Ну просто біда з цими "агентами змін" та "очільниками".
1000000000001 раз кажу: отримати якісну освіту НЕ МОЖЛИВО, її МОНа лише ЗДОБУТИ!!! Важкою працею, в умовах конкурентного розвивального середовища.
Тому ви й назвали учня "здобувачем", а не "отримувачем"(реципієнтом) освіти.
Тому у нас тепер "Свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти", яке, на жаль, у 90% випадків тепер є фількіною грамотою. Бо свідчить не про здобуття повної загальної середньої освіти, а лише про відсиджування (відгулювання тощо) певного терміну "навчання" з гарантованим отриманням корочки. Будь-який бовдур знає, що отримає це "Свідоцтво про здобуття повної загальної середньої освіти", а потім його ще й зарахують до університету(туди теж тепер беруть усіх підряд і там теж МОНа не вчитись).
Тому сьогодні з усіх прасок має лунати розмова про головне: як подолати мотиваційну кризу, яка вже вступила в стадію мотиваційної катастрофи?!
Якщо ми справді цього хочемо, нам доведеться, наприклад, згадати таке табуйоване слово як "дисципліна". А потім доведеться повернути в словник освітнього менеджменту й такі слова як "наслідки"(відрахування зі школи, залишення на повторний курс тощо), "відповідальність", "розуміння освіти не лише як права, а й як обов'язку" тощо.
Згодом дійде, що основною причиною булінгу в школі є те, що тут створено всі умови для тих, хто не хоче вчитись. Їх тут годують, розважають і нічого не вимагають. Треба ж кудись дівати надмірну енергію, тому булять тих, хто хоче (хотів би) вчитися. Це ще радянська традиція "щемити ботанів".
От для цих «ботанів» у 90-ті й було створено навчальні заклади нового типу.
Ви ж гімназія! Так мені казали колеги з нотками заздрощів.
А нас опустили до рівня гімназії! Кажуть тепер.
Тобто мають на увазі, що цей заклад перетворили в неповну середню школу. Бо усім неповним середнім школах недолугі рехворматори дарували шляхетне ім’я гімназія.
Було: гімназійний рівень якості освіти, заклад для високовмотивованих та обдарованих дітей.
Стало: повна профанація самої ідеї гімназійної освіти та дискредитація назви «гімназія»(рівень більшості наших новітніх «гімназій» не дотягує і до рівня церковно-приходської школи).
Гімнаїзацію проведено, на черзі повна профанація ліцейської освіти?!
Нагадаю які типи закладів освіти передбачав попередній Закон «Про освіту».
І кому це заважало?
Читаю тепер свіженькі новини про «Профільну». Зокрема, про плани створення профілю для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку.
Нащо той конкурс у старшу школу?!
Навіщо враховувати психологічні нюанси?
Уявіть собі наскільки комфортно буде навчатись цим дітям і як неформально називатимуть цей профіль "в народі".
Лівацькі ідеї ніде і ніколи ні до чого хорошого не призводили.
Чудове починання. Варто подумати про те, щоб сформувати корпус студентів з порушеннями інтелектуального розвитку, а далі можна буде з випускників набирати аспірантів. Років через десять матимемо уже й кандидатів та докторів наук!
Roman Pastushenko
Ще раз кажу: від механічного перетасовування контингенту учнів у нас не з'являться справжні ліцеї!
Це довгий, витратний і складний процес, який розтягнеться на десятиліття.
Зразком нормального підходу на пострадянському просторі є Назарбаєв інтелектуальні школи в 18 містах Казахстану.
Ще раз: на пострадянському просторі є зразок того, як можна було б зробити ліцейський прорив до нової якості освіти.
З 2008 року в Казахстані успішно реалізується проєкт Назарбаєв Інтелектуальні школи (НІШ; каз. Назарбаєв Зіяткерлік Мектептері).
Тепер це мережа зі шкіл для учнів з 7 по 12 клас у 18 містах Казахстану.
Населення Казахстану близько 20 млн. У нас було 42 млн. Тож таких ліцеїв можна було б створити удвічі більше (30-40).
А всім іншим повернути назву ШКОЛА. І не збурювати під час війни громади "ліцеєдійством".
Огляд від ШІ
Назарбаєв Інтелектуальні Школи (НІШ) — мережа елітних загальноосвітніх шкіл у Казахстані для обдарованих дітей (7–12 класи), заснована у 2009 році за ініціативи першого президента Нурсултана Назарбаєва. Вони функціонують у всіх областях, фокусуючись на фізико-математичному та хіміко-біологічному напрямках, поєднуючи національні та міжнародні освітні стандарти.
Ще одна новина про «Профільну». Цитую Nadiia Kuzmychova:
"Останніми днями у регіонах поширюється інформація, що реформа старшої профільної школи нібито передбачає створення академічних та професійних ліцеїв із мінімум 300 учнями у 10–12 класах.
Ця інформація не відповідає дійсності.
Закон України «Про повну загальну середню освіту» не встановлює вимоги щодо конкретної кількості учнів у академічних та професійних ліцеях. Наразі є лише дві законодавчі умови у старшій школі: щонайменше два класи на паралелі та щонайменше три профілі навчання. Формально це може бути навіть 24 учні на паралелі (три профілі по мінімум 8 учнів у групі), тобто близько 72 учнів у 10–12 класах загалом".
Ви уявляєте цей ліцей із загальним контингентом 72 учня?! І вартість навчання 1 учня за умови створення там сучасної матеріально-технічної бази? А субвенція прийде на клас із 8-учнів?!
Я один такий сільський ліцей уже бачив. Там у випускному класі аж 7 учнів. Усі хлопці планують після закінчення "навчання" тікати до Польщі, а дівчата йдуть "на ноготочки"(будуть манікюрницями).
Чи стануть такі академічні ліцеї проривом до вищої якості освіти? Запитання риторичне.
Що робити зараз заради того, щоб повернути освіту в Україну?
Треба припинити соромитись використовувати термін "елітарна школа" та встановити чіткі критерії за якими той чи інший заклад освіти можна віднести до категорії елітарних.
Елітарною (елітною) освітою є та освіта, яка ставить на меті практичну реалізацію завдань, спрямованих на підготовку нової еліти України, людей, які виконуватимуть соціально значущі ролі в процесі розвитку нашої країни, демонструватимуть зразки, еталони поведінки тощо.
Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет писав: до маси належить кожен, хто собі не надає з певних причин особливого значення. Більшу частину людей називають масою не тому, що вона численна, а тому, що вона інертна.
Так от, елітарна освіта існує для тих, кому "більше всіх треба".
Суспільство - це завжди динамічна єдність еліти та маси. Такий поділ визначається не класовими, а суто людськими критеріями. Людство ділиться на тих, хто не вимагає від себе нічого особливого, і тих, у кого є бажання рости, стати досконалішим.
Іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет писав: до маси належить кожен, хто собі не надає з певних причин особливого значення. Більшу частину людей називають масою не тому, що вона численна, а тому, що вона інертна.
Елітарність - це насамперед висока вмотивованість на найвищий результат. Благородних розпізнають за тими вимогами, які вони ставлять до самих себе, за обов'язками, а не за якимись особливими правами чи привілеями.
З огляду на люмпенсько-егалітаристську хвилю, яка з часів ініціювання НУШ накрила шкільну освіту "країни без еліти", несподівано актуалізувався мій старий матеріал, який я готував ще у 1996 році, коли проводив міжнародну конференцію "Елітарна освіта в кризовому суспільстві: шляхи становлення і виживання".
Потім цей текст був розміщений у книзі Віктор Громовий, Школа, школа... : Плеяди, 2004 р., С. 61.
Найчастіше висуваються такі вимоги до елітарної школи:
Відкритість для всіх, у кого є відповідні здібності, недопущення дискримінації ні за територіальним, ні за майновим, ні за «номенклатурним», ні за будь-якими іншими, окрім інтелектуального змагання, принципами відбору.
Орієнтація учнів на перспективи розвитку саме України як невіддільної частки інтегрованого світу. Звідси особливий акцент як на плеканні української мови, пробудженні патріотизму, так і на поєднанні національного та глобального компонентів освіти з тим, щоб випускники цих шкіл були водночас українцями та громадянами світу. Тільки елітарні навчальні заклади спроможні створити вирішальні передумови для українізації всієї мовно-культурної сфери України. Адже, як стверджує відомий англійський соціолінгвіст Роджер Белл, мовну політику країни розробляє і впроваджує в життя саме еліта. У його книзі Соціолінгвістика: мета, методи і проблеми знаходимо такі рядки: "Досі ми не звертали уваги на питання, хто ж має вирішальний голос у справі мовного планування в країнах, що розвиваються (а циніки стверджують, що в інших так само). Відповідь може бути тільки одна: еліта".
Гуманітарна спрямованість усього освітнього процесу, яка повинна забезпечуватися за будь-якої спеціалізації цих шкіл.
Якісно вищий рівень освіти, ніж може запропонувати масова школа, спрямований на сприяння появи культури дій. Практична освіта, яку пропонує масова школа, має бути доступною всім, інтелектуально-творча діяльність, на яку орієнтується елітарна освіта, на жаль, може бути доступною лише небагатьом.
Елітарна школа має на все життя залишати в учнів відчуття обраності, причетності до чогось вищого.
Це штучний товар, розрахований тільки на дітей з потенційно високим рівнем розвитку інтелектуальних здібностей (IQ), емоційного інтелекту (ЕQ) та з потужною мотивацією до навчання.
Оскільки елітарна освіта - це освіта для тих, кому більше за всіх треба, тих, хто хоче бути лідером, навчальні плани та програми мають бути досить складними, зорієнтованими на самостійну роботу учнів.
Оскільки є потреба у формуванні різних еліт, однією з характерних рис елітарної освіти є її різноманітність. Розвиток елітарної освіти має сенс тільки тоді, коли в усіх сферах економічного, соціального й політичного життя суспільства виникла потреба в професіоналах нового покоління. В елітарній освіті суспільство вбачає первинний механізм створення центрів кристалізації елітарних груп, які почнуть формувати структури громадянського суспільства.
Головне завдання елітарного навчального закладу - домогтися високого рівня самомотивації до навчання своїх учнів. На відміну від масової школи, у якій високо вмотивована на навчання лише невелика частина дітей, в елітарній школі такими мають бути всі учні
Слід зазначити, що в масовій свідомості досі панує спрощений погляд на елітарну освіту. Одним із проявів цього є ототожнення елітарних шкіл з престижними, а поняття престижний - з поняттям привілейований навчальний заклад.
Це породжує вороже ставлення поборників соціальної справедливості й прохолодне ставлення пересічних обивателів до навчальних закладів нового типу.
Люди, які розуміють, що таке хороша освіта, прагнуть віддавати своїх дітей не в престижні супермодернові, суперкомфортні, насичені найновішою технікою і розраховані насамперед на зовнішній ефект школи, а навчальні заклади, які мають навіть деяку старомодність.
Освітній експерт:
Громовий Віктор
