Історія проявів академічної недоброчесності та формування правових механізмів її запобігання

Академічна недоброчесність як соціально-правове явище виникла одночасно з формуванням системи формальної освіти й наукових знань. Історичні свідчення свідчать про її існування ще з давніх часів. Зокрема, в епоху імперського Китаю, де під час державних іспитів для кандидатів на посади активно фіксувалися випадки шахрайства, попри жорсткі умови ізоляції та перевірки. Відомі факти, коли тіла померлих кандидатів під час іспитів викидали за межі іспитових споруд без проведення поховання, що свідчить про надзвичайну суворість процедури.

В історії української науки також траплялися випадки наукового плагіату. Зокрема, український учений Іван Пулюй став жертвою присвоєння результатів його наукових відкриттів у галузі рентгенівського випромінювання німецьким фізиком Вільгельмом Конрадом Рентгеном.

У XX столітті гучним прикладом недоброчесної наукової практики став інцидент з Вільямом Саммерліном, який у 1974 році фальсифікував результати генетичних досліджень, наносячи фломастером штучні плями на тіла лабораторних щурів.

Нормативно-правове регулювання академічної доброчесності в Україні

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про освіту», академічна доброчесність визначається як сукупність етичних принципів та правових норм, якими зобов’язані керуватися учасники освітнього процесу з метою забезпечення довіри до результатів навчальної та наукової діяльності.

Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками (ст. 42 ЗУ «Про освіту») передбачає:

• використання посилань на джерела при запозиченні ідей;

• дотримання авторських прав;

• надання достовірних даних у дослідженнях та викладанні;

• контроль доброчесності студентів;

• об’єктивне оцінювання результатів навчання.

Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти (ст. 42 ЗУ «Про освіту») включає:

• самостійне виконання навчальних завдань;

• обов’язкове посилання на використані джерела;

• дотримання авторських прав;

• подання правдивої інформації про результати навчальної чи наукової діяльності.

Порушення академічної доброчесності (ст. 42 ЗУ «Про освіту») включає:

• Плагіат і самоплагіат — привласнення чужих або власних раніше опублікованих результатів;

• Фабрикація та фальсифікація — вигадування чи спотворення даних;

• Списування та обман — нечесне виконання робіт, подання неправдивої інформації;

• Хабарництво — отримання чи надання неправомірної вигоди в освітньому процесі;

• Необ’єктивне оцінювання та сторонній вплив на викладача з метою його викривлення.

За порушення академічної доброчесності педагогічні та наукові працівники можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності (ст. 42 ЗУ «Про освіту»):

• відмови або позбавлення наукового/педагогічного ступеня чи звання;

• позбавлення кваліфікаційної категорії;

• відсторонення від посад або участі в органах управління освітою.

У разі порушення академічної доброчесності (ст. 43 ЗУ «Про повну загальну середню освіту») педагогічні працівники:

• не допускаються до атестації, заходів якості освіти та заохочень протягом року;

• можуть бути позбавлені педагогічного звання;

• факт порушення враховується при накладенні дисциплінарної відповідальності та конкурсному відборі на керівні посади.

За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності (ст. 42 Закону України «Про освіту»):

• повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);

• повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми;

• відрахування із закладу освіти (крім осіб, які здобувають загальну середню освіту);

• позбавлення академічної стипендії;

• позбавлення наданих закладом освіти пільг з оплати навчання.

За порушення академічної доброчесності учень може отримати (ст. 43 ЗУ «Про повну загальну середню освіту»):

• зауваження;

• повторне оцінювання чи навчання;

• позбавлення стипендій або призових місць.

Порядок ухвалення рішень щодо порушення академічної доброчесності (ст. 43 Закону України «Про повну загальну середню освіту»)

1. Щодо педагогічних працівників:

Рішення про встановлення факту порушення педагогічним працівником принципів академічної доброчесності та визначення виду академічної відповідальності ухвалюється педагогічною радою із залученням працівника та/або його законного представника.

2. Щодо учнів:

Рішення про притягнення учнів до академічної відповідальності приймається:

• педагогічним працівником, який виявив порушення академічної доброчесності, або

• педагогічною радою закладу освіти відповідно до положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти.

Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності (ст. 42 Закону України «Про освіту»):

1. Визначення порядку  виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти

2. Права особи, стосовно якої порушено питання про порушення академічної доброчесності:

• Ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності та подавати до них зауваження.

• Особисто або через представника:

  — Надавати усні та письмові пояснення або відмовлятися від надання будь-яких пояснень;

  — Брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності.

• Знати про дату, час і місце розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення до академічної відповідальності, а також бути присутньою під час його розгляду.

• Оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності:

  — до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або

  — до суду.

За дії (бездіяльність), що цим Законом визнані порушенням академічної доброчесності, особа може бути притягнута до інших видів відповідальності з підстав та в порядку, визначених законом (ст. 42 Закону України «Про освіту»).

Матеріал підготувала Лілія Орел, освітня юристка та психологиня.