28. Г.Квітка – Основ’яненко. «Маруся» –приклад прози із виразними рисами сентименталізму. Художнє розкриття письменником традиційних народних моральних уявлень

Перегляньте відео за посиланням:

Ознайомтесь з матеріалом та законспектуйте найголовніше
Історія створення повісті "Маруся".
Повість надрукована повністю у 1834 році у книжці «Малоросійських повістей...». Вона стала першим і найпопулярнішим твором серед сентиментальних повістей Квітки. «Маруся» була написана як аргумент того, що українською мовою можна описати глибокий і складний світ людських почуттів і філософських переконань.

Над текстом повісті письменник працював багато – як ні над одним зі своїх творів. Переробляв окремі місця, додавав чи змінював епізоди, портрети й пейзажі, шліфував мову. Дуже згодилися давні й нові записи прислів’їв, приказок, весільних пісень, похоронних голосінь.

Надто хвилювався Григорій Федорович за долю своєї «Марусі», як її сприйме читач? Чи не знайдуться недоброзичливці, які почнуть кепкування з нашої мови? Адже багато хто з «учених» та «освічених» вважав, що українською мовою крім лайки й жартів, нічого не можна створити. Та побоювання автора були марні: повість справила велике враження на читача з народу і передової інтелігенції. Твір мав надзвичайну популярність у читачів. Про це писав сам Г.Квітка-Основ’яненко: «Бачачи, що моїх Марусь читають наші добрі земляки за прилавками, продаючи перець, тютюн, читають по хатах, у колі родин у місті й селищах, мавши депутацію з подякою, що пишу по-нашому, я вирішив написати для цього класу людей що-небудь повчальне». Перекладена самим автором російською мовою і надрукована в журналі «Современник», вона і в Росії користувалася великою популярністю.

В основі сюжету повісті «Маруся» – чисте, вірне і разом з тим нещасливе кохання молодої дівчини, дочки заможних селян, і бідного міського ремісника-рекрута Василя, якого чекає двадцятип’ятирічна солдатська служба. Розповідь у повісті побудована через передачу глибоких почуттів героїв. Конфлікт має соціальний характер – на перешкоді одруженню закоханої пари стоїть майнова нерівність: багатий селянин Наум Дрот не хоче віддавати єдину доньку за бідного парубка-рекрута. Якщо ж Василь зможе заробити грошей і знайти собі заміну, то Наум за такої умови дає згоду на шлюб.

Повість утверджує вічні християнські ідеали: жити, «як Бог дасть»; трудитись чесно, не думаючи про корисливість; не вдаватись у тугу, коли спіткає горе; бути смиренним; поважати батьків, старших за віком людей.

Повість «Маруся» – взірець сентименталізму. У ній яскраво змальовано життя українського селянства, працю, побут і звичаї народу. Герої твору – селяни, прості люди, які є уособленням високих морально-етичних якостей.

Щоб розчулити читача, письменник звернувся до основних мовно-стилістичних засобів сентименталізму: ліризму, пестливих форм слів, змалювання чудових українських пейзажів, чутливих і ніжних натур, зворушливих драматичних ситуацій, народних обрядів та звичаїв.

Джерела повісті:

• дійсність українського села ХVІІІ – початку ХІХ ст.

• народна творчість: українські балади, ліричні, весільні пісні, фольклорні мотиви (любові, розлуки, смерті закоханих). Від народної поезії – образність повісті, від казки й переказу – її розповідний стиль.

• герої твору «писані з натури без будь-якої прикраси і відтушовування».

• майстерність у виписуванні українських краєвидів у повісті.

Прослухайте скорочено аудіокнигу повість "Маруся" або ж прочитайте текст за посиланням нижче

kvitka-osnovianenko-hryhoriy-fedorovych-marusia1018.pdf