1.Фенологічні та метеорологічні спостереження. 2.Дотримання правил гігієни у період поширення епідемічних захворювань.

Мета: Ознайомити з фенологічними спостереженнями, вміти спостерігати, визначати, робити висновки.

Ріст рослин від проростання насіння до утворення нового складається з окремих періодів або фаз, які характеризуються морфологічними змінами рослин і їхньої маси з рахунок росту стебел у висоту і товщину, з’явлення нових гілок, листків та збільшення їхніх розмірів, утворення квіток, суцвіть, зерна.
Періодичні спостереження за особливостями росту рослин у період вегетації дають можливість встановити їх загальний стан та відхилення в рості й розвитку рослин і прийняти відповідні заходи по догляду за ними у наступні фази, визначити оптимальні строки та способи збирання. Такі спостереження за рослинами називаються фенологічними.
Проводячи фенологічні спостереження необхідно відмічати дату спостереження, назву культури та сорту (гібриду), фазу росту (початок, повну) та відхилення у розвитку культури (відставання у рості,пожовтіння рослин, запізнення вступу рослин у фазу тощо). За початок фази відмічають день, коли вона настала у 5 – 10 % рослин, за повну (масово), якщо її досягли понад 50 % рослин. Щоб не пропустити час настання фази, потрібно вести спостереження за ростом рослин систематично, краще через день. Для визначення фази росту у посівах зернових культур звичайного рядкового способу сівби (пшениці, жита) оглядають 40 рослин. У посівах просапних культур (кукурудза, соняшник) спостерігають за ростом 20 рослин. Спостереження ведуть за кожною рослиною окремо і припиняють, коли фаза настала у 75 % рослин. Для озимих культур підраховують також і тривалість періоду від сходів до припинення осінньої вегетації восени до відновлення її весною та тривалість всіх між фазних періодів і вегетаційного періоду від часу відновлення весняної вегетації. Продуктивність зернових культур значною мірою залежить від густоти рослин на посівній площі, засміченості посівів бур’янами, ураження рослин хворобами та шкідниками, вилягання, а озимих культур, крім того від рівня пошкодження або загибелі рослин за несприятливих умов зимівлі.

Визначення густоти рослин проводять двічі – після з’явлення сходів та перед збиранням врожаю. Перше визначення дає змогу встановити польову схожість та наявність необхідної кількості рослин для створення оптимальної структури посіву, друге – встановити рівень біологічного врожаю зернової культури.
Висоту (см) рослин визначають в основні фази їхнього росту і розвитку. Вимірюють висоту у 50 рослин. У перші фази росту – до початку трубкування – висоту рослин вимірюють від поверхні грунту до кінця листкової пластинки верхнього листка; від повного трубкування до початку колосіння (викидання волоті) висоту вимірюють двічі – до кінця пластинки верхнього листка та до її основи; при масовій появі суцвіть – до їхньої верхівки; перед збиранням – вимірюють висоту рослин з суцвіттям і без нього.
Облік засміченості посівів. Засміченість посівів бур’янами найчастіше визначають візуально за п’ятибальною шкалою: 0 балів – бур’яни відсутні; 1 бал – бур’яни трапляються рідко;
2 бали – бур’янів небагато, становлять близько 5 % площі; 3 бали – бур’яни засмічують
25 % площі; 4 бали - бур’янів багато, засмічують 25 – 50 % площі. При необхідності визначають також видовий склад бур’янів, їхню масу. Засміченість орного шару грунту насінням бур’янів, кореневищами, кореневими паростками, цибулинами та інше.
Облік пошкодження рослин шкідниками та ураження хворобами. Пригнічення посівів за рахунок шкідників та хвороб також визначають за 5 бальною шкалою.
Визначення ступеня вилягання посівів. Вилягають в основному посіви зернових культур – пшениця, жито, ячмінь. Овес, просо, рис. Вилягання буває кореневим або стебловим. Кореневе спостерігається при слабкому вкоріненні рослин. На розмоклому від сильного дощу грунті; стеблове – при загущеній сівбі, при вирощуванні високорослих сортів (гібридів), на посівах з внесенням високих норм азотних добрив, у дощову вітряну погоду. Ступінь вилягання визначають візуально за п’яти бальною шкалою.
Визначення стиглості зерна проводять для встановлення строків збирання. Одним із способів визначення стиглості є обробка колосся 1 % розчином еозину. Для цього зрізують 20 – 25 колосків з невеликими відрізками соломи (близько 15 см) і вміщують на 3 години у склянку з приготовленим розчином. Якщо за цей час колосся стане червоним, це означає, що настала молочна стиглість зерна. Якщо забарвлення колосся не змінилося, то настала воскова стиглість зерна і можна починати збирати врожай.

