Школа, чутлива до різноманіття: врахування етнічних та релігійних особливостей учнів в освітньому процесі

В Україні живе величезна кількість представників різноманітних етносів. Представники цих груп населення можуть стикнутися з неприйняттям на роботу, а їхніх дітей можуть не брати до навчальних закладів. Керівник Групи моніторингу прав національних меншин В'ячеслав Ліхачов розкаже про те, як цьому запобігти.

Якщо сучасна українська школа зорієнтована перш за все на дитину з її особливостями, то вона має приймати цю дитину та надавати їй можливість не зважаючи ні на що брати повноцінну участь в цьому процесі.

Дискримінація в українських школах

В’ячеслав Ліхачов зазначає, що питання недискримінаційного ставлення учнів є важливою частиною навчально-виховного процесу, якому не приділяється достатньо уваги. У першу чергу це пов’язано з суб'єктивним сприйняттям серйозності питань, які стосуються релігійної, етнічної та інших видів дискримінації.

В Україні справді не так багато етнічних та релігійних груп, які візуально відрізняються від більшості та наше суспільство доволі гомогенне. Окрім того, у нас високий рівень не тільки інтеграції меншин, але й асиміляції, і представники різних релігійних конфесій зазвичай не поводяться інакше, ніж інші учні, але чи це означає, що цієї проблеми дискримінації у нас немає?

Згідно з опитуванням вчителів Програми розвитку ООН в Україні понад 65% сказали, що в їхній навчальних закладах немає випадків дискримінації у будь-якому її сенсі та це не є проблемою.

У 2006-2008 роках ми фіксували серйозну хвилю злочинів на ґрунті ненависті до різних етнічних груп пов’язаних з насильством. Від цих групових нападів страждала велика кількість людей. Зазвичай, нападниками були підлітки 15-18 років, які були прихильниками неонацистських поглядів. Тобто, ця проблема не лише теоретична. Вона може бути дуже яскраво виражений практичний вимір.

Сьогодні ж ситуація змінилась, та підлітки навпаки є найбільш толерантним прошарком українського суспільства, проте випадки дискримінації дітей інших етнічних груп у школах досі трапляються. Наприклад, сьогодні слабо інтегрованими в українське суспільство є діти емігрантів, які ще не зовсім володіють мовою та відрізняються зовнішністю.

Протидія дискримінації

На думку спікера, найбільшою проблемою є не те, що в дитячому чи підлітковому колективі може бути якесь несприйняття людини з іншим кольором шкіри, а брак уваги до цих випадків з боку шкільної адміністрації та механізмів вирішення конфліктів в дитячому колективі. Тож нам необхідна налагоджена проблема фіксації проблемних явищ, пов’язаних з релігійними особливостями.

Етнічна та релігійна палітра українського суспільства — це тільки одна з частин різноманіття, яку варто враховувати, адже тим самим ми робимо більш сприятливе середовище й для усіх інших груп, які не належать до таких меншин, але відчувають, що атмосфера є сприятливою для всіх.

Саме тому дуже важливо збагачувати загально культурну скарбничку українських дітей, які зростають в цьому середовищі завдяки включенню культурного та етнічного, релігійного капіталу різноманіття, який несуть в собі діти, що походять з різних меншинних груп.

Виховання дітей з різних етнічних та релігійних груп та спільнот є важливим для всього навчального процесу та майбутнього українського суспільства.

Створення комфортних умов для різних етнічних груп

У першу чергу слід розглянути питання мови, адже юридичного зобов’язання надавати освіту мовою, відмінної від державної, в Україні немає. Тому переведення шкіл на українську мову сприймається як проблема суб’єктивна. Вона не є порушенням прав меншин. Практика загальних шкіл, в яких разом вчаться діти з рідною українською та рідною іншою мовою — це набагато краща практика, ніж створення окремих класів навчальних закладів, адже це буде заважати подальшій повноцінній соціальній інтеграції та реалізації дитини в українському суспільстві.

У жодному випадку дитина не має бути відстороненою від навчального процесу через незначні особливості зовнішнього вигляду чи одягу.

Одяг, як правило, регламентується шкільним уставом, проте в нашій країні немає загальних зобов’язань щодо зовнішнього вигляду та одягу дитини. Загальні рекомендації ЕКРІ закликають визнавати можливість різноманіття в навчальному процесі, різноманіття учнів в школі та шанувати його, адже саме таке суспільство більш пристосоване до сучасних умов, ніж гомогенне.

Етноцентричний підхід до предметів гуманітарного циклу

Спікер пояснює свою позицію на прикладі викладання історії.

Наша історія дуже мілітаризована. Ми зосереджуємо увагу на періоді війн, а не на періодах мирного розвитку та розповідаємо дуже етноцентричну версію історії України. Ми не маємо згадки про культурний вклад представників різних етнічних громад в нашу історію.

В’ячеслав Ліхачов зазначає, що ми маємо розширювати обрій учнів та демонструвати їм різні культури, які існували на території нашої країни, адже не визнаючи та не надаючи місця представникам цих спільнот ми звужуємо свою культурну скарбничку, викидуємо з неї те, що насправді складає дуже важливий для всього людства спадок.

Для того, щоб дізнатись більше про врахування етнічних та релігійних особливостей учнів в школах переходьте за посиланням та дивіться весь виступ В’ячеслава Ліхачова у другий день марафону — https://vseosvita.ua/marathon/tolerantna-osvita-zaporuka-zdorovoho-suspilstva-3.html