Розслабтесь і дайте освітньому «Титаніку» потонути

Протягом трьох десятиліть шкільна освіта є зламаною системою.

От уявіть собі, щоб сферою торгівлі у нас досі керували по-радянськи. Досі все вирішував не ринок, а Міністерство торгівлі Української РСР, яке в радянські часи відповідало за розвиток роздрібної, оптової торгівлі та системи громадського харчування. Ви б ніколи не забули слово «дефіцит», знали б що означає «викинули товари на прилавок» чи щось «дістати». А десятиліттями сферу торгівлі «реформували» якість дивні «агенти змін» на грантах, які б в режимі но-стоп «прокачували» продавців.

І зрештою у провалі піар-проєкту НУТ(Нова Українська Торгівля), звинуватили саме їх…

Фантасмагорія?! Чи не так? Важко таке уявити…

А в освіті досі керують суто по-радянськи і навіть гірше. Бо тоді партія таки кудись вела. Куди завела всі ми знаємо… А ці ж візюни нікуди ж і не ведуть, бо наративи візії у них змінюються на кожному партгоспактиві (закреслено) Серпневій!

Чому пересічні громадяни, які щодня стикаються зі школою, не бачать абсурдів зламаної системи освіти?

Тому що в освіті завжди знаходяться люди, готові на своєму горбі, ціною власного здоров’я з останній сил витягувати розшарпаного освітянського воза з агентозмінського болота.

Бо є ще один небайдужий вчитель. Ще один ентузіаст-директор. Ще одна вихователька дитсадочка, які готові докласти титанічних зусиль.

Звісно зараз уже закінчуються серцевіддаваки, які готові жертовно працювати в ім’я майбутнього.

Тому охочих йти в педуни усе менше і менше. Рівень вигорання вчителів зростає до критичного рівня. Кількість вакансій у великих містах збільшується.

МОНенята вже давно мали зрозуміти, що не можливо й надалі вирішувати системні проблеми, просячи освітян і надалі жертвувати ще трохи більше та терпіти трохи довше.

Так от. Зараз настав час констатувати: майбутнє шкільної освіти визначатиметься не тими, хто зможе стрибнути «вище голови (робити більше, ніж обумовлено його службовими обов’язками).

Воно визначатиметься тими, хто зможе нормально керувати.

І саме тому створення сучасної системи управляння освітою більше не є опцією. Це є нагальна необхідність!

Чи треба пишатися людьми, які героїчно заповнюють прогалини зламаної системи освіти!?

Ніт, бо ці люди допомагають зберегти людиноненависницьку абсолютно дисфункціональну вертикаль "управління" освітою.

• "Перестаньте бути тими, хто завжди докладає зусиль. Розслабтесь і дайте кораблю потонути".

• Не може бути незламних учителів у зламаній системі шкільної освіти, яка може скалічити будь-кого...

Так, треба було давно дати "Титаніку" нашої освіти спокійно потонути, сісти в шлюпки і пливти на них до нових незвіданих берегів справді нової освіти України.

• Тільки на віддалі часу усвідомлюєш, що твої півтора десятиліття героїзму і жертовності на посаді директора гімназії, по суті сприяли збереженню гнилої та вкрай неефективної системи.

Так, я подбав про майже тисячу учнів і сотню вчителів, але одночасно я і прикрив дупи тих можновладців, які б мали виконувати свої прямі обов'язки із фінансово-господарського забезпечення роботи школи. Мали б виконувати, але не виконували. Казали, що немає грошей в бюджеті... Наприклад, 17 млн. грн. на обрізання дерев у непродвинутому обласному центрі були(це не жарт!), а на вирішення нагальних проблем освітньої сфери - не було.

Коли вже став депутатом обласної ради і отримав доступ до документів, ну просто чманів від нахабства та цинізму тих, хто роками активно "освоював" бюджет і розкрадав власність міської громади.

