Дитячі страхи: від норми до патології. Педагогічна підтримка
Психологиня Олена Черниш зазначає, що більшість дитячих страхів є абсолютно нормальними, віковими та їх треба просто правильно прожити. Тоді вони зазвичай проходять самі собою без зайвого втручання.
У віці від 15 до 18 років фактично всі дитячі страхи залишаються в минулому, проте бувають і інші варіанти, коли страх переходить у тривожно-фобічні, панічні, невротичні розлади.
Емоція страху і почуття страху
Будь-яка емоція — це реагування в контексті якоїсь ситуації. Емоція завжди короткочасна і спрямована в зовні, тому що ми бачимо її прояв. Цікавим є те, що саме в емоції страху найкраще відбувається сприйняття інформації. Вона є емоцією накопичення знань, адже в ній дуже добре функціонує пам’ять.
Почуття — це досить тривале проживання. Наприклад, почуття кохання або почуття дружби. Там може бути представлений великий спектр емоцій. Психологиня наголошує, що почуття страху не є деструктивним, але воно може переходити в паталогічний стан, якщо його спонукали якісь великі подразники або поведінка близьких дорослих призвела до того, що дитина не прожила віковий страх або прожила його вже в досить яскравому вигляді, адже дорослі ввели її в стан глибокої напруги.
Основні страхи у дітей в онтогенезі
Від 0 до 12 місяців:
Найважливіша потреба для дитини — мама повинна бути поряд.
Всі страхи, пов’язані з сильними новими подразниками.
Від 7 місяців:
Дитина може відчувати самотність, коли вона розлучена з мамою, що може спонукати до деструктивних форм страху.
Від 1 до 3 років:
Несподівана поява чужих дорослих може викликати страх.
У дитини може з’являтись страх висоти, різких звуків.
Реакція на біль (може формуватись страх лікарів).
Відсутність близьких поряд.
Страх тварин.
Страх рухомих об’єктів.
Страх стихійних явищ.
Саме в цьому віці можлива поява нічних жахіть.
Від 3 до 7 років:
Починається усвідомлення свого “Я”. Дуже важливо говорити з дітьми про побоювання та переживання, тому, що діти в цьому віці вже досить вільно володіють мовою. Фраза “Я розумію, що ти переживаєш” повинна стати ключовою як для батьків, так і для вихователів. Тоді дитина відчуває вашу підтримку.
Усвідомлення причинно-наслідкових зв’язків (того, як дитина поводиться і як на це реагують дорослі) може призводити до появи страху покарання.
З’являються страх темряви та страх смерті.
Страх закритих незнайомих приміщень.
Страх висоти, води.
Страх болі.
Страх раптових, гучних звуків.
Страх рухомого транспорту.
Страх самотності.
Школярі:
Усі страхи молодших школярів, які вони проживають, пов’язані саме з навчальною діяльністю.
Страх перед діяльністю.
Страх негативних оцінок.
Страх фізичного і морального покарання.
Страх неуспішності.
Страх невідповідності очікувань дорослих.
Страх невдач і помилок.
Страх запізнень.
Страх темних приміщень, проявів стихій.
Страх ізоляції.
Страх чужих дорослих, які несуть загрозу.
Можуть зберігатись дошкільні страхи.
Молодші підлітки (11-13 років):
Страх поразки.
Дуже важливі для них особливості власної зовнішності. Саме тому варто розповідати дітям про те, що їх зміни — це нормально і через це проходять всі.
Страх критики.
Страх бути неприйнятим групою.
Соціальні страхи.
Причини страхів
негативний досвід;
поведінка близьких дорослих;
надмірно тривожні дорослі;
гіперопіка (формується несамостійність, невідповідальність);
“білий шум” (дитина чує інформацію навколо, яка є неусвідомленою, але відкладається);
сімейні конфлікти.
Ознаки фобічного розладу
Однією з ознак того, що страх став нав’язливим і переростає у фобію — це його невідповідність віковій нормі.
На що ще варто звернути увагу?
емоційна лабільність;
постійна фонова тривожність;
дратівливість, агресія;
втрата контролю при напруженому страху;
комунікативні порушення.
Що передбачає терапія?
У першу чергу дитині необхідна розуміюча підтримка дорослих та демонстрація власної впевненої поведінки, адже надмірна тривожність батьків може зробити їй лише гірше. Ми можемо розказати дітям, що теж колись через це проходили, поділитись власним досвідом. Таким чином ми їх заспокоюємо, показуємо, що все буде нормально, проте все ж дуже важливо також навчити дітей оцінювати ризики, де існує реальна загроза.
Як ми допомагаємо дитині?
Емоційний мікс (коли дитина відчуває страх, а ми розбавляємо його іншими емоціями).
Складання казки, ляльковий театр.
Десенсибілізація (поступовий розвиток імунітету до страху).
Співчуття, співпереживання.
Арт-терапія (творчість допоможе перенести страх на якийсь об’єкт і таким чином допомогти дитині прожити його).
Екзистенційні страхи
Екзистенційні страхи характерні в основному для підлітків та дорослих, але зустрічаються і в дитячому віці. Це особлива група страхів, які не пов’язані з конкретними життєвими ситуаціями, а скоріше з певним глибинним почуттям буття, роздумуваннями про це.
Це може бути страх темряви, смерті, простору, невизначеності майбутнього, страх перед непізнанністю життя, страх перед таємничими та загрозливими явищами, страх відсутності сенсу життя, страх перед собою, перед своїми думками.
Які порушення можуть виникати, якщо ігнорувати страхи дітей?
психоемоційні порушення;
тривожно-фобічні розлади;
невротичні порушення (зазвичай, страх не є основою розладу, але може бути його спусковим механізмом);
панічні напади.
Олена Черниш наголошує, що надзвичайно важливо вчасно помітити зміни в поведінці дитини або якісь особливості та звернутись до спеціаліста, бо якщо на них не звертати увагу, вони можуть з’явитись вже в підлітковому або дорослому віці та почати руйнувати людину.
Для того, щоб дізнатись про дитячі страхи переходьте за посиланням та дивіться весь вебінар Олени Черниш — https://vseosvita.ua/webinar/ditaci-strahi-vid-normi-do-patologii-pedagogicna-pidtrimka-314.html
Користувач:
Фещенко Юлія Вікторівна
