Як повернути дітям «третє місце»?!

«Щоб виростити дитину, потрібне село.*

Африканська приказка

«Сільський» підхід?! Таке "село і люди"(здорове соціальне середовище) треба створювати навколо будь-якої міської школи.

*"Село" — це безпечне, здорове соціальне середовище для дітей, в якому дітям надаються необхідні можливості для розвитку, реалізації своїх надій та мрій. Середовище, де голоси дітей сприймаються серйозно і де багато людей («селяни»), включаючи батьків, братів і сестер, сусідів, вчителів, спеціалістів, членів громади та політиків, піклуються про дитину.

Упродовж багатьох поколінь діти жили та розвивались у трьох світах:

1. Дім;

2. Школа;

3. «Третє місце»* (двір, вулиця, парк «у нас на районі» тощо).

*«Третє місце» (the third place) — це соціологічний термін, введений Реєм Ольденбургом, що описує соціальне середовище, відмінне від дому та школи (роботи).

Рей Ольденбург не вважає соціальні мережі та чати новим третім місцем.

Основні характеристики «третього місця»:

Нейтральна територія: Вхід вільний, без потреби бути запрошеним.

Доступність та комфорт: Зазвичай близько до дому чи роботи, з низькими або нульовими витратами.

Постійні відвідувачі: Місце збирає «регулярів», створюючи відчуття дому поза домом.

Соціалізація: Основна активність — невимушене спілкування, «треті місця» є «якорями» громади.

Формальність: Невимушена атмосфера, де не потрібно бути продуктивним.

Д-р Бред Джонсон підкреслює, що в цьому «третьому місці» діти вчилися:

• як вирішувати проблеми без допомоги дорослих;

• як розпізнавати емоції та читати обличчя;

• як поводитися в конфліктних ситуаціях;

• як приймати поразки;

• як заводити друзів;

• як домовлятися та йти на компроміси;

• як справлятися з розчаруваннями;

• як просто бути дитиною.

А сьогодні?

• Третє місце для більшості дітей – це екран.

• Екран не вчить встановлювати межі.

• Екран не вчить регулювати емоції.

• Екран не вчить співпраці чи навичкам вирішення конфліктів.

• Екран не вчить терпінню чи самоконтролю.

Тому всі соціальні та емоційні навички, які діти опановували ще до того, як пішли до школи, тепер мають набувати в школі.

І ось чому:

• Бо поведінка тепер є іншою,

• увага проявляється інакше,

• емоції відчуваються сильніше,

• управління класом стає складнішим.

Їм важко саморегулюватися.

Це не проблема «сучасних дітей». Це культурний зсув.

Це культурна зміна.

Коли зникає третє місце, дитинство змінюється.

І школи зрештою беруть на себе те, чого раніше навчала громада.

Доки діти не отримають назад своє третє місце, ми будемо продовжувати спостерігати наслідки.

Ось чому перерви та неструктуровані ігри такі важливі в школі, — підсумовує Бред Джонсон.