НУШ (Навіщо Україні Школа)? Подолання мотиваційної кризи як передумова для реформ.

Ми не здолаємо мотиваційної кризи, якщо не дамо відповідь на три простих запитання щодо НУШ:

1. НУШ: Навіщо Україні Школа і Навіщо Українцям Школа?

   Бо ми будуємо суспільство знань, прагнемо стати стартап-нацією.

   Звісно, не можливо реформувати освіту не реформуючи суспільство. Бо саме в суспільстві має генеруватись запит на якісну освіту.

2. НУШ: Навіщо Учням Школа?

   Бо твій успіх (рівень доходів тощо) тепер визначатиметься твоїм рівнем реальної освіти, а не потужністю хапального рефлексу, спроможністю десь прилаштуватись у «тепле містечко», купити «корочку» про нездобуту освіту.

3. НУШ: Навіщо Учителеві Школа?

   Бо вона забезпечує їм достаток, щасливе вчителювання, свободу творити і витворяти справді нову освіту України.

"НУШ - Нашо Учням Школа? І нам уже також?! Видохлись!".

От такий сумний коментар колеги.

• Без відповіді на ці запитання замість НУШ(Нової української школи) у нас буде продовжуватись суцільне НУШ(Нове українське шоу).

А так хочеться все ж таки мати НУШ(Нормальну українську школу).

Чому "маємо, що маємо"?!

• Упродовж останнього десятиліття ми спостерігаємо кавалькаду псевдореформавторських заходів, які лише демотивуюють усіх учасників освітнього процесу.

• Ми змушені констатувати, що мотиваційний дизайн реформ практично відсутній як такий.

• Ми стали свідками того, що мотиваційна криза вступила в стадію мотиваційної катастрофи, але...

• Практично відсутня мотиваційна політика на рівні держави, а поодинокі місцеві ініціативи часто мають зворотній ефект("Вчитель, який надихає у Львові є зразком ситуації "Хотіли як краще, а вийшло як завжди").

Сьогодні треба нарешті зрозуміти: спочатку слід реалізувати грамотні ініціативи з подолання мотиваційної кризи, а потім, у разі успіху, ініціювати реформи, інновації, проєкти...

Я особисто роблю все можливе і неможливе, щоб підвищити рівень мотиваційної культури нашої педагогічної спільноти.

Мотиваційна криза є у всьому світі, але тільки у нас мотиваційна криза в кубі.

Мотиваційну кризу ми почали робити ще з радянських часів, коли зробили ілюзію здобуття загальної середньої освіти всіма.

Уже в ХХІ столітті ми ще більше поглибили мотиваційну кризу і зробили її в квадраті, коли наші псевдогуманісти оголосили «всі оцінки позитивними» і скасували «другорічників».

У Німеччині дитина може просидіти три роки в одному класі, наприклад, початкової школи, але ніхто її не переведе на наступний рівень, бо що їй там робити без базовий знань?!

• У нас же тепер головне завдання учня – ХОДИТИ до школи, а не вчитися там!!!

Бо є гарантований перехід із І сходинки на ІІ і з ІІ на ІІІ без необхідності докладати хоч якісь зусилля.

• А більшість тих острівків якості, які були в середній освіті, ми просто знищили.

Зокрема, дискредитувавши саму ідею гімназійної освіти як шансу для високовмотивованих дітей та відповідальних батьків. Відбулась гімнаїзація всіх неповних середніх шкіл, більшість з яких насправді не дотягують і до рівня церковно-приходської школи.

• Тепер маємо, що маємо: замість можливості здобути якісну освіту для тих, хто її справді потребує і спроможний здобути, тепер рівний доступ до неякісної освіти для всіх.

Мотиваційна криза поглиблюється! Бо немає відповіді на просте запитання щодо НУШ: навіщо українцям школа?

Мотиваційна криза не буде подолана простою зміною освітянських чиновників, бо проблеми освіти є проблемамивсього суспільства. Наприклад, катастрофа з читанням починається з сім'ї, бо дитина має шанс побачити батьків з книжкою в руках приблизно такий самий як й інопланетян. Ну і аж до Верховної Ради, бо з читанням на розумінняє проблеми не лише у 15-річних підлітків, а і у деяких народних депутатів. Десь у мене є заскрінений діалог з членкинею комітетуз науки та освіти, який це підтверджує.

Олена Боярчук

У Південній Кореї вчаться, бо їм з дитинства вбивають у голови, що без хорошої освіти ти не отримаєш хорошу роботу і зарплату, відповідно. А в Україні можна без освіти працювати на хорошій роботі і мати достойний дохід. Сфера індустрії краси тому підтвердження. Пройшов курси - і вже спеціаліст.

У США отримати хорошу роботу і вищу зарплату можна лише із дипломом із хорошого університету. Хочеш хороший виш - вчися на найвищі бали у школі, щоб отримати стипендію і запрошення на навчання. Або плати колосальні гроші за навчання, або шукай програми підтримки і спонсорів. Тому внутрішня мотивація в учнів також присутня в цій країні.

Мотиваційна криза в освіті уже вийшла на рівень мотиваційної катастрофи.

Це стосується усіх реальних учасників освітнього процесу. На жаль, надмірно вмотивованими залишаються лише «стороннії люди» — діти капітана Гранта, так звані самопроголошені «агенти змін».

А щоб вони не придумали мегакруте і бомбезне, без подолання мотиваційної кризи, це буде лише "марною працею".

"Такі учні втратили мотивацію, відключилися від освітнього процесу. Після перемоги ми можемо побачити цілу групу молоді, яка не звикла до щоденної праці та навчання”, — наголосила Гриневич. https://slovoproslovo.info/osvita-pid-chas-viyny-marginalizovana-molod-grynevych-2025/?fbclid=IwY2xjawOTxlVleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFRdU15TlBUcU80Rm1JaTg2c3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHqSIiQaLG6sGue8voOrjTQkc8LU5rCrnLyTdDYJNDKw8Q0pDRBw2VWan5tHd_aem_qqgFslqm9tbDGsq_qMFhMg

У мене для неї дві новини. Погана і дуже погана.

• Погана: мотиваційна криза в українській освіті ще за її міністеркування вступила в стадію мотиваційної катастрофи.

• Дуже погана: не якась "група молоді, яка не звикла до щоденної праці та навчання" колись може з’явитись, а переважна більшість учнівської молоді вже такою є.

Пізно пити боржомі... ?!