Рекомендації вчителям щодо організації навчального процесу в умовах війни

Шановні наші педагоги! Час наразі непростий, але ми сильні духом і сповнені надією! Ми переможемо!  Рідна Україна потребує нашої допомоги, допомоги нашим дітям.

Кожен з нас може простягнути руку підтримки учням, вихованцям та їхнім родинам. Діти нам довіряють, тому при кожній зустрічі і телефонній розмові ми маємо націлювати на спокій, впевненість у майбутньому. Раджу запровадити традицію початку уроку - ласкаве звертання один до одного, посмішка і міцні обійми для самого себе. Дієвим емоційним підкріпленням є спільна «мрія» - будуйте міцну родину, дружній клас, сильну Україну. На кожному уроці зазначайте про міць нашого народу, його могутність і незламність.

Запитуйте у дітей про щоденні маленькі радощі: цікаву прогулянку, смаколик, мультфільм чи іграшку. Спробуйте прийняти постійне відчуття тривоги у дітей як механізм самозбереження, озвучуйте емоційний стан дітей, при цьому одразу будуйте позитивну перспективу на найближчий час: використовуйте наступні фрази «я тебе розумію», «я з тобою», «твій стан і твоі почуття - це нормально», «ти переживаєш і так має бути», «ти можеш бути щасливим», «посміхайся», «ти сильний», «все в порядку» тощо. Реагуйте на мінливу поведінку учнів спокійно, витримуйте мовленнєві паузи, озвучуйте план уроку. Про болісні спогади згадувати не варто, активізуйте у пам’яті яскраві моменти, кумедні ситуації, веселі історії.

Ми знаємо, що емоційна пам’ять є найсильнішою, тому намагаймося допомогти пригадати дітям відчуття безпеки і побудувати нові емоційно насичені спогади!

Робота з дітьми є невичерпним ресурсом для педагога: разом ми зможемо подолати усі перешкоди і поновити якісний освітній процес!

З великою повагою, Людмила Верещак!

Верещак Людмила Борисівна – директорка комунальної установи «Бердичівський інклюзивно-ресурсний центр» Бердичівської міської ради, дефектологиня, логопединя, реабілітологиня.