11 березня 2021 о 20:05

Що робити, якщо дитина зіткнулась з травматичною для себе інформацією: поради психологині батькам та педагогам

Важливо навчитися говорити з дітьми на всі теми, не ховаючись, називаючи те, що відбувається, прямо.

Іноді буває так, що під час вивчення нової шкільної теми чи навіть на дозвіллі дитина може почути, прочитати або побачити щось травматичне для себе. Щось, що викличе гостру реакцію – наприклад, інформація у книзі, мультфільмі, історії, яку розповіли знайомі тощо. Як батькам та вчителям допомогти дитині у цій ситуації?

Порадами ділиться дитяча сімейна психологиня Світлана Ройз.

Зараз, у період важких і здебільшого не надто позитивних змін, люди ослаблені. Такі складні теми як смерть, хвороби, секс не дуже опановані суспільством, а щоб їх досліджувати та правильно пояснювати дітям, у дорослих часто не вистачає ні сил, ні знань.

Я вдячна вчителям, які зацікавились цим питанням. Небезпечно, коли їм байдуже. І мені завжди важко чути, як випадково провокується те, з чим потім доводиться серйозно розбиратися.

Педагоги намагались знати розв’язання такої ситуації: дитина прочитала текст у книзі (за шкільною програмою, вдома, у книгах домашньої бібліотеки), який викликав у неї гостру реакцію. Батьки ж висувають претензії вчителям і директорам шкіл, а ті часто перекладають відповідальність на авторів книг.

Ми не знаємо, що для кожної конкретної дитини може стати тригером для її гострої реакції – під час читання у класі або вдома тексту зі шкільної чи позашкільної програми, під час перегляду мультфільму, фільму, гри тощо.

З огляду на ситуацію, в якій людство зараз опинилося, важливо враховувати нові поняття й теми, які вони розкривають. У багатьох українських сім'ях діти зіткнулися зі смертю близьких від коронавірусу, загибеллю батьків у війні на сході. Є віковий страх смерті – близько 7 (10) років. І тема смерті дійсно звучить гостріше саме у цей тривожний час.

Тексти, які є у шкільній програмі, часто сприймаються, як «керівництво до дії», до читання і пропонуються вчителями без осмислення. Батьки ж радять дітям книги, які самі не переглянули, просто орієнтуючись на власний досвід.

Я дуже хочу, щоб ми навчилися говорити з дітьми на всі теми, не ховаючись, називаючи те, що відбувається, прямо. Але нам важливо вибирати ступінь впливу і форму подачі. Так, коли ми готуємо мультфільми власного виробництва (я консультант дитячого телеканалу), то орієнтуємося за ступенем впливу на найуразливішу дитину, щоб інформація у мультфільмі була максимально нетравматичною й коректною. Книги пишуться без урахування «індивідуального сприйняття» дітей і часто включаються у хрестоматії без інструкції для вчителів.

Робота з темою: на що звертати увагу?

1. Якщо вчитель знає, що у класі є дитина, яка нещодавно пережила горе – текст може стати ретравматизацією. Його важливо читати тільки разом з дорослим і при цьому спостерігати за реакцією дитини. Іноді текст можна замінити.

Коли вчитель готує урок (або батьки перевіряють, що задають для домашнього читання), необхідно орієнтуватися на власний стан після прочитання тексту. Я ставила вчительці питання: «Як вам самій здається: цей текст про смерть у хрестоматії для дітей дає полегшення після прочитання чи залишає тему відкритою?». Якщо він залишає «відкритий процес» – ми не можемо передбачити, до чого цей процес приведе дитину.

2. У вивченні будь-якої складної теми є три частини: стабілізація, конфронтація, інтеграція.

Стабілізація стосується самого читання, занурення у тему: акцент на тому, що ми всі разом, у класі, що ми є одне в одного, що ми – банда. Ми вкорінені у життя, ми у безпеці.

Конфронтація – безпосереднє занурення у складну тему.

Інтеграція – вихід з теми, акцент на тому, що ми у безпеці, що наша пам'ять, любов – це велика сила, що у пам'ять про тих, кого ми втратили, ми будемо жити. І зробимо щось важливе, сильне.

3. Якщо під час читання (перегляду) дитина змінює позу, стискається, з'являється тремтіння, потрібно зупинити читання. Або підійти, обійняти (якщо це можливо) дитину, назвати її почуття: «Те, що тут написано, так сумно. Це страшно, мені самій так складно це чути! Ти згадав про щось зі свого життя? Хочеш, я з тобою вийду з класу? Хочеш, щоб ми зупинилися чи можемо читати далі?».

4. Коли вчитель закриває книгу – все, що було в оповіданні, закривається разом з нею. «Книгу закриваємо – у своє реальне життя повертаємось».

Я допускаю, що це не входить в обов'язки вчителів. Але я абсолютно впевнена, що ми поруч з дітьми не тільки для отримання академічних знань.

Актуальний вебінар від «Всеосвіта» Розвиток стресостійкості у дітей: ігри та прийоми ознайомить вас з інструментами, завдяки яким діти навчаться спокійно сприймати стресові ситуації. Спікерка Вікторія Харитонова розповість про те, як здійснювати профілактику стресостійкості, яка сприятиме розвитку в дітях навичок для майбутніх професій.

Сертифікат вебінара має бути зарахований вам у підвищення кваліфікації.