Ідейно-художній аналіз поезії
Композиція вірша
“Гімн” – вірш поділяється на три частини, яким можна умовно дати назви: “Вічний революціонер”, “Він не вмер, він ще живе”, “Розвалилась зла руїна”.
Художні засоби “Гімн” Франко
Художні засоби вірша “Гімн” надають твору виразності, конкретики, яскравішостості.
анафора «ні» використовується, щоб підкреслити ідею незламності революціонера:
Ні попівськії тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
риторичні запитання: «І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день?»
перелічення – Рве за поступ, щастя й волю.
метафора: тіло рве до бою; в гріб його ще не звело; вчора розповився; словом міліони зве з собою; голос духа чути скрізь.
епітети – вічний революціонер; зла руїна; шпіонське ремесло; о власній силі;
протиставлення: хоч синам, як не собі; не ридать, а добувати.
порівняння: словом сильним, мов трубою.
Тематична новизна:
психологічний та патріотичний драматизм;
-пафосна напруженість;
логіка та строгість думок.
Таке поєднання є вдалим для проголошення нових задач та демократичних ідей.
“Гімн” образи та сиволи
Центральний образ вірша “Гімн” – дух вічного революціонера, який не мириться з неволею, і його прагнення не зупинити жодним реакційним силам. Ліричний герой уособлює в собі пророка, вождя, поета.
Революціонер у вірші І. Франка “Гімн” закликає до боротьби за краще життя за допомогою науки, вільної думки.
Образи: людей: міліони — народ, який прозрів; сини — майбутнє нації; попи, царі, військові, шпіони, тюремники — зло минулого; «вічний революцйонер» — дух, наука, думка, воля; предметів і явищ: хати мужицькі, верстати ремісницькі, місця недолі й сліз; зла руїна — минулий світ, який падає під тиском нового життя; лавина — знищення зла; розвидняющийся день — прийдешнє.
Символічні образи: вічний революцйонер (символ одвічного прагнення людини до кращого, творчого начала в людині; «дух, наука, думка, воля») та ін.