Вчителям МОНа не платити?!

Ігор Лікарчук щойно поставив слушне запитання:

Якщо знаходяться гігантські (за вчительськими мірками) кошти на утримання офісів, експертів, координаторів і консультантів, то чому ніхто не платить учителям, які реально пілотують те, що ці офіси придумали?

«Долучайтесь!», – написала мені керівниця грантівського проєкту з мільйонним бюджетом після того, як я подарував їй кілька ідей.

«Дякую за запрошення, чекаю на угоду про надання консультативних послуг», – була моя відповідь.

Після того як спроба маніпулювати мною в стилі «усе ж для діточок», тому долучайтесь як волонтер з тріском провалилась, ця спритниця мене просто заблокувала.

Бо "вчителіважливі" у них лише у вигляді локшини на вуха, а не належної оплати праці.

Пікантність ситуації була ще й в тому, що в цей час вона виставляла свою чергову гламурну фотосесію в стилі Dolce Vita з Барселони…

До речі, для сайту цих "вчителіважливиків" зробив великий матеріал про дошкільну освіту Німеччини. Вгадайте з одного разу, яким був гонорар за мою двотижневу працю?!

Звісно, більше жодного мого матеріалу на їхньому сайті не буде.

На жаль, я навчився давати відсіч маніпуляторам лише зараз, а упродовж своєї педагогічної роботи 90% усього, що робив було на волонтерських засадах. Звісно, виконана мною безплатно робота у когось їздила на «Мерседесі» чи розважалась у Барселоні.

Виявляється не тільки в нас ставляться до освітян як до дармової робочої сили.

Компанія Nike надіслала вчительці англійської мови державної школи Даніель Вілкс електронний лист із проханням зголоситися попрацювати безкоштовно (прочитати і оцінити есе про їхню стипендію).

Цитую Даніель Вілкс: «Nike, компанія вартістю понад 165 мільярдів доларів, надала мені, вчителю державної школи, можливість попрацювати безкоштовно». Хі-хі.

https://www.boredteachers.com/post/nike-unpaid-work

У відповідь вони не просто «піймали облизня», а і мали серйозні репутаційні втрати. Бо лист-відповідь цієї вчительки став вірусним.

Всі хочуть, щоб ми працювали безкоштовно!

Там вона написала:

"…Ви пропонуєте підтримку спортсменів на суму до 60 мільйонів доларів на рік, спортсменів, які вже мають гори грошей, але ви відмовляєтеся запропонувати компенсацію вчителям державних шкіл, які перевантажені та недооплачувані?

Чесно кажучи, мені цікаво, як ваша компанія може виправдовувати прохання про волонтерську роботу лише заради любові до дітей. Наша любов до дітей не оплачує наші рахунки...".

Даніель Вілкс не просто відмовилась задурно виконувати запропоновану їй роботу, а й зажадала від Nike компенсації «за відповідь на ваше недоречне прохання оцінити ваші есе» та компенсацію за витрачений час на розгляд їхнього листа:

«Наразі мій шкільний округ платить 40 доларів США за годину додаткових обов’язків, тож мені знадобилося 15 хвилин, щоб опрацювати ваш лист і зрозуміти абсурдність вашого запиту та 15 хвилин, щоб спланувати вдумливу відповідь».

Сподіваюсь, що компанія надіслала їй компенсаційні виплати ЗА ВИТРАЧЕНІ ПІВГОДИНИ ТА НАНЕСЕНУ МОРАЛЬНУ ШКОДУ.

Здається, менеджери Nike сподівались на те, що пані Вілкс відповість:

«Боже, якою честю є для мене служити вашій великій компанії без жодної компенсації за працю. Бо ми ж вчителюємо не заради грошей».

А отримали: йдіть до біса! Так, наша основна причина, щоб почати викладати, часто полягає в тому, щоб допомогти дітям, але ми знаємо собі ціну і ціну нашій праці.

Як влучно ви написали! Бо краще й не скажеш. Дякую вам за те, що так чесно і відверто піднімаєте ці теми.

Впізнаю в цій історії кожного вчителя. Скільки ж років педагог сам дозволяв знецінювати свою працю — добровільно, мовчки, часом навіть із гордістю, з почуттям місії та наївною самопожертвою, з відчуттям обов’язку, із сором’язливою думкою «не про гроші ж ідеться», «хоч би дітям було добре», або ж просто тому, що не мав вибору.

А між тим є дві речі, які не можна робити наполовину — це любити і працювати, як колись сказав Джон Рескін.

Але ніколи не пізно нарешті навчитися вимагати поваги й чесної оплати за все, що вчитель робить для дітей та суспільства. Бо любов до дітей і відданість своїй справі — це не привід ставити його працю на останнє місце.

Мільйони сипляться на тих, хто жене м’яч полем і веселить натовп, а самі крихти — тим, хто сіє зерна розуму й серця, формує людину і вчить, як не заблукати в житті. Ось так ми й отримуємо гучні стадіони та порожні голови. А потім ще й дивуємось, чому всі біжать не туди.

Є надія, що ще не все втрачено — завжди можна щось змінити.

Власне, десь так воно і є… І головне — ми вже це розуміємо. А отже, маємо силу обрати гідність.

Наталія Шпонька

Якщо ви щось можете робити в освіті професійно, не робіть це безплатно.

Мабуть, варто запровадити правило: якщо ви щось можете робити в освіті професійно, НІКОЛИ не робіть це безплатно. І ніколи не інвестуйте свій дорогоцінний час на участь навіть у "безкоштовних" агентозмінських масовках.

Бо практика показала, що наші агентики змінок в освіті, як правило, безплатно не "агентозмінять"!

Це ми, олдскульні освітні динозаври, лупаємо і лупаємо сю скалу. Часто власним інструментом і на голодний шлунок.

А ті "заробітчани звичайні" досі лише посміюються над безнадійними ідеалістами.

Страшний сон "агента змін": матеріально забезпечений, вільний та незалежний вчитель.

Особливо тішусь, коли мене, хронічного серцевіддаваку та трудоголіка, досі закликають і далі «серцевіддавакати» і не «вякати», люди, як в цей час відпочивають у Барселоні чи п’ють каву на своїй віллі на березі озера Комо.

Відкрили, куплений за грантівські кошти найновіший ноутбук MacBook Pro (Сила в усій красі), зайшли у ФБ попіаритись, а тут ці злидні("маргінали і деграданти") розпатякують, що реформу освіти треба було починати саме з радикального підвищення заробітної платні вчительству…

Щас! Аж бігом. Ще б сказав, що з реальної дебюрократизації та вивільнення від усілякої дурні!

Треба ж його присоромити. Бо ващє абарзєл. Не розуміє, що усьо ж дітЯм. Тому тре (йому!) жити за принципом: "дай працювать, працювать, працювати, в праці сконать"! Шоб на пенсію держава не тратилась.

Це ж страшний сон "агента змін": матеріально забезпечений, вільний та незалежний вчитель який не те, що на підтанцьовки до агентів не піде, а й слатиме "лісом" будь-якого спритника, який заробляє на рехвормах.