Упродовж останніх двох десятиліть у нас чітко виділились дві категорії мам: мама звичайна і "яжмама".
Звісно, звичайна мама думає інакше, поводить себе інакше, ніж "яжмама".
У чому різниця між звичайною мамою і "яжмамою"?
• Звичайна мама реально турбується про освіченість своїх дітей, "яжмама" націлена на здійснення винятково деструктивного впливу(скандали, скарги, ФБ-скандали тощо) заради завищення оцінок та заниження навчальних вимог.
• Звичайна мама намагається прислухатись до вчителя та вести з ним конструктивний діалог, "яжмама" набагато краще за вчителя знає як треба навчати дітей (дається взнаки Ефект Даннінга-Крюгера), не стримує себе у процесі спілкування, демонструючи агресію, зневагу та презирство.
• Звичайна мама шукає розумний баланс прав і обов’язків, свободи вибору і відповідальності, "яжмама" абсолютизує права власної дитини, вимагаючи для неї «тепличних» умов та привілеїв.
• Звичайна мама філософськи ставиться до будь-яких «маленьких прикрощів» шкільного життя, "яжмама" має схильність до гіперопіки та перетворення «мухи на слона».
• Звичайна мама переконана, що її дитині освіту не можна «дати», "яжмама" не хоче зрозуміти, що освіту треба "здобувати" шляхом системної праці.
На жаль, є й ще один різновид безвідповідального батьківства: "мама, яка не мама".
Цитую колегу:
«Це мами, які не мають претензій до школи, до вчителів, живуть собі своїм життям… Вони ледве згадують, у якому класі навчаються діти, ніякі проблеми їх не зачіпають. Витурлять дітей у школу, бо там же і нагодують їх... Як нема зошитів і ручок, вчителі дадуть. Погано, коли "дистанційка"- діти сидять на голові».
Звісно, трапляються і змішані варіанти у яких присутні ознаки відразу двох, а то і трьох типажів.
Чому я про це пишу?
Новітній феномен "яжмам" вимагає глибокого дослідження і визначення способів нейтралізації його згубного впливу на якість шкільної освіти.
Відповідальне батьківство і конструктивне партнерство усіх учасників освітнього процесу, — це те, чого нам бракує і без чого прорив до нової якості освіти точно не відбудеться.
Причини стрімкого поширення яжмамства полягають у суспільних і освітніх деформаціях останніх десятиліть.
Коли мешканок колишніх радянських гуртожитків і малосімейок, чиї діти і складають зараз велику частину учнівського контингенту, необачливо ознайомили з "Декларацією прав дитини"... Не пояснивши, що цей документ невіддільний від дитячих та батьківських обов'язків... Коли різко впав професійний рівень педагогів.
• Коли шкільні підручники наповнили відвертою халтурою й маячнею.
• Коли інформпростір заполонили сонмища блогерів і захисників дітей, котрі не працювали з дітьми жодної години.
• Коли стало можливим майже в режимі онлайн розповсюджувати відео найдрібніших шкільних інцидентів, і залучати до їх обговорення тисячі демагогів і дилетантів...
Ну й загальна психологічна атмосфера - притаманна частині людей потреба "відірваться" на комусь беззахисному за постійні негаразди...
Serhij Kobilinsky
Чому НУШ була з самого початку приречена на провал?
Бо в її основу була покладена хибна гіпотеза і провальна мотивація.
Це слайд із документу "Комунікаційна стратегія МОН на 2017-2020 роки", яка була схвалена рішенням колегії МОН від 26.05.2017, № 4/1-15.
У цьому документі 90% усіх вчителів, так званих "старших" вчителів, оголошувались консервативними, які «не звикли думати та діяти самостійно».
Що може їх мотивувати? Страх: не змінишся - не залишишся в системі.
Як бачите, замість культивування свободи творити та витворяти наші НУШики взялись за здійснення реформ методом «управління страхом».
Серед "агентів страху" на першому місці опинились яжмами. Саме так, серед "агентів страху" на перше місце ставились навіть не начальники, а недолугі яжмами.
Для цього рехворматори системно здійснювали штучне нагнітання агресивного середовища навколо школи та вчителя. А "протиставлення" вчителів за ознакою за "старшості" переросло у відверту дискримінацію за "віком".
