Фуршетні освітяни (серія "Руйнівники освіти")

Спочатку ще в 90-ті у нас з’явились фуршетні журналісти.

Потім лікарі, яких підгодовували фармацевтичні компанії.

А от фуршетні освітяни – це вже феномен останнього десятиліття.

Вони – авангард НУШ. Для агентів змін – це корисна масовка. На якій всі задоволені.

Є гарна картинка поступу реформ. Хтось же має підтримувати фальшивий імідж освітньої системи, яка відмовляється розвиватися, а лише імітує прогрес.

"Фуршетні" освітяни там, де безкоштовно, точніше за грантівські кошти, селять в елітний готель, смачно годують, розважають, дають сертифікатик...

Звісно, вони сприйматимуть будь-якого організатора чергового шоу як блискучого і всемогутнього бога сонця Ра, що спустився на грішну землю у Radisson Blu Resort, Bukovel.

«Ви ж наше сонечко, дякуємо за НУШ», – це реальні коментарі.

Найбільше дратують фуршетників запитання на кшталт «Які свіжі ідеї ви там почули і що з того, що було на попередньому дійстві ви вже реалізували в своїй школі й маєте завдяки цьому прорив до нової якості освіти?».

Як правило відповіді відсутні. Одного разу мені написали: ми їдемо туди, щоб просто набутися разом.

Можна тільки порадіти за людей, яким добре разом щось робити (наприклад, вони там складають якісь кубики і пазли для книги рекордів), але як це все дотично до освітніх реформ?!

Я був би втішений тим, що хоч хтось в освіті має супервисокі зарплати (можливість відпочити у 5-зірковом Radisson Blu Resort, Bukovel, подорожувати світом за грантівські кошти тощо) за однієї умови: це не шкодить нашій освіті.

У цьому випадку закликав би всіх колег замість того, щоб говорити щось негативне, навчитися позитивно реагувати: «Я радий, що вони багаті та щасливі».

Але… «Агенти змін» відверто руйнують нашу освіту, а фуршетники по суті стали фіговим листочком, який прикриває ліквідаторів освіти в Україні.

«Вони нам просто заздрять», — це найпоширеніша маніпуляція від людей, яким немає чого сказати на обґрунтовану критику.

Типові коментарі фуршетників:

• «Ви просто заздрите, бо вас не покликали.

• Колеги, не реагуйте на писанину ображених, їх треба хіба що пожаліти…».

Наші реформатори не бачать нічого поганого у своїх діях, бо оточують себе людьми, які це нормалізують.

Саме так це і працює. І саме для цього виводилась особлива порода фуршетних освітян та фарбованих блонд( потішних "білих ворон").

"Коли люди оточують себе тими, хто виправдовує, сприяє або отримує вигоду від їхньої поведінки, відповідальність зникає. Помилки починають здаватися нормальними, шкода перетворюється на «непорозуміння», а жорстокість стає «просто їхньою особливістю».

Ехо-камера не виправляє поведінку — вона її захищає.

Ось чому самосвідомість рідко зустрічається в таких середовищах.

Зростання вимагає дискомфорту, а вони створили свій світ, щоб його уникнути.

Правда в тому, що люди, які є роблять правильні речі, не потребують натовпу, щоб виправдати свою поведінку. А люди, які роблять щось неправильне, майже завжди цього потребують.

Іноді найгучнішим доказом того, що ви праві, є те, як сильно вони намагаються виправдати себе".

Коли погану поведінку нормалізує неправильна компанія, саморефлексія ніколи не відбувається.

Часто цю фразу приписують американському музиканту та громадському діячеві Тобі Маку(Toby Mac), хоча вона також часто цитується як анонімний психологічний висновок. Вона описує явище «нормалізації відхилень», коли в певній групі людей (ехо-камері) токсична або неетична поведінка перестає сприйматися як проблема.

Мовчання пасивної більшості освітян та удаване схвалення фуршетниками роблять навіть найгірший вибір виправданим.

Три основні категорії освітян:

1. Ті, хто має «профіти».

