Як допомогти учням адаптуватися після вимушеної ізоляції: корисні вправи та техніки

Карантин поставив перед нами нові виклики: як розпочати навчання, як організувати безпеку школярів та вчителів, та як від тривалих вимушених канікул сконцентруватися на навчанні? Безумовно, понад 6 місяців, проведених вдома, не далися безслідно. І педагоги, і батьки та їхні діти відчули ту напругу, яка наростала у суспільстві.

Тож повернутись до садочка та школи дітлахам буде не просто. Усі ці зміни будуть помітні в їхній поведінці, однак наскільки це буде небезпечно та що в таких випадках варто робити — сьогодні чітких механізмів немає.

Основне завдання вихователів, психологів та педагогів — вчасно виявити дітей, які мають певні психологічні проблеми. Прості, але дієві підходи, про які розповіла на вебінарі Олена Черниш, психологиня в галузі розвитку емоційного інтелекту, арттерапевтка, керівниця громадської організації "Центр сучасної психології "Міррада"" допоможуть освітянам виявити дітей, які потребують психолого-педагогічної підтримки.

За словами спеціалістки, якщо діти проявляють негатив — це абсолютна нормальна реакція на те, що відбувається у світі та навколо них. Адже цьогорічний навчальний рік дійсно особливий і він ніколи не буде таким, як у попередні роки:

Одна із характеристик цього року — це невизначеність. Ніхто сьогодні не знає, що нас чекає у майбутньому: через тиждень чи місяць. Ця невизначеність нагнітає напругу не лише в суспільстві, але й в житті кожної людини. 

Високий рівень тривожності, як зазначила психологиня, пов'язаний з майбутнім, і він властивий не лише освітянам, але й батькам. У такому разі варто пам’ятати, що діти завжди демонструють те, що відбувається у сім'ї та родині. Якщо в сім’ї постійно спостерігається тривожність, страхи, занепокоєння щодо будь-яких життєвих задач, дитина накопичує негативні емоції.  

Якщо батьки достатньо зрілі й мудрі, то їхня дитина буде в нормі. Але більшість батьків, на жаль, тривожні. Вони часто транслюють страхи, депресивні настрої, і все це передають дітям, — зауважила пані Черниш.

Реалії сьогодення такі, що ми не знаємо, чи знову підемо на масовий карантин, тому поки діти знаходяться в полі зору педагогів та психологів вони можуть зібрати інформацію про їхній психоемоційний стан.

Бо коли розпочнеться дистанційне навчання, нам потрібно буде продовжувати з цими дітьми працювати. А через екрани гаджетів вже не можна побачити, в якому вони стані, — розповіла психологиня.

І звісно, що саме реакція батьків, як зазначила Олена Черниш, може слугувати підказкою на те, що необхідно шукати в дитині:

Якщо ви помітили, що у мами трусяться руки, пітніють долоні, червоні вуха, бліді щічки — ця мама невротичного типу, бо вона накопичила стільки напруги, що організм не справляється з цим навантаженням. Скоріше всього у цій родині заведено стримувати свої емоційні прояви: "Ти ж хлопчик, ти не повинен плакати в 4-5 років". Але хлопці повинні плакати, і навіть у 25 років, якщо на це є причина.

Стримування емоцій може призвести до невротичних розладів й до психосоматичних змін. Пані Черниш зауважила, що педагоги кваліфікованої допомоги дітям не надають. Цим повинні займатись лише психологи, й вчитель має з ним контактувати:

Але є такі випадки, коли потрібно підставити плече і якщо ви відчуваєте, що певній дитині немає з ким поговорити, її ніхто не чує, зверніть на неї увагу.

Тож як у дітей різних вікових категоріях виявляти психоемоційні проблеми Дуже чіткий алгоритм із переліком пунктів, які стануть в пригоді кожному вихователю чи вчителю.

Дошкільний вік

Що оцінюємо?

• Домінантний емоційний фон, який настрій переважає.

• Сон: засинання, тривалість і якість сну.

• Апетит, вибірковість у їжі, надмірний.