Зайве доводити, що у випадку якщо є спрямованість на те, щоб робити «шо скажуть», людина живе в полоні страху (не догодила, не так зрозуміла «вказівку», не записала в ту клітинку «те шо треба» тощо).
Якщо є спрямованість на те, щоб думати власною головою, робити свідомий вибір, вчитель нікого не боїться, а лише намагається за зачиненими дверима свого класу зробити те, що реально працює.
Тобто, як видно з цього слайду, передбачалось лише два методи впливу:
1. Давати «вказівки»(якомога більше «чітких, послідовних та зрозумілих інструкцій).
2. Наганяти побільше страху(«не змінишся - не залишишся в системі).
З третім способом - забезпечити гідну зарплатню 10% «молодим і прогресивним», очікувано не склалось… Тому молодь так і не зрозуміла заради чого варто працювати в школі та на чому може ґрунтуватися «внутрішній контракт» щодо сенсу цієї роботи.
Показові коментарі щодо характеристики феномену "яжмам"
"Яжмамізм" – це спосіб за рахунок сварок і розбірок компенсувати нестачу вміння виховувати дитину, впоратися з її "хочу".
Ви знаєте, хто я...
Ви знаєте, яка у мене посада...
Ви знаєте мої можливості...
Ви знаєте, одне моє слово...
Ви знаєте, куди я можу звернутись, подзвонити...
А може мені одразу подзвонити ТУДИ?!
А ще "яжмами" завжди знають хто винен...
З практики спілкування з "яжмами":
"Чому ви мене викликаєте? Що моя дитина найгірша, вона що з кимось спить?
"Що ви за вчителька, що у вас такий страшний почерк"
"Я за те, щоб мій син пішов у їдальню на перерві, а не на гутірку"
"Якщо вчителька робить дитині зауваження, це є булінг"
"Чому ви тільки мою сварите? Вона ж не сама це витворила!"
"Що то за вчителька, що навчила на шість"
"Я не вимагаю в нього лише десяток. Дев'ятки теж можуть бути. Як мені з вами зустрітися?"
А якщо серйозно, то звичайних мам, люблячих, конструктивних, вдячних набагато більше. І часом навіть "яжмами" після розмови віч-на-віч стають звичайними турботливими мамами.
Тому ведемо діалоги. Практикую індивідуальні зустрічі, що допомагає краще зрозуміти дитину, сімейні цінності і потреби. Це дає можливість також заспокоїти батьків, переконати довіряти своїм дітям, дозволити помилятись і самим виправляти свої помилки.
Яжмама вважає, що є якісь чудодійні ігрові технології, завдяки яким можна все вивчити, не напружуючись. А ми просто "радянські" вчителі, які ще не опанували їх... Між іншим, є в мене така підозра, що ці яжмами самі погано вчились у школі, а їх поведінка - це помста за минуле )))
Ще з'являється " яжежтато" ...теж дуже цікавий індивід! З'являється разом з диктофоном та ідіотськими погрозами дійти до " міністерства освіти" ))
Причини стрімкого поширення яжмамства - в суспільних і освітніх деформаціях останніх десятиліть. Коли мешканок колишніх радянських гуртожитків і малосімейок, чиї діти і складають зараз велику частину учнівського контингенту, необачливо ознайомили з "Декларацією прав дитини"... Не пояснивши, що цей документ невіддільний від дитячих та батьківських обов'язків... Коли різко впав професійний рівень педагогів. Коли шкільні підручники наповнили відвертою халтурою й маячнею. Коли інформпростір заполонили сонмища блогерів і захисників дітей, котрі не працювали з дітьми жодної години. Коли стало можливим майже в режимі онлайн розповсюджувати відео найдрібніших шкільних інцидентів, і залучати до їх обговорення тисячі демагогів і дилетантів... Ну й загальна психологічна атмосфера - притаманна частині людей потреба "відірваться" на комусь беззахисному за постійні негаразди...
Ну і ще одна характерна риса яжмам – дика невдячність. Їм завжди усі «щось не додають». Як би не старались. І завжди вчителі «недопрацьовують».
Ваша дитина у нас.
Які ваші вимоги?
Які ще вимоги, ідіоти?!