Є активні учасники та співучасники, які мають свої прямі і непрямі вигоди від впровадження «реформ» (агенти змін на грантах, привілейована верства освітянської бюрократії у новостворених структурах, фуршетні освітяни з масовки тощо).

2. Ті, кому все-одно(аби відчепились).

Є пасивні співучасники, які або не розуміють абсурдів, або розуміють, але не хочуть мати неприємності. Вони мовчать і, в основному, імітують виконання «вказівок». Звісно, мовчання – це теж співучасть.

3. Ті, кому болить.

Є «огульні критикани» («маргінали і деграданти», «токсичні неспроможні люди» тощо), які прямо вказують на відверті маразми та войовниче невігластво «реформаторів».

Наші вчителі опинились між двома полюсами в українській освіті.

На одному полюсі опинились придворні «фуршетні освітяни» в яких все мегакруто, бомбезно, ікігайно, атмосферно і прикольно…

На іншому ті, кому болить. От два типових коментарі з цієї групи.

Любов Тихонова-Віннічук: "Песимізму додали серпневі наради: скільки брехні, пафосу, дешевої жлобськоі мішури, показухи, випендрування... Жодних слів про катастрофу, трагедію освіти...".

Ірина Тимошенко: "Це точно, випєндрьож – наше фсьо. Але ж як нудить від цього, шо капець. А гасла: "вчителі важливі, незламні, перепрошивка, прокачка" – то днище!".

«Ніхто не ненавидітиме тебе більше, ніж той, хто фальшує те (підробляє щось з того), що ти природно втілюєш».

От воно що! Це пояснює чому так ненавидять справжніх наші псевдореформатори і удавані "агенти змін", які просто заробляють на реформах.

У чому проблема «агентозмінської моделі» рехвормування освіти?

Коли за здійснення революційних змін в освіті беруться не пасіонарні особистості (люди ідеї), а спритники звичайні, зі 100% гарантією виходить пшик. Бо мета в них дуже проста: нарубати побільше бабла, покрасуватись в президіях елітних готелів, застовпити собі місце в нашому провінційному бомонді.

Грантівська халява як і будь-яка інша халява розбещує. Люди так влаштовані, що незароблені гроші(«манна небесна»), руйнують мотивацію до суспільно-корисної праці.

Спрацьовує ефект вилучення так званої «агентської вартості»: хтось дає «рибу» з благими намірами, але… З’являється купа охочих «передати рибу», відрізавши від неї чималий шматок «за послуги».

Саме ці «агенти» з передачі «риби» послідовно і систематично пиляють халяву. Грантодавцям вони красиво звітують, доводячи, що у них є всі права на халяву і що їм мають давати ще більше халяви. Картинку удаваних реформ, на які буцімто йде ця халява, створюють спеціально вигодувані на крихтах з панського столу фуршетні освітяни. До освітян, які реально працюють в закладах освіти» доходять лише кісточки від риби. Цими кісточками в горлі(недолугими рекомендаціями, фантазійними програмами розвитку чогось тощо) вони змушені давитися, але робити вигляд що смачно(звітувати про впровадження інновацій).

Якщо ж поглянути неупередженим оком на результативність такої «міжнародної допомоги», яка йде на всілякі агентозмінські дійства в елітних готелях (підготовку «посібників», адвокацію наративів візії, підготовку комунікаційних стратегій тощо) картина невтішна.

Не треба зважати на тих, хто має альтернативну точку зору. «Теплу ванну» тобі завжди забезпечать підгодовані фуршетні освітяни.

Тому в нас продовжуються всілякі шоу(як правило за грантівські кошти) в освіті замість реальних антикризових дій.

Наприклад, ексчиновники, які залишили після себе руїну, досі успішно агентозмінять на грантах.

А фуршетні освітяни роблять з ними фоточки на всіляких тусовках у 5-зіркових готелях.

Найбільше вони не люблять два типи запитань:

• «Слухайте, юнацтво! Коли Ви школами керуєте!?».

  Типова відповідь: ми все встигаємо!

• Які свіжі ідеї ви там почули та що з почутого на попередніх тусовках уже втілено і вони дає проривні результати?

