Порівняльний аналіз художніх творів: спільне й відмінне

Систематизуємо теоретичні знання з компаративістики.

Компаративістика – порівняльне вивчення фольклору, національних літератур, процесів їх взаємозв’язку, взаємодії, взаємовпливів на основі порівняльно-історичного підходу.

Для об’єктів компаративного аналізу дуже важливим є дотикові лінії або лінії змикання, накладання об’єктів один на одне, в яких формуються спільні площини у колі Венна за методикою критичного мислення.

Саме у цих спільних площинах відбувається обмін різноманітних часом дуже далеких у часі чи просторі літературних горизонтів, і саме в цих спільних площинах відбувається і полінаціональний діалог, адже контактувати можуть тексти різних національних культур. А також можуть контактувати тексти різних семіотичних систем.

Коли ми порівнюємо тексти різних семіотичних систем, ми ніби шукаємо спільні категорії: жанрові чи стильові, які б, за словами Едварда Касперського «привідкривали спорідненість цих, здавалось би взагалі непорівнянних явищ і сфер культури».

Компаративістика не обмежує у виборі об’єктів, вона дає всі шанси дослідникові перевірити власні гіпотези.

Компаративістика схожа на майданчик:

Порозуміння;
Обмін цінностями;
Ламання усталених стереотипів;
Нівелювання кордонів;
Зняття табу.

Розглянемо метод компаративістика на прикладі роману ірландського письменника Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея» і оповідання Володимира Винниченка «Раб краси». На другому полі будуть тексти різних знакових систем: літературний твір і епохи німого кіно. Твір Стеллана Рійє і Пауля Вегенера «Празький студент».

Отже, перша площина порівнянь – це різножанрові тексти одного часового простору та різних просторових вимірів (Англія й Україна), різних ідіостилів, літературних стилів тощо.

Якщо розглядати обидва образів митців, що можемо їх назвати «рабами краси». Художник не зміг опиратися неземній красі юнака Доріана Грея, образ якого заволодів його душею, а юний музикант-сопілкар Василь потрапляє в полон краси – музики.

Картини художника і мелодії, які грає і чує сопілкар – забирають, ув’язнюють душі своїх творців.

Про згубність раю

Коли втрачається межа реальним та ірреальним, матеріальним і духовним світами, свідчить мотив. Якщо це роман, то це мотив втрати спокою, розгадування загадки. В оповіданні – це мотив реальної втечі зі світу буття, де немає хліба, прихистку, де Василь губиться.

Якщо ви бажаєте ознайомитися з можливостями поєднання різних методів аналізу художнього тексту і з блок-схемою компаративного аналізу літературних творів, перегляньте вебінар Юлії Вишницької, докторки філологічних наук, доцентки кафедри світової літератури Інституту філології Київського університету імені Бориса Грінченка!