Технології надання екстреної психологічної допомоги школярам

Шкільне навчання – це нові знання та нові горизонти, нові прагнення та нові звершення, нові враження, нові знайомства та новий досвід. Однак іноді нового стає занадто багато: настільки, що нервова система школярів не витримує та дає збій. Для того, щоб в епіцентрі травматичних подій вберегти власну витривалість та максимально ефективно надати екстрену допомогу тим, хто її потребує, необхідно добре знати і пам’ятати алгоритми надання кризової психологічної допомоги.

У вебінарі психологиня Олена Литвиненко проаналізує основні кризові інтервенції та узагальнить технології надання екстреної психологічної допомоги школярам.

Можливі психотравмуючі події

У школі:

• бійка;

• сварка;

• цькування;

• суб’єктивно значима невдача;

• бути свідком жорстокості і насильства.

Вдома:

• домашнє насильство;

• тяжка хвороба або смерть когось з близьких;

• різка зміна умов життя та яскрава негативна реакція дорослих на це;

• бути свідком жорстокості і насильства.

Що впливає на ефективність пережиття травми?

Психотравмуюча подія – це те, що може трапитись з кожним. Проте одні є більш стресостійкі та швидше адаптуються до нових умов, швидше відновлюються та повертаються до свого буденного життя, інші – більше переживають, заглиблюються у цей травматичний досвід та часто не можуть самостійно впоратись.

Від чого ж залежить вміння подолати травму?

1. Від характеристики травматичної події та її наслідків (травматичні події різного рівня).

2. Від характеристики потерпілої особи та її ресурсів копінгу (сила нервової системи, вміння долати труднощі, досвідченість у гарному переживанні складних умов та специфічні риси характеру, такі як здатність переключатись та не фіксуватись на події).

3. Від реакції соціального оточення (якщо оточення буде підтримувати дитину, то вона сприйматиме психотравмуючу подію набагато легше).

Типи реагування на агресію і насильство:

Шок

Зовнішні ознаки: сильне збудження, паралізоване мовчання, прагнення відокремитись від інших, втрата відчуття реальності, відсутність реакції на біль, кінцівки холодні, витрішкуваті очі, розширені зіниці.

Перша допомога:

• ізолювати дитину від трагічних обставин;

• фізично зігріти.

Страх

Зовнішні ознаки: дихання та пульс прискорені, тремтіння пальців, губ, пригнічений стан, відсутність збудження, надмірної активності.

Перша допомога:

• перебувати з дитиною на одному рівні (сидіти, якщо вона сидить);

• дати зрозуміти дитині, що вона не одна;

• вислухати її, висловлюючи зацікавленість, розуміння та співчуття;

• зробити все можливе, щоб дитина розслабилась та відчула себе в безпеці.

Ступор

Зовнішні ознаки: різке зниження чи відсутність довільних рухів і мовлення, відчутність реакцій на зовнішні подразники, «застигання» у певній позі, заціпеніння, стан повної нерухомості.

Перша допомога:

• говорити на вухо людині тихо, повільно і чітко те, що може викликати в неї сильні емоції (навіть негативні).

Істерика

Зовнішні ознаки: свідомість зберігається, надмірне збудження, багато рухів, театральні пози, емоційно насичене, швидке мовлення, крики, ридання.

Перша допомога:

• забрати глядачів, створити спокійні умови;

• неочікувано здійснити дію, яка може сильно здивувати;

• говорити з людиною короткими фразами, впевненим тоном;

• пам’ятати, що після істерики наступає занепад сил, а тобто, треба дати дитині можливість відпочити та відновитися.

Агресія

Зовнішні ознаки: рухове і мовленнєве збудження, м’язове збудження, прагнення до активних агресивних дій.

Перша допомога:

• помістити дитину в такі умови, за яких вона не зможе спричинити шкоду собі та іншим;

• надати їй можливість усвідомити причини своєї агресії та прийняти її;

• запропонувати альтернативні форми і способи вираження агресії.

Посттравматичний стрес

Посттравматичний стрес трапляється у тому випадку, коли в якомусь з попередніх станів дитина не отримала допомогу.

Зовнішні ознаки: інтенсивний страх, відчуття жаху, нав’язливе відтворення травмуючих подій, приступи інтенсивного переживання, уникнення думок, почуттів, розмов, пов’язаних з подією, постійне очікування повторення стресових ситуацій, розлади стану здоров’я, порушення сну.

Перша допомога:

• допомогти людині висловити почуття, пов’язані з подією;

• надати їй можливість спілкування з тими, хто були свідками чи жертвами схожих обставин;

• доправити постраждалу людину до психотерапевта.

  ---

Як дорослі можуть допомогти дитині інтегрувати досвід психотравмуючої події?

1. Організувати безпеку і дистанціювання.

2. Наповнити ресурсами.

3. Нормалізувати.

4. Навчати і допомагати у копінгу зі стресом і змінами в житті.

5. Розповідати історії, що зцілюють.

6. Допомагати згадувати, розуміти події.

7. Допомагати жити з новим розумінням та відчуттям безпеки.

8. Допомагати відновлювати життя.

Для того, щоб дізнатись більше про технології надання екстреної психологічної допомоги школярам переходьте за посиланням та дивіться вебінар Олени Литвиненко:

Зареєструватись на вебінар: https://vseosvita.ua/webinar/tehnologii-nadanna-ekstrenoi-psihologicnoi-dopomogi-skolaram-422.html