Звісно, вони могли особливо і не перейматись освітою, бо там був я. І були такі ж "дурні", як я, колеги, фанати-директори шкіл та ентузіасти-вчителі. Тому представники "засновника" лише раз на рік перевіряли "готовність школи до нового навчального року" і упродовж року усіляко заважали нам працювати своєю бюрократичною вакханалією, патологічною жадібністю і войовничою некомпетентністю.

• Усе, що вдавалось зробити, було не завдяки, а всупереч Системі.

Аксіома менеджменту: якщо ти виконуєш чужу роботу, це не означає, що хтось буде справно виконувати твою!

Тож, нам треба було б не рятувати Систему своєю самовідданою працею, а просто робити лише те, що передбачено посадовими обов'язками і мовчки спостерігати як все розвалиться. Бо на її руїнах, уже на здоровій основі, можна було б створювати щось справді нове і життєздатне. А так "дохла" Система агонізує й досі, отруюючи життя наступному поколінню освітян...

Колись один мудрий чолов'яга мені казав: Вікторе, не рви серце, за таку платню треба не лише нічого не робити на посаді директора школи, а ще й потрохи шкодити...

Звісно, шкодити не дітям та педагогам, а шкодити дитино- і людиноненависницькій Системі.

Героями нашого часу тепер будуть не люди з категорії «рада старатися» і «все зроблю», а з категорії «та пішли ви…».

Ні, шановний пане Олександре. Літо для вас, чиновників, є періодом активної роботи. Бо ви є обслуговуючим персоналом для вчителів та директорів шкіл. А ваша контора – це сервісний центр, а не вказівкометалка та шоуреформувалка.
Кажу це як ексначальник управління освіти Кіровоградської ОДА. Я за буремне літо 2005 року об'їздив усю область, зокрема 14 шкіл-інтернатів, які тоді були в обласному підпорядкуванні. Падав з ніг(у вересні потрапив до кардіодиспансеру) від 1001 справи одночасно, добився коригування обласного бюджету на користь освіти(я ще й депутатом обласної ради тоді був), але всюди навели порядок і забезпечили підготовку до нового навчального року.
• Не "приймали" школи у директора, а самі рапортували, що зроблено для забезпечення їхньої роботи.
• Не перевіряли "літнє оздоровлення", а забезпечили всі пришкільні табори та майданчики готовим пакетом документів...
• Не "прокачували" вчителів, а зробили на допомогу вчителеві низку матеріалів (від "Історичного календаря Кіровоградщини" авторства Володимира Боська до відновленого "Педагогічного вісника").

А для всіх освітян літній відпочинок – це якраз перепочинок з тим, щоб, щоб знову з вересня з новими силами змінювати світ на краще.

1000000 разів приводив приклади з країн, де вчителі справді важливі...
То вчителька Svitlana Drobotenko, яка зараз працює у Великобританії, ятрила мою душу, а я вашу, описом спілкування з їхньою перевіряльницею. Та перш за все цікавилась чи достатньо піклуються про вчительку(Svitlana Drobotenko) на роботі, де й без втручання перевіряльників їй "під час уроку готують і приносять улюблений зелений чай"(складають зручний розклад; під час страйків /проблем з транспортом автівкою забирають з дому і, відповідно, відвозять назад або замовляють таксі; закуповують необхідні підручники за найменшим натяком тощо).

То цитував американського міністра освіти Мігеля Кардону, який постійно писав у ФБ перед кожним святом, канікулами та відпусткою:
"Вчителі, це моє нагадування про те, що ви також заслуговуєте насолоджуватися вихідними на День Подяки з друзями та сім'єю, а не нервувати і планувати наступний тиждень".

Їхні начальники кажуть: відпочивайте, літо(свята, канікули тощо) – це ваш час...
А наші?

" Освіта не має канікул. Саме тому літо для наших освітян – це не час перепочинку, а пора великих справ, рішень і змін.".
А коли для наших освітян настає час перепочинку?!
Ніколи!?
Ну не можна влаштовувати вічні вчительські змагання «Хто віддасть більше себе»?! Дітям.
Загнанихсерцевіддавак… ну самі знаєте.