12 стадій вигорання: зупиніться і визначте на якому ви зараз етапі.

Два взаємосуперечливі твердження, які є правдивими одночасно: я люблю бути вчителем і я морально та фізично виснажений цією роботою.

Усе в системі освіти тепер ніби спеціально створено для того, щоб ви вигоріли, а молодь не прийшла замінити вас.

Ви можете бути найвідданішим, найефективнішим, найпослідовнішим вчителем у школі, але це не завадить Системі викинути вас як непотріб. Якщо хтось «там на верху» вирішить, що в нас забагато вчителів.

У нас традиційно люблять звинувачувати «вчителів» у всьому. Звична історія з перекладанням з хворої голови на здорову. Але не ту «невістку» знайшли.

А ще чи не найбільше обурює намагання прищепити нам почуття провини та пустопорожні заклики на кшталт «пам'ятай своє чому» та ритуально-глузливе «вчителі важливі».

Робота, яка прирікає на жебрацьке існування та коштує здоров’я, не є нормальною кар’єрою.

А неповага до вчителя – це тепер не тимчасове явище. Це нова норма?

На жаль, не тільки матеріальне, а й емоційне благополуччя наших вчителів перебуває в кризовому стані.

Виклики, що руйнують емоційний добробут учителя:

• Надмірне робоче навантаження(планування уроків, оцінювання, модерація, позакласна діяльність, виховні заходи, батьківські збори тощо).

• Інклюзія, яка додає ще один рівень складності та купу проблем з навчанням та психосоціальні, емоційні чи поведінкові проблеми. Хоча наміри, що стоять за впровадженням інклюзивної освітою, добрі, багато вчителів не мають належної підготовки та отримують належних ресурсів, спеціалізованої підтримки та керованого розміру класів. Це призводить до почуття безпорадності та розчарування.

• Дисципліна є серйозною проблемою, оскільки права учнів зведені в абсолют, а відповідальність майже не проглядається. Руки вчителів зв'язані, і вони просто безсилі впоратися з ситуаціями та підтримувати базову дисципліну.

• Бюрократичні завдання, які покладені на плечі вчителів. Замість того, щоб зосередитися на своїй основній ролі викладачів, вони годинами заповнюють форми, складають звіти тощо. Їхня паперова робота є безглуздою та відірваною від реальності в класі.

12 Стадій вигорання
Стадія 1. Ви відчуваєте сильну потребу проявити(випробовувати) себе.

Стадія 2. Ви продовжуєте працювати старанніше та старанніше, щоб досягти цього.

Стадія 3. Ви починаєте нехтувати власними потребами.

Стадія 4. Ви стаєте конфліктним і звинувачуєте інших або ситуацію.

Стадія 5. Ви змінюєте свої цінності, щоб більше зосередитися на роботі.

Стадія 6. Ви заперечуєте проблеми, які виникають через стрес на роботі.

Стадія 7. Ви усуваєтеся від соціального життя і від своєї сім'ї.

Стадія 8. Ваша поведінка змінюється, що засмучує ваших близьких.

Стадія 9. Відбувається деперсоналізація, ви не почуваєтеся самим собою.

Стадія 10. Ви відчуваєте спустошення та оніміння.

Стадія 11. Ви почуваєтеся пригніченим, втраченим і повністю виснаженим.

Стадія 12. Ви опиняєтесь в стані ментального та фізичного колапсу, відбувається повне вигорання.

Не намагатися бути ефективним з останніх сил, щоб не дійти до повного вигорання. Пам’ятайте, що з "з порожньої чашки не наллєш"!

Пам’ятайте, що відпочинок — це не лінь, а стратегія відновлення необхідних життєвих сил.

Ти не можеш налити з порожньої чашки. Спершу наповни себе.

"Скільки ще вчителі зможуть це витримати?"

Вигорання є проблемою не лише вчителя, це загальнонаціональна проблема. Майбутнє наших дітей залежить від благополуччя тих, хто їх навчає.

На жаль, ніхто не хоче слухати, що кажуть вчителі. Влада хоче, щоб ми просто замовкли і робили те, що нам кажуть.

• Ніхто не повинен працювати в середовищі, де його безпека не сприймається серйозно. Наша широка громадськість навіть не здогадується, через що нам доводиться проходити

• Я емоційно виснажений. Щодня здається, що нас просять вести бої на кожному фронті - з учнями, батьками, адміністраторами та навіть громадськістю - лише за те, що намагаємося робити свою роботу. Я став педагогом не для того, щоб постійно захищатися; я став тим, щоб навчати, підтримувати учнів та сприяти навчанню. Щоб моїй безпеці та життю не загрожували.

• Виснажливо віддавати так багато і все одно зустрічатися з неповагою, звинуваченням та "ти знав, на що підписався". Ні, я підписався, щоб щось змінити, а не втратити себе та боятися за свою безпеку чи своє життя.

• І коли це все закінчиться. Оці тижні, акції, відео, фото. Те здай, про те відзвітуй. Вчителі як загнані коні. Це все йде від міністерства. Ми потопаємо у документах, зборах даних та нереальних цілях.

• Постійний шум, брак фізичного простору та постійні вимоги щодня створюють атмосферу хаосу. За таких обставин персонал часто відчуває постійний стрес, виснаження та, зрештою, вигорання.