра Сизоненка.

Творчий доробок та особливості прози Любові Пономаренко

Любов Пономаренко є автором семи окремих книг прози, які вийшли у світ протягом 30 років, а також публікацій чималої низки новел та оповідань, що увійшли в різні антології, збірники, альманахи. Серед них видання: «Десять українських прозаїків», «Незнайома антологія», «Приватна колекція», «Українська «жіноча» проза та есеїстика другої половини XX – початку XXI століття» (авторський проект Василя Ґабора), «Оповідання'83», «Біла альтанка» та інші.

Історії, що покладені в основу творів, Любов Петрівна запозичує з власного життя та з життя близьких, друзів або просто знайомих. Здебільшого героїнями творів є жінки з їх непростими долями, а сюжетні лінії вводять читача в стан душевної напруги та переживання, надаючи можливість сприйняти описані події під іншим кутом зору, глибоко осягнути все те, що відбувається на психологічному рівні.

Одна з найпотужніших за емоційним впливом на читача – новела «Гер переможений», увійшла до навчальної програми з української літератури для 7 класу середньої школи. Окремі твори Л. Пономаренко перекладені білоруською, російською, сербською, японською та німецькою мовами.