Як вчителі у прифронтових зонах інтегрують дітей в українське суспільство

У 2020/21 навчальному році до школи пішли діти, які не бачили України без війни. У зв'язку з таким розвитком подій, до ролей учителя на Сході додалась ще одна – інтегрувати дітей в українське суспільство. І саме вчителі є тим містком, який об'єднує школярів Донбасу з Україною.

Як вчителі навчають учнів біля лінії фронту та інтегрують дітей в українське суспільство, повідомило УП Життя.

Брак педагогів у прифронтових школах призвів до того, що кілька різнопрофільних предметів викладає один учитель, а знайти заміну просто неможливо. Такі умови навчання можуть негативно позначитись на подальшому вступі школярів до українських вишів та їхньої інтеграції в українське суспільство.

Педагогиня з села Михайлюки Луганської області Олена Бобришева 8 років працює вчителькою початкових класів. Військові дії не змусили її покинути рідну школу, хоча багато її колег поїхали з Луганщини.

Я – молодий учитель. Однак бачу великий сенс у тому, що я саме тут – у цій маленькій сільській школі, де лише 43 учні!

Педагогиня зазначає, що наразі є лише дві проблеми – недостатнє технологічне оснащення та часткове нерозуміння української мови, оскільки спілкування дітей відбувається вдома переважно російською мовою.

Моя задача – пояснювати, зацікавлювати, аби у дітей формувалась любов і до процесу навчання, і до рідної мови та країни.

---

Геннадій Іванченко з Приазов’я працює у школі 34 роки й понад 20 років очолює маріупольський осередок національної скаутської організації «Пласт».

Педагог наголошує, що у Маріуполі багато людей знає про проукраїнські настрої, тому в його школу батьки-патріоти часто приводять дітей. Ці діти знають і люблять своє місто, вивчають історію України і бачать своє майбутнє в Україні. Вони черпають інформацію з різних джерел, постійно поповнюючи свій багаж знань.

Також своїх учнів Геннадій постійно заохочує до соціально важливих проєктів:

Ми з дітьми влаштовуємо концерти для військових, організовуємо зустрічі з діячами культури та письменниками, відвідуємо патріотичні заходи, а нещодавно збирали книги для культурного осередку у Маріуполі.

А ще Геннадій Іванченко активно долучається до фінансової підтримки бійців, адже вважає, що до добрих справ та патріотизму важливо заохочувати власним прикладом.

Вчителька Ольга Олейник з Донеччини після народження доньки з інвалідністю була вимушена звільнитися з посади виховательки у дитсадку. А коли Ольгу запросили на посаду лаборанта, то вона у цьому побачила «знак долі», і наступного року вступила на факультет психології та педагогіки.

Зараз Олена Олейник – вчитель, і особливу увагу приділяє навчанню дітей з #ООП та психологічній допомозі сім’ям, які виховують таких дітей, адже вона з власного досвіду знає наскільки потрібна така допомога.

Коли розпочалась війна, Ольга Олейник самостійно організувала дистанційне навчання для учнів початкових класів, створивши освітній сайт. Така налагоджена «дистанційка» знадобилася під час пандемії.

До слова, цьогоріч Global Teacher Prize Ukraine вперше відзначить вчителів, що працюють у прифронтових зонах.

Фотоматеріали взято з сайту УП Життя та Shutterstock, автор Zapylaieva Hanna

Вас може зацікавити матеріал: Краще говорити українською з помилками, аніж російською через те, що страшно, - Євген Клопотенко