У світі немає кращої роботи, якщо в школі панує атмосфера дитинства, якщо у вас налагоджені теплі стосунки з учнями…
Бо ти завжди маєш можливість потішити та розсмішити свою внутрішню дитину, щодня повертаючись до свого безтурботного та щасливого себе.
Наша внутрішня дитина — це та допитлива, спонтанна, весела та радісна частина нас самих, з якою більшість із нас втрачає зв’язок у дорослому віці.
А наша внутрішня дитина відчайдушно хоче вийти з мушлі, щоб пограти, подуріти, посміятись...
Внутрішній світ дитинства ми можемо відчути через наші емоції, фантазії, бажання та способи поведінки.
Але… Наших дітей треба вирвати
по-перше, з цифрового світу, який позбавляє їх нормального дитинства,
по-друге, зі світу бюрократичних ілюзій на підтримку яких школа марнує левову частку енергії.
Вони знову стали дітьми
Зараз я вчителюю в Австралії, і те, що кардинально змінило ситуацію за одну ніч, — це заборона на користування соціальними мережами для дітей віком до 16 років, принаймні у моїй школі це спрацювало. Проблеми, звісно, залишаються, але діти знову стали дітьми.
Сара Луїза Александер-Грем (Sarah Louise Alexander-Graham)
Треба відлучити дітей від цифрового наркотику. Недавні дослідження сканів мозку під час зависання перед екранами показують, що їхній вплив на лобову частку кори головного мозку (контролюючу дофамінову систему, що відповідає за винагороди, увагу, короткочасну пам'ять) такий самий, як у кокаїна.
Подібні технології так сильно збуджують мозкову діяльність, що в організмі підвищується рівень дофаміну – нейротранмситтера, який відповідає за винагороду.
Саме через такий ефект залежності доктор Пітер Вайбрау [Peter Whybrow], директор факультету неврології в Університеті Каліфорнії в Лос-Анджелесі (UCLA), називає екрани «електронним кокаїном».
Чому ми не повертаємо дітям нормальне дитинство? Чекаємо коли ТікТок-загнивання мозку стане незворотнім процесом?!
Повернути(поселити) дитинство в школи!
Це дуже простий і водночас малореалістичний спосіб подолання мотиваційної кризи.
Чому малореалістичний?
Бо тепер основна робота школи – це виконання вказівок і забаганок(агентів змін, начальників, перевіряльників, яжмам тощо).
Школи працюють на кого завгодно, але в останню чергу на тих, для кого створені.
Якщо діти тут зайві, або є елементом «декору»
Наприклад, якісь «заходи» часто проводяться не тому, що дітям цікаво, корисно..., а тому що була «вказівка»(відзначити чийсь ювілей, долучитись до проведення тижня чогось…) і треба подати фотозвіт. Діти з плакатиками в такому фотозвітику стають простим елементом декору.
Багато разів ставив дурні запитання: заради кого ми відзначаємо ювілей ось цієї відомої людини?
Ну точно ж не заради неї, бо вона вже давно померла(не буде присутня в залі тощо).
Ми проводимо цей захід для наших учнів?!
Не забувайте весело проводити час зі своїми учнями!
Танцюйте💃 Співайте 🎤 Дурійте. Смійтеся. Грайтеся…
Пам’ятайте, що вони будуть маленькими дітьми тільки один раз.
І вони зараз проживають своє дитинство з вами.
Таке чудове нагадування! Щоранку повторюйте ці слова
Дайте дитині просто жити
Освіта пришвидшує дитинство, але дітям для нормального розвитку не потрібен поспіх.
На жаль, у нашому підході до дитинства відбулися зміни. Зокрема, дитинство перестало бути природнім періодом розвитку, який супроводжувала дошкільне та шкільна освіта.
В уявленні багатьох батьків та і вчителів дитинство стало проблемою, яку освіта мала вирішити якомога швидше.
Саме тому так багато дітей вважають себе дорослими.
«Дайте дитині просто жити в дитсадочку», – це не наш підхід.