Заберіть свою дитину з садочка!
Зайве доводити, що головною загрозою партнерству батьків і школи є яжмамізм як соціальний феномен та брак відповідального батьківства.
У нашому хворому соціумі школа і вчитель продовжують відігравати компенсаторську роль (такий собі колективний «хлопчик для биття»). "Маленького українця" у нас всюди принижують і гноблять. Єдине місце, де він може себе відчути королем(вою) це школа.
Тож, наші співгромадяни потоптатися по слабшому нагоди не втрачають...
Проблема в тому, що всі ефективні засоби протидії агресії знаходяться поза межами педагогічної етики.
Якщо вчитель розглядається як безпечна жертва, спробувати напоумити чи «урезонити» логічними доводами в разі конфлікту практично неможливо. Марно намагатись достукатися до порядності, наводити якісь аргументи. Вас не почують.
Чи є коректним виділення характерних типажів мам(мама звичайна, "яжмама" і "мама, яка не мама") і як вибудовувати з ними стосунки?
Яжмама – це не образа. Це діагноз і взірець того, якою мамою не варто бути.
Але… Коли ви про це почнете відверто говорити, вас відразу ж звинуватять у мізогінії – зневазі та упередженому ставленні до жінок.
Бо ці люди звикли прикриватися своєю дитиною, з появою якої вони вважають, що тепер їм усі зобов’язані. Саме навколо їхньої дитини має обертатися Всесвіт, тому вони не зважають на потреби всіх інших людей. Будь-які слушні поради ця категорія вкрай безвідповідальних батьків сприймає «в штики» і в них завжди напоготові десятки контраргументів, щоб не робити найелементарніших конструктивних кроків.
Ні, страусиній політиці загравання!
Якщо ми хочемо досягнути хоч якогось прогресу в освіті, нам треба педагогізувати всіх, не лише сім'ю, а і політиків, журналістів, спортсменів, артистів, бізнесменів… Максимально педагогізувати середовище навколо школи з тим, щоб вийти на прийнятний рівень педагогічної культури суспільства.
Постійно інформую про те, як перед початком навчального року у здорових суспільствах розганяють "теплу хвилю" навколо школи і вчителя.
Солідарність та підтримка – ось що нам насправді потрібне. Бо вже втомився читати коментарі на кшталт: а чому можуть навчити наших дітей люди, які до себе не мають самоповаги, а тільки скиглять, що їм мало платять?!
Відповів їй, що в освіті буде погано і ще гірше поки ви будете писати фрази на кшталт «скиглять, що їм мало платять». Бо такими фразами ви демонструєте зневагу і відсутність хоч якоїсь емпатії. А значить ви стаєте частиною пригноблювачів!
Тому, якщо хочете кращої освіти, малюйте плакат "Вимагаю як бабуся нормальної оплати праці вчителів моїх онуків"("Підвищення зарплати вчителя – на користь нам усім" тощо) та йдіть під МОН.
Як лікувати феномен яжмамізма?
Дуже просто. Зверніть увагу на таке: як тільки наша яжмама опиняється десь у Німеччині вона миттєво «перевиховується».
«Я лише хотіла по-хорошому поговорити з вчителькою, а вони поліцію викликали», - скаржиться мамка, яка спробувала там вести себе як в Україні. Не вийшло. Тепер застерігає всіх. Бо там діє система захисту вчителя від неадекватних батьків і є чіткі кордони між робочим та особистим часом.
Тому вихід є: припинити загравати, встановити жорстку відповідальність та орієнтувати винятково на співпрацю.
Ну дуже прості "практики, які працюють" з налагодження партнерства та унеможливлення деструктивного втручання яжмам в роботу школи.
Перемішування класів, жорстко обмежений доступ у приміщення школи, можливість відсторонення від занять, ніяких хейтерських груп у соціальних мережах тощо.
Ви думаєте про це все не знають наші "агенти змін", які не вилазять із закордону?
Знають, але навмисно робилось те, що "приречене на популярність". Бо вчителів 400 тис.(було!), а яжмам 4 млн. і вони мали «правильно» проголосувати.
Далі буде. Руйнівники освіти. №4. Фуршетні освітяни.
Освітній експерт:
Громовий Віктор