  Типова відповідь: ви нам просто заздрите, ми збираємось не заради ідей, а… «щоб просто набутися разом».

Якщо ваш тренінг проходить офлайн, та ще й в хорошому місці - десь у горах, наприклад, чи біля моря - то можна не заморочуватися з темами чи спікерами. Кого піймаєте, той і тренер. Учасники будуть слухати, хто б не приїхав, і чемно сидіти зранку до вечора. Бо ви й так їх вивезли на курорт. Хай подякують, і слухають, як космічні кораблі бороздять простори пшеничних полів.

Вікторія Т.

Коли закінчується дощ, парасолька стає тягарем.

Точно так хутко закінчується лояльність, коли припиняє сипатись з неба «манна небесна» (привілеї, гранти, зарубіжні турне, елітний відпочинок тощо). Побачите, що відбудеться, коли припинять годувати фуршетну освітянську масовку та закінчаться заробітки «на реформах» у агентів змін.

Їх не можна припиняти годувати. Бо якщо наші фуршетні освітяни зненацька залишаються без корму та розваг, вони миттєво прозрівають. І стають затятими «огульними критиканами». Десь там, на Британщині.

Щось мені підказує, що процес "прозріння" зараз дуже прискориться. Залишаться "ганьбитись до кінця" тільки «штатні» фуршетні освітяни з масовки.

І це треба вітати. Тож, не будьмо злопам'ятними.

А ви як думаєте, ми таки наближаємось до адекватного розуміння реалій і закономірного етапу "корекції" цих естрадно-циркових шоу-рехворм?

Є й фуршетні освітяни вищої категорії чи сертифіковані фуршетні освітяни, яким додають ще віскі 20 річної витримки.

Фуршетні освітяни створюють картинку тріумфальної ходи НУШ (викликають WOW-ефект), а потім я зустрічаю на вулиці свою колегу... І мені вже хочеться вити...

А ще вони допомагають очільникам створювати ілюзію обговорення чогось, яка дозволяє їм користуватись привілейованою глухотою. Нащо прислухатись до освітянських сіромах, якщо є з ким красиво «порадитись»?!

• Робота фуршетного освітянина теж вимагає неабияких компетентностей. З трудом згадав, коли я останній раз був на якомусь фуршеті. До речі, я там лишився голодним…

Усе в цьому світі повторюється...

Тільки на етапі краху комунізму можновладці використовували як слухняний таран придворних компартійних "ветеранів", а тепер цю функцію виконують "фуршетні освітяни".

Звісно, нічого поганого немає в тому, що освітяни мають комфортні умови.

Погано, що є спритники, які стають людьми з фуршетної масовки. Їм все одно що там відбувається. Чому б не покататись до столиці за чужий кошт?

А коли ще в мене буде нагода пожити в 5-зірковому готелі? - така проста мотивація.

А безкоштовний сир... самі знаєте. Звісно, треба створювати належні умови для людей, які справді інвестують свій час, увагу та інтелектуальні зусилля.

Є лише деякі етичні моменти. Зокрема щодо недоречності проведення «освітянських тусовок» у роки великої війни.

...Вкрай недоречною були тусовки наших освітянських "білих ворон" у фешенебельному Radisson Blu Resort, Bukovel чи презентація результатів дослідження "Війна та освіта" у 5-зірковому готелі InterContinental-Kyiv.

Як можна цього не розуміти нашій освітянській елітці, яка ще щось розпатякує про "цінності НУШ"?! Ось чому я після їхньої Radisson Blu-шної ганьби припинив будь-яку співпрацю з Едкемпом. Бо іспанський сором...

Чудять без баяна вони (бо звикли до розкішного життя), а соромно мені.

От уже й Інна Совсун запитує щодо одного з агентозмінських дійств: "чи правильний сигнал світу ми посилаємо величезною сценою, підсвіченою софітами, дизайнерськими сукнями, виступами зірок та струнного оркестру?"

• Ця категорія завжди була, є, і буде. Причина - це хоч якийсь привід відпочити і відволіктися від рутини. Була б достойна зарплата - був би вибір між халявою і реальним професійним саморозвитком.