Чим довше я в сфері освіти, тим більше усвідомлюю, що ті, хто визначає освітню політику, «поняття зеленого» не мають, як виглядає сучасна школа чи дитячий садок.
Я запитала у доньки-дошкільниці, що їй найбільше подобається в дитсадочк. Вона відповіла: «Коли ми просто можемо гратися». Ми позбавили її більшої частини цього задоволення. Поясніть, будь ласка, чому так сталося. Дайте їм можливість бути дітьми!
Можна пояснити 5-6 річній дитині навіщо їй англійська мова?
А це ж мотивація…
Ми так дійдемо до того, що гра, яка була домінуючим спосіб навчання в ранньому дитинстві протягом майже всієї історії людства, буде перекваліфікована як непродуктивний час.
От тепер ми, наприклад, очікуємо що у дитячому садку діти вивчитимуть англійську мову.
Не знаю на чому базуються припущення: якщо якомога раніше почати знайомство дітей з іноземною мовою, це забезпечить якісніше навчання.
Які дослідження це підтверджують?!
Навпаки, є багато досліджень які показують, що академічний тиск у ранньому дитинстві, який перевищує готовність до розвитку, приносить лише короткострокове підвищення результатів, яке зникає, а також довгострокове зниження внутрішньої мотивації, впевненості та творчої схильності до ризику.
Діти, до яких у дитячому садочку мали академічні очікуваннями, що раніше відповідали другому класу, не відстають. Очікування випереджають їх. А вихователі в цих групах опинилися між реальністю розвитку, яку вони бачать щодня, та показниками, яких вони повинні досягти.
“...Тільки в дитинстві і є правда, тільки ним і варт міряти своє життя, якщо ви зуміли не затоптати в собі ту дівчинку (того хлопчика - що то стояв з патичком на вигоні, вражений жаскою, бо непід'ємною, над людські сили величною вогнянобарвною симфонією заходу), - значить ваше життя не звихнулось, прокривуляло, хай як там трудно й болюче, за своїм власним руслом, значить, збулося, з чим вас і вітаю, - і любов, леді й джентльмени, справдешня любов - вона завжди зряча на схованого в іншому (іншій) хлопчика (і дівчинку: візьми мене - то завжди: візьми мене з моїм дитинством...”.
Оксана Забужко
Дитинство має свою логіку.
Воно розвивається у своєму темпі, і цей темп у різних дітей може значно відрізнятися. Когнітивна готовність, емоційна регуляція, здатність до тривалої зосередженої уваги — все це з’являється тоді, коли дитина готова до цього з точки зору розвитку, а не тому, що ми перенесли тестування на більш ранній термін.
Повага до дитинства — це не ностальгія. Це наука про розвиток. А шкільна система, яка поспішає пропустити цей етап, не виховує краще підготовлених дорослих. Вона виховує дітей, які асоціюють школу з тиском, ще не маючи можливості відчути її як місце справжніх відкриттів.
Суть освіти полягає в тому, щоб допомогти учням побачити в собі можливості. Бо перш ніж діти зможуть побачити можливості у світі, їм спочатку потрібно побачити їх у собі.
Почути тихий внутрішній голос, який каже «Я можу спробувати» замість «Я не можу», може визначити те, як вони ставитимуться до кожного виклику.
Велика людина не втрачає дитячого серця.
Мен-цзи (372 до н. е. — 289 до н. е. ), китайський філософ, другий після Конфуція творець конфуціанства і предтеча неоконфуціанства, автор однойменного класичного трактату «Мен-цзи».
Мова йде про збереження емоційної чесності, цікавості, здатності захоплюватись та дивитися на світ свіжим поглядом. Дитяче серце відкриває шлях до відкритості, емпатії та уяви.
Це я.
Мені тринадцятий минало...
Постійно ставлю сам собі питання: чи міг би той хлопчик, яким я був, пишатися тим чоловіком, яким я став?!
Це змушує не тільки "революційний тримати крок", а і допомагає не схибити, не продатись…
Освітній експерт:
Громовий Віктор