Особливості росту і розвитку кукурудзи. Розвиток рослини кукурудзи починається з проростання зернівки. Швидкість проростання залежить від температури грунту. Вологості та доступу кисню. Тривалість періоду від сівби до появи сходів може коливатися від 6 до 25 діб. При заморозках до мінус 4 у фазі сходів рослини гинуть. Розвиток молодої рослини (утворення корінців і перших трьох листків) відбувається завдяки готових запасів насінини. Цим пояснюється швидкість росту: листя від першого до третього з’являється одне за одним із проміжками в 1 – 2 дні. Пізніше після 3 – 4 листка, з підземних листків стебла на глибині 3 – 5 см від поверхні грунту формуються придаткові корені, які надалі виконуватимуть основну роль у живленні рослин. У перші 2 – 3 тижні вони ростуть углиб на 15 см, далі розвиваються у горизонтальному напрямку навколо стебла і потім знову заглиблюються. В результаті формується мичкувата коренева система, дуже розгалужена з глибоким проникненням коріння в грунт. Паралельно з розвитком кореневої системи розвивається листя, стебло та генеративні органи (чоловічі і жіночі суцвіття).

Наступна фаза розвитку (викидання волоті) може тривати від7 до 12 діб. У цей період завершується формування пилку,витягуються всі членики суцвіть і триває органогенез жіночих суцвіть. За сприятливих погодних умов через 5 – днів після виходу волоті з розтрубу верхнього листка вона зацвітає. Цвітіння волоті починається з верхньої гілочки і поступово поширюється на нижні. У період цвітіння тичинкові нитки видовжуються, пиляки виходять за межі квітки, пилкові мішки лускаються. Пилок із них висипається і розноситься вітром. Запліднення починається з моменту потрапляння пилку на приймочки чи волоски ниток, де він починає проростати. Період формування зародка і зернівки – це початок молочної стиглості.

Далі настає період наливу і достигання зерна. Молочна стиглість досягається через 20 – 25 діб після запилення і характеризується вмістом у зерні «молочної рідини» та пожовтіння нижнього листя. У цій фазі триває накопичення поживних речовин у зернівках. У період ранньої воскової стиглості (через 35 днів після запліднення) – рослини швидко жовтіють.
У період пізньої воскової стиглості (найчастіше через 40 діб після запилення) – закінчується налив і починається фаза дозрівання. У кінці воскової на початку повної стиглості насіння досягає максимуму сухої маси. Вся рослина стає жовтою. При повній стиглості зерно стає твердим, набирає характерної для нього форми і забарвлення

Дотримання правил гігієни у період поширення епідемічних захворювань.

• Обмежте соціальні контакти. За можливості, залишайтеся вдома

• Дотримуйтесь правил особистої гігієни. Мийте часто руки з милом упродовж 20 секунд.
  Користуйтесь антисептиком, вміст спирту в якому не повинен бути менше 60 – 80%. Уникайте
  дотиків до свого обличчя. Не торкайтеся брудними руками своїх очей, носа та рота.

• Уникайте контакту з людьми із симптомами ГРВІ, з тими хто має симптоми застуди. Мінімальна дистанція – 1,5 м.

• Термічно обробляйте продукти.

• Провітрюйте та зволожуйте приміщення, в якому перебуваєте.

• Захворів – сиди вдома. Це перше правило, яким має користуватися кожен, хто відчув
  симптоми захворювання.

• При проявах симптомів захворювання - повідомте свого сімейного лікаря телефоном.
  Щоденно будьте на зв’язку з сімейним лікарем та дотримуйтесь його рекомендацій.
  
  Профілактика шлунково – кишкових захворювань.

Гострі кишкові інфекції – група інфекційних захворювань різної етіології ( вірусної, бактеріальної, грибкової, паразитарної), які можуть призвести до серйозних ускладнень. Ці інфекції спричинено бактеріями або вірусами, які потрапляють в організм людини із зараженою їжею чи водою, вони вражають слизову оболонку шлунка і кишківника. Потрапляючи в травний тракт вони провокують нудоту, гастрит з блювотою, гостру діарею і як наслідок – зневоднення організму. Характерні симптоми включають також загальне отруєння, яке може проявлятися в легкій. Помірній та тяжкій формах. Найпоширенішими кишковими інфекціями є дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, рота вірусна й ентеровірусні інфекції.
Симптомами захворювання є: порушення самопочуття (біль і важкість у голові, ломота, млявість). Лихоманка, больові відчуття в зоні шлунку і в центральній частині живота, напади нудоти, блювання до 5 – 6 разів на добу, рідкі та водянисті випорожнення.
Для попередження кишкових інфекцій необхідно дотримуватись простих і доступних правил.

• Насамперед мити руки перед вживанням їжі, після туалету та приходу з вулиці;

• Вживати в їжу тільки ретельно миті овочі, фрукти, ягоди.

• Не купувати у випадкових осіб на стихійних ринках, в антисанітарних умовах, молочні та м’ясні продукти.

• Не купувати « з рук» кондитерські кремові вироби, які без належної термічної обробки та умов виготовлення можуть стати середовищем для життєдіяльності і накопичення хвороботворних мікроорганізмів.

• М’ясні продукти необхідно варити, смажити до повної готовності, бо достатня термічна обробка знищує збудників небезпечних хвороб.

• Дбати про чистоту квартир, під’їздів, подвір’я.