Пізнати, щоб прийняти: розбираємо 6 найпоширеніших міфів про ЛГБТ

В межах онлайн-марафону «Толерантна освіта – запорука здорового суспільства» експерти обговорюватимуть питання сприйняття ЛГБТ-підлітків та в освітньому просторі.

Під час марафону ви зможете поставити питання спікерам.

Та перед марафоном ми пропонуємо вам познайомитися з найпоширенішими міфами про гомосексуальність та їхнім спростуванням.

1. Гомосексуальність – це хвороба

   Раніше вчені, медики та пересічні люди так і думали. Однак в середині минулого століття було проведено багато досліджень, і вчені зрозуміли, що гомосексуальність – це не хвороба і не відхилення, а варіант норми, просто менш поширеної. У 1992 році Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно викреслила гомосексуальність з переліку хвороб.

2. Гомосексуальність піддається лікуванню

   Справді, люди придумали (а подекуди й досі використовують) силу-силенну методів «лікування»: гіпноз, електрошокова терапія, примусове медикаментозне лікування, ізоляція та ув’язнення, образи та приниження та навіть коригувальні зґвалтування. Все це називають конверсійною терапією. Проте вона не має нічого спільного з науковою та доказовою медициною.

   Гомосексуальність – це не хвороба і це не можна «вилікувати». А згадані методи псевдолікування правозахисники вже давно закликають визнати тортурами та заборонити. До прикладу, у 2018 році науковці досліджували вплив репаративної терапії (удари струмом) на підлітків і виявили, що у дітей, які пережили таке «лікування» суїцидальні спроби виросли в 5 разів.

3. Гомосексуальність можна передати, навіяти та можна заразитися на неї

   Гомосексуальність – це не вірус і вона не передається від людини до людини. Сексуальна орієнтація людини не залежить від виховання, оточення чи способу життя – вона формується ще до народження людини. 

   Кількість гомосексуальних жінок та чоловіків в суспільстві завжди тримається на рівні 7-10%. Вона не залежить від кількості проведених маршів рівності, бесід з учнями про ЛГБТ чи показу таких людей на ТБ, наприклад.

   Комусь може здатися, що сьогодні ЛГБТ-людей більше ніж 20 чи 30 років тому. І такі люди можуть пов’язати це з «пропагандою». Але справа не в цьому: гомосексуальних людей насправді не стає більше - вони частіше виходять з тіні, бо небезпек для них в сучасному світі стає менше.

4. Діти гомосексуальних батьків будуть теж гомосексуальними

   Ще у 1992 році докторка філософії Шарлотта Паттерсон опублікувала своє дослідження про дітей, що виховувалися в одностатевих родинах. Авторка доводить, що розвиток дітей з ЛГБТ-родин не відрізняється від розвитку дітей з гетеросексуальних сімей. Подібні дослідження після проводили й інші науковці та приходили до таких самих висновків.

   Американська академія дитячої та підліткової психіатрії зазначає, що діти з одностатевих родин не частіше за інших виявляють свою гомосексуальність. До того ж вони рідше стають жертвами сексуального насильства. 

5. Гомосексуали – це збоченці, схильні до педофілії

   Гомосексуальність – це не збочення, а варіант норми. Сексуальний потяг до своєї статі трапляється не тільки у людей, а й у близько 1500 тварин.

   Намагання прив’язати гомосексуальність до педофілії – це підміна понять, адже педофілія – це розлад сексуального спектра. Педофілія має ознаки хвороби – є причини, перебіг та варіанти лікування. Гомосексуальність таких рис не має, як ми вже визначилися. Дії, вчинені педофілами – це кримінальні злочини та вони не мають нічого спільного з добровільним вибором партнерів.

6. Гомосексуали винні в епідемії ВІЛ

   Можливо комусь хочеться вірити в це, щоб просто перекласти відповідальність, але це неправда.

   Так, дійсно, першим офіційно зареєстрованим пацієнтом з ВІЛ був гей. Проте це зовсім нічого не каже про всіх пацієнтів.

   Наприклад, в Україні за січень 2021 року діагноз ВІЛ вперше було встановлено 1001 особі. З них 634 людини отримали хворобу статевим шляхом. І лише 28 осіб – через гомосексуальний контакт, решта заразилися при гетеросексуальному контакті. 

   І це не виняткова ситуація – подібна статистика простежується вже тривалий час: з 1987 до лютого 2014 року статевим шляхом заразилися на ВІЛ 95,6 тисяч українців і лише тисяча цих випадків пов’язані з гомосексуальними контактами.

ЛГБТ-підліток може з'явитися (або вже є) і у вашій школі чи класі. Нерозуміння та несприйняття з боку оточення може призвести до цькування та навіть відкритого насильства щодо цих дітей.

Сексуальна орієнтація не може бути перепоною в отриманні освіти, оскільки це є базовим правом кожної людини. Тому педагоги мають не тільки приймати таких дітей в колективи, але й допомагати їм соціалізуватися. Саме для того «Всеосвіта» і проводить #марафон_толерантності – щоб допомогти вчителям знаходити дієві шляхи розв'язання найрізноманітніших питань.