• Рухова активність: надмірна, недостатня.

• Поведінкові прояви.

• Навички самообслуговування.

• Комунікація з дорослими (батьки, вихователі) та однолітками.

• Індивідуальні характеристики.

• Мова: розуміння, активне мовлення, логопедичні порушення.

• Гра: характер гри, активність.

• Творчі види діяльності: зацікавленість, технічні вміння й навички.

Поведінкові прояви, на які потрібно звернути увагу:

• Наявність страхів, тривожності.

• Замкнутість, уникання контактів, зокрема з ровесниками; сором’язливість.

• Яскраво проявлена залежність від близьких дорослих.

• Втікає, б’є дорослих при намаганні встановити контакт.

• Розгальмованість рухів, нервові здригання.

• Байдужість, відсутність інтересів, в першу чергу, до ігрових видів активності.

• Надмірна балакучість, логоневрози (заїкання, затримки мовного дихання, повторювання морфем).

• Мовчазність, уникання контактів.

• Неохайність, несамостійність, потреба в постійному позитивному підкріпленні з боку дорослих.

• Вегетативні реакції, проявлені без видимих причин: тремтіння кінцівок, почервоніння або збліднення обличчя, потіння долонь.

• Висока тривожність, занепокоєність, істерики.

• Різкі та безпідставні зміни настрою.

• Агресивні прояви щодо інших або аутоагресія.

• Швидка втомлюваність.

Молодший шкільний вік

Що оцінюємо?

• Домінантний емоційний фон, який настрій переважає.

• Рухова активність: надмірна, недостатня.

• Поведінкові прояви.

• Навички самообслуговування.

• Комунікація з дорослими (батьки, вчителі) та однолітками.

• Індивідуальні характеристики.

• Мова: розуміння, активне мовлення, логопедичні порушення.

• Гра: характер гри, активність.

• Творчі види діяльності: зацікавленість, технічні вміння й навички.

• Сформованість базових навчальних вмінь і навичок.

Поведінкові прояви, на які потрібно звернути увагу:

• Наявність страхів, тривожності.

• Замкнутість, уникання контактів, зокрема з ровесниками; сором’язливість.

• Яскраво проявлена залежність від близьких дорослих.

• Втікає, б’є дорослих при намаганні встановити контакт.

• Розгальмованість рухів, нервові здригання.

• Байдужість, відсутність інтересів.

• Надмірна балакучість, логоневрози (заїкання, затримки мовного дихання, повторювання морфем).

• Мовчазність, уникання контактів, несамостійність.

• Неохайність, несамостійність, потреба в постійному позитивному підкріпленні з боку дорослих.

• Вегетативні реакції, проявлені без видимих причин: тремтіння кінцівок, почервоніння або збліднення обличчя, потіння долонь.

• Висока тривожність, занепокоєність, істерики.

• Різкі та безпідставні зміни настрою.

• Агресивні прояви щодо інших або аутоагресія.

• Швидка втомлюваність.

• Неадекватні реакції в ситуації конфлікту чи нових видів діяльності.

• Неохайність, незібраність, відстороненість.

Підлітковий вік

Що оцінюємо?

• Домінантний емоційний фон, який настрій переважає.

• Поведінкові прояви.

• Здатність до самоконтролю.

• Комунікація з дорослими та ровесниками.

• Індивідуальні характеристики.

• Наявність стійких інтересів.

Поведінкові прояви, на які потрібно звернути увагу:

• Наявність страхів, тривожності, різкі перепади настрою.

• Замкнутість, уникання контактів, зокрема з ровесниками; сором’язливість, нігілізм.

• Розгальмованість рухів, нервові здригання.

• Мовчазність, уникання контактів.

• Неохайність, несамостійність.

• Вегетативні реакції, проявлені без видимих причин: тремтіння кінцівок, почервоніння або збліднення обличчя, потіння долонь.

• Агресивні прояви щодо інших або аутоагресія.

• Швидка втомлюваність.

• Висока конфліктність.

• Проблеми з самооцінкою (зависока або занизька).

