Хибна терміновість як спосіб висмоктати з нас світло

Ми не почали реформування освіти з головного – реформи абсолютно не дієздатної і просто вампіричної системи управління освітою. Як наслідок, уже майже десятиліття вони намагаються реформувати нас, не реформуючи себе. Насправді ж виходить, що система просто щодня і щогодини висмоктує з нас світло. Вона не генерує власного природного світла, тому їй потрібне постійне підживлення від інших.

Одним із найпоширеніших прийомів маніпуляції в системі управління освітою є хибна терміновість.

Усе «на вчора», постійні фальшиві дедлайни, несподівані «термінові» питання та надумані проблеми на порожньому місці тощо.

Вони роблять це не тому, що безтолкові й не вміють вчасно щось розіслати чи організувати.

Вони роблять це навмисно й свідомо.

Це примітивний спосіб тримати вас у напрузі та під постійним контролем шляхом прививання відчуття вини, який горе-менеджери маскують під терміновість.

Пише директор комунального закладу «Вінницький ліцей N9» Олександр Козлов:

«Я не лише вчитель, я — менеджер, кризовий комунікатор і, на жаль, головний оператор бюрократичної машини у стінах моєї школи. Я - людина, яка знаходиться між молотом (системою звітності) і ковадлом (вчителями та потребами дітей). Цитата, яку ми обговорюємо, ріже по живому, бо я бачу її прояв щодня: «Багато енергії у вчителя йде не на роботу з дітьми, а на доказ, що він її робить».

І найгірше те, що я є частиною механізму, який вимагає цього доказу. Моє завдання — забезпечити якість, а система, яка має це контролювати, вимагає не якості, а її документального відображення.

Я ставлюся до своїх вчителів, як до фахівців, але система змушує мене перетворитися на інспектора-звітовода, що руйнує довіру.

Коли енергія йде на доказ, це означає, що фокус зміщується з суті на форму. А урок перетворюється на виставу, показові матеріали для фотозвіту, а не для глибокого засвоєння.Робота з батьками зводиться до протоколу зборів, а реального діалогу немає. Курси проходяться заради сертифіката, а не заради нових знань.

Я, як директор, маю розуміти: чим більше я вимагаю паперів, тим менше вони працюють із дітьми. Я змушений обирати: або я захищаю школу від зовнішнього контролю, забезпечуючи ідеальну документацію, або я захищаю своїх учителів, даючи їм час на реальну роботу. Часто доводиться робити і те, і інше, а це шлях до загального виснаження.

Моє завдання — перетворити школу з "фабрики звітів" на "майстерню знань". І це вимагає від мене щоденної боротьби за час і енергію моїх вчителів».

Так, усі ці трюки бюрократичної системи треба просто ігнорувати!

Ми працюємо не як авральна команда. У нас усе йде по плану. На ваше «термінове» питання(завдання тощо) отримаєте відповідь через місяць.

Інакше так і житимете в токсичній культурі постійної «зайвої роботи» з відчуття постійної кризи та «вини» за те, що щось «не встигли».

І вас постійно шугатимуть «вказівками» в стилі: стояти – бігти – боятись!

Бо оця вся спеціально створена культура метушні якраз і спрямована на те, щоб ви, борони Боже, не почали думати й, страшно навіть сказати, не відчули себе вільними самодостатніми людьми.

Управлінці: нам потрібні стесостійкі директори шкіл та вчителі, які можуть впоратися з тиском, працювати в умовах перевантаження тощо.

Освітяни: Нам потрібне управління, яке все це не спричиняє.

Позначка "терміново"(на вчора) - це камуфляж дикої некