Психологічна підтримка в школах є вкрай необхідним і надзвичайно важливим аспектом для забезпечення стабільного й успішного освітнього процесу. Особливо це актуально в умовах повномасштабної війни, адже бойові дії — це надзвичайно сильний удар по емоційній і духовній складовій: переживання за рідних і близьких, постійні повітряні тривоги, ракетні атаки.
Саме шкільний психолог може підтримати, як учнів, так і освітян, надавши кваліфіковану допомогу або скерувавши до відповідного спеціаліста. На жаль, психологічна підтримка в українській освіті стикається з систематичними проблемами й негараздами. Відповідний звіт щодо головних проблем цієї галузі ще у 2024 році оприлюднила освітня омбудсменка Надія Лещик.
Кадрове забезпечення
Безумовно, найголовнішою проблемою залишається кадрове забезпечення, адже українська освіта потребує тисячі кваліфікованих психологів. Проте наразі, на жаль, таку кількість забезпечити не вдається.
Психологічна служба закладу освіти загалом складається з практичного психолога та соціального педагога. Психолог здійснює психологічний супровід здобувачів освіти, проводить психологічну діагностику, надає консультативну допомогу. Водночас соціальний педагог забезпечує соціально-педагогічний супровід, проводить просвітницьку та профілактичну роботу з питань запобігання і протидії домашньому насильству, злочинності, алкоголізму, наркоманії тощо.
Проте станом на 2023—2024 навчальний рік практичні психологи були наявні у 75% міських шкіл і 40% сільських, а соціальні педагоги — лише у 46% міських і 22% сільських шкіл. Усього на зазначений навчальний рік у закладах середньої освіти налічувалося 7 019 практичних психологів та 4 089 соціальних педагогів.
Кількість психологічних працівників в школах. Інфографіка з дослідження омбудсменки
Як видно зі статистики, нестача обох фахівців в українських закладах є дуже значною. Спостерігається й зменшення кількості наявного психологічного персоналу. За останні роки кількість практичних психологів у школах зменшилася на тисячу, а соціальних педагогів — на три сотні.
Загалом станом на 2024 рік ставка психолога чи соціального педагога вводилася за наявності 300 учнів у сільській місцевості та 700 учнів — у міській. Проте, за результатами дослідження, засновники не завжди дотримуються цих нормативів: впроваджують меншу кількість ставок, або ж розмір ставки не відповідає кількості дітей, іноді вводять лише одну посаду — практичного психолога чи соціального педагога. Особливо актуальною ця проблема стала під час повномасштабної війни через скорочення освітньої субвенції.
Кадрова проблема фактично прямо випливає з іншої — низької зарплатні. Наприклад, наразі актуальна вакансія у Київській гімназії №66 обіцяє психологу всього 9 000 грн. У місті складно знайти фахівця через неконкурентну заробітну плату, у селах — через територіальну віддаленість. Інколи ставки працівників психологічної служби розподіляють між собою заступники директора, педагоги-організатори або інші вчителі. У таких випадках якість психологічної роботи є низькою. Частина фахівців, щоб збільшити свій дохід, змушена суміщати основну роботу з іншою, хоча від цього страждає якість основної роботи.
Нестача часу
Робота психологів та соціальних педагогів з учнями не унормована. Працівники зазначають, що не мають чітко визначених годин для систематичної роботи. Під час уроків вони не можуть проводити психологічне діагностування, просвітницькі заходи, тренінги, заходи із психологічної самодопомоги тощо. Лише в окремих закладах освіти, де керівники усвідомлюють важливість системної й послідовної роботи, працівники психологічної служби мають виділені години для роботи з дітьми.
Навантаження іншою роботою
Адміністрація шкіл не завжди чітко усвідомлює сферу відповідальності психологічної служби та покладає на її працівників додаткові обов’язки, які виходять за межі посадових інструкцій. Наприклад, ведення соціальних мереж закладу освіти, організацію роботи їдальні, ведення документації, яка належить до компетенції адміністрації. Крім того, через можливу відсутність фахівців в інших школах громади, до працівників психологічної служби звертаються за консультаціями з інших закладів.
Неунормована робота
В умовах повномасштабної війни педагог працює з великою кількістю дітей та колег, які мають різний травматичний досвід. Водночас війна впливає і на самого педагога. Психологи можуть надавати фахову допомогу педагогічним працівникам, зокрема у боротьбі з професійним виснаженням і вигоранням. Проте чинні нормативні документи більше орієнтовані на роботу психологів із дітьми. Кількість педагогів у закладі освіти не враховується під час визначення ставки працівників психологічної служби.
Перезавантаженість документацією
Частина учасників дослідження зазначала, що кількість документів, які мають заповнювати працівники психологічної служби, є надмірною. Деякі документи дублюються, облік робочого часу є надто детальним, а заповнення документації займає багато часу. Крім того, у більшості шкіл досі діє вимога заповнювати всю зазначену документацію у паперовій формі. Деякі працівники ведуть її в електронному вигляді, а потім роздруковують. Подекуди запити на звітування чи надання інформації надходять без попередження. Іноді трапляється так, що звіт потрібно підготувати до кінця дня або навіть раніше.
Незадовільні умови праці
Для нормальної роботи з дитиною психологу і соціальному педагогу потрібен власний кабінет. Втім, далеко не завжди вдається його отримати. Дослідження показує, що лише 52,7% психологів мають власний кабінет, ще 40,5% користуються кабінетом спільно з іншими фахівцями, а 3,6% не мають його взагалі. Серед соціальних педагогів 32,8% мають окремий кабінет, 59,6% працюють у спільних кабінетах, а 7,6% не мають приміщення зовсім.
Комп’ютерною технікою забезпечено 62% практичних психологів і 56% соціальних педагогів. Ще 32% психологів і 39% соціальних педагогів змушені ділити комп’ютер з іншими освітянами. Через це частина працівників психологічної служби змушена закуповувати комп'ютери та облаштовувати кабінети за власний кошт, а подекуди навіть звертатися за допомогою до батьків.
Відсутність міжсекторальної взаємодії
Професійна діяльність практичного психолога охоплює й ті випадки, у яких мають залучатися інші фахівці. Проте працівники психологічної служби скаржаться на брак чітких алгоритмів дій: коли саме, як і до кого переспрямовувати учнів. Адже в деяких громадах фахівці можуть бути недоступні, особливо у сільській місцевості, мати довгу чергу на прийом або надавати послуги, вартість яких перевищує фінансові можливості родин.
Позитивні аспекти
Водночас, незважаючи на вищенаведені проблеми, станом на 2024 рік значна частина освітян (84%) все ж зазначає, що отримує достатню кількість психологічної підтримки. Найбільшу нестачу такої підтримки для роботи з учнями відчувають учителі, які працюють у сільській місцевості, а також у східному макрорегіоні. Зокрема, не отримують психологічної допомоги в селах — 22%, а в інших населених пунктах — 12%. Запит на психологів мають 52% опитаних у східних областях і 21% — в інших макрорегіонах.
Щоправда, варто зазначити, що 56% освітян зізналися, що не отримують достатньої кількості психологічної підтримки, але при цьому не вважають, що потребують її.
Чого не вистачає
Для 19% респондентів нестача психологічної підтримки була пов’язана з відсутністю шкільного психолога в закладі. Ще для 19% — з нестачею кваліфікації наявного психолога для вирішення їхніх проблем.
Щодо того, як можна поліпшити надання психологічної допомоги учасникам освітнього процесу, думки розділилися:
Потрібно розробити чіткий алгоритм для роботи вчителів зі складними випадками — 43%.
Необхідно забезпечити додаткове навчання для вчителів щодо того, як допомагати собі та учням — 27%.
Необхідно забезпечити достатню кількість психологів з огляду на кількість учнів і вчителів у школі — 26%.
Потрібно створити міжшкільну психологічну службу — 19,5%.
Потрібно забезпечити додаткове навчання психологів для роботи з кризою або травмою — 18%.
Пропозиції щодо покращення ситуації
Для розв’язання вищеописаних проблем у дослідженні, проведеному Службою освітньої омбудсменки, уряду пропонуються такі кроки:
Започаткувати системний супровід молодих фахівців психологічної служби.
Унормувати в документах напрями, зміст і форми роботи практичного психолога з педагогічними працівниками.
Ініціювати розробку безоплатного навчального курсу для підвищення кваліфікації працівників психологічної служби.
Унормувати групову роботу психолога з учнями.
Здійснити аналіз документації, визначити ті документи, які не є необхідними для психологічної служби, та скасувати їх.
Передбачити впровадження частини документації в електронному форматі.
Встановити, що ставка практичного психолога та соціального педагога розраховується на основі кількості дітей і педагогів у закладі загальної середньої освіти.
Визначити та унормувати формат і періодичність звітування.
Кожен працівник психологічної служби має бути обов’язково забезпечений власним кабінетом і комп'ютером.
Провести роз’яснювальну роботу серед керівників органів управління освітою щодо недопущення покладання на працівників психологічної служби інших обов’язків.
Розглянути можливості міжвідомчої взаємодії працівників шкільної психологічної служби з фахівцями екстрених служб.
Проблеми сьогодення
У квітні 2025 року видання «Нова українська школа» опублікувало об’ємний матеріал, присвячений сучасному стану психологічної підтримки в українських закладах освіти. Свій коментар «НУШ» також надали голова ГО «Про.Світ» Олександра Пестушкова, психологиня Анастасія Аносова та кандидатка психологічних наук Надія Лунченко.
Серед названих проблем психологічної підтримки згадуються фактично ті ж, що й в дослідженні освітньої омбудсменки за 2024 рік: застаріла нормативно-правова база, відсутність чіткого системного доступу психолога до учнів, відсутність налагодженої співпраці шкільних психологів з педагогами, невпорядковане звітування та понаднормова робота, проблеми з наявністю власних кабінетів. Крім того, серйозною проблемою залишається і те, що подекуди психолог змушений ще й викладати деякі предмети у школі.
Психолог має дати безоціночне судження поведінки дитини й надати фахову допомогу, а не бути тим, хто вчора поставив їй двійку за контрольну, — наголошує Надія Лунченко.
Наразі все ще є школи, де психологи працюють на чверть або пів ставки, що унеможливлює якісне надання послуг і підтримки всім учасникам освітнього процесу. У матеріалі прямо зазначається, що сучасна психологічна служба в українських школах потребує системного перегляду — від нормативної бази до умов праці.
Журналіст:
Огей Антон Володимирович