• Дезадаптованість або ізольованість в середовищі ровесників.

• Яскраво виражена негативна реакція на невдачу, на помилки, зауваження.

• Демонстративні форми поведінки.

• Вживання психоактивних речовин, в тому числі тютюнопаління, слабоалкогольні напої.

Техніки й вправи для моніторингу психічного стану й підтримки дітей

Вправи на формування емоційної компетентності можна почерпнути у навчальному курсі «Як навчити дитину володіти емоціями». Для учнів варто використовувати ігрові форми організації навчального процесу, про які розповідаєтьсяв онлайн-курсі «Активізація творчого потенціалу вчителів шляхом використання ігрових форм організації учнів на уроці». Ці ж вправи чудово можна використовувати в роботі практичного психолога й соціального педагога.

Для дошкільників можна зробити Дерево настрою. Метафора дерева сама по собі дуже сильна й має зцілювальний ефект. Можна заготовити кольорові листочки (в старшій групі з дітьми) і щодня прикріплювати на дереві листочок того кольору, який відображає настрій сьогодні.

Використовуйте позитивну кольорову символіку: жовтий, блакитний, зелений, червоний. Це мотивувальна, ресурсна техніка, тому темні й складні кольори використовувати не варто. Можете підібрати декілька відтінків вказаних кольорів

У початковій і середній школі можете організувати ведення Календаря настрою. Ця техніка може використовуватися для простого моніторингу емоційного стану учнів в адаптаційний період (перша чверть, а для першокласників до нового року). У таблиці, розміщеної на форматі А3 (ватман завеликий, не варто його використовувати), пропонуйте дітям щоранку замальовувати квадратик кольором, який позначає їхній настрій.

Можна після двох тижнів такої роботи поділити клітинку навпіл і запропонувати учням позначати кольором настрій вранці й під час завершення навчального процесу (коли збираються додому).

Ви побачите загальну картину. Якщо дитина часто використовує темні песимістичні кольори, варто звернути увагу на її стан. Коли перебуває в поганому настрої – вранці чи по завершенню уроків? Аналіз допоможе здійснити психолог.

Рекомендовані кольори: жовтий, блакитний, синій, червоний, рожевий, фіолетовий, салатовий, темно-зелений, коричневий. В старших класах можна додати сірий.

Через носіння масок виникає потреба познайомитися з вираженням емоційного стану очима. Ось кілька ігрових прийомів:

1) Запропонуйте учням намалювати на окремих картках вираз очей, який передає певний емоційний стан, не називаючи його. Зберіть картки в окрему коробку. Учні по черзі витягують навмання картку й визначають, який це емоційний стан.

Ці ж картки можна використати повторно, пропонуючи дітям, витягнувши картку й не показуючи її іншим, відобразити зображений вираз очей. Всі інші учасники визначають емоційний продемонстрований товаришем стан. Підліткам можна запропонувати назвати ситуації, в яких людина може переживати подібні емоції.

2) Можна влаштувати гру, під час якої учні в масках очима передають емоційний стан. Товариші повторюють його і визначають назву та ситуації, коли ця емоція може бути проявлена.

3) Підлітки можуть фіксувати емоції вчителя, який проводить урок в захисній масці. За п’ять хвилин до завершення уроку пропонується обговорення емоційних реакцій учителя.

Ще більше практичних порад та рекомендацій ви зможете отримати під час перегляду вебінару Олени Черниш "Психолого-педагогічна підтримка дітей та учнів на початку навчального року".

Нагадуємо, що кожен вебінар містить програму підвищення кваліфікації й за бажанням, можна замовити сертифікат з підвищення кваліфікації.

Також на "Всеосвіті" з'явився особливий проєкт — Кабінет психолога, де кожен охочий може поставити запитання психологині Олени Черниш. Щоп'ятниці, з 18:00 до 20:00, фахівчиня проводитиме онлайн-сесії під час яких розглядатиме запитання. Кожен семінар містить практичну частину: вправи і творчі завдання.

Читайте також:

Як педагогу подолати професійний стрес і напруження: практичні поради та вправи