4. Підставка під горнятко

ІІІ. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЕТАП

3.1 Планування технологічної послідовності виготовлення виробу

1. Вивчити креслення виробу.

2. Виготовити пелюстки квітки (8 шт.).

3. Виготовити кільця (2 шт.).

4. Розмітити центри отворів для заклепок на пелюстки (по 21 на кожну пелюстку).

5. Розділити обидва кільця на рівнів ні 8 частин.

6. Розмітити центри отворів на кільцях для кріплення пелюсток.

7. Виконати шліфування поверхонь деталей.

Самоконтроль

1. Перевірити наявність усіх деталей.

2. Перевірити розміри всіх деталей.

3. Перевірити якість обробки деталей.

Послідовність складання виробу

1. Підготувати всі необхідні інструменти й матеріали для складання.

2. За допомогою заклепкового з’єднання виконати складання виробу в такій послідовності:

а) з’єднати кожну пелюстку з великим кільцем однією заклепкою;

б) розмістити другий край пелюсток на маленькому кільці і з’єднати другою заклепкою

3. За допомогою натяжки, підтримки і молотка виконати обтискування склепуваних деталей.

4. За допомогою молотка виконую попереднє формування замикальної головки.

5. За допомогою обтискача виконую остаточне формування замикальної головки.

Самоконтроль

1. Перевірити рівномірність розташування деталей виробу.

3.2. Послідовність технологічних операцій

Випилювання лобзиком належить до прорізного різьблення. Процес випилювання – нескладний, але вимагає впертості та наполегливості, працелюбства. Тому роботу розпочинаю з виготовлення пелюсток.

Перед випилюванням поверхню фанери слід підготувати за допомогою шліфування.

Шліфують поверхню деревини чи фанери лише в напрямку волокон за допомогою шліфувальних колодок. Якщо шліфувати перпендикулярно, утворюються

подряпини.

11

Спочатку вони будуть майже непомітними, але після покриття виробу лаком або фарбами чітко вирізнятимуться й зіпсують зовнішній вигляд виробу.

Ретельно вивчаю креслення деталі № 3. За допомогою креслярських інструментів виконую креслення. Тепер на підготовлену поверхню треба перенести рисунок для випилювання. Існує кілька способів виконання цього завдання. Найбільш розповсюдженим є перенесення зображення за допомогою копіювального паперу. Копіювальний папір лискучим боком кладуть на поверхню деталі. Зверху розташовують аркуш паперу із зображенням. Аркуш фіксують рукою й акуратно обводять усі лінії зображення кульковою ручкою. Переконавшись в тому, що всі лінії рисунка перенесені на заготовку починаю випилювання деталі.

Безпосередньо випилювання починається із підготовки робочого місця та інструменту до роботи. У процесі пиляння сидять прямо. Лобзик беруть за ручку правою рукою. Поклавши заготовку на підставку для випилювання, притискаємо одну до одної лівою рукою. Процес пиляння повинен здійснюватися за рахунок рівномірних рухів пилочки вгору та вниз зі швидкістю 50-70 подвійних ходів за хвилину. Під час пиляння за криволінійним контуром рамку лобзика треба плавно розвертати з метою зміни напрямку пропилу відповідно до лінії розмітки. Звичайно, заготовку теж треба повертати в міру просування пилочки вздовж лінії розмітки, оскільки дуга лобзика повинна знаходитись поблизу плеча працюючого.

Випилювання великих та середніх контурів виконують у вирізі столика. Дрібні роботи лобзиком здійснюють у круглому отворі. Кожні 15-20 хв слід робити перерву або виконувати іншу роботу, яка потребує напруження іншої групи м’язів.

Після того, як випиляв деталь № 3, використовую її як шаблон. Адже мені потрібно їх 8 штук, а велику кількість однотипних зображень або їхніх фрагментів доцільно переносити на фанеру за допомогою трафарету або шаблону. Для обведення шаблонів використовують загострений твердий олівець. Розмічаю деталі на заготовці твердо пам’ятаючи про економію конструкційного матеріалу.

Наступним крок – це виконати креслення на заготовці деталей № 1 та № 2.

Після того як креслення буде готовим його необхідно випиляти. Складність цього завдання може викликати випилювання внутрішньої контурів обох кілець.

Для випилювання внутрішніх контурів слід проробити отвори для встановлення пилочки. Отвори виконують за допомогою тригранного шила або ручного буравчика. Більш продуктивним є пророблення отворів за допомогою коловорота. Коловорот разом зі свердлом ставлять у необхідне місце перпендикулярно до площини фанери, притискають лівою рукою в упор і беруть правою рукою за рукоятку на стержні, потім виконують обертання за годинниковою стрілкою. Отвір слід розміщувати всередині внутрішнього контуру, на відстані 3-5 мм від лінії розмічання. У спеціалізованій літературі рекомендують випилювати внутрішні контури, а вже потім зовнішній контур деталі.

Після випилювання усіх деталей виробу, розмічаю на них місця для отворів під заклепки. (усі деталі виробу будуть з’єднуватися з допомогою заклепок).

Після виготовлення деталей з деревинних матеріалів їх поверхню ретельно зачищаю рашпілями і шліфую шліфувальними шкурками.

Технологічний процес обробки поверхонь деталі за допомогою рашпілів називають обпилюванням. Під час роботи рашпілем необхідно стежити, щоб пальці руки, розміщені на хвостовику, не потрапили між оброблювану деталь та корпус напилка.

Технологічний процес вирівнювання нерівностей широких поверхонь наждачними шкурками називають шліфуванням. Обпилювання та шліфування деталей виконують для того, щоб надати виробу красивого вигляду та високої якості. Після цього виконують оздоблювальні та опоряджувальні роботи.

12

3.3. Технологічна картка на виготовлення підставки для гарячого посуду

Створи технологічну карту свого виробу та додай файл чи світлину своєї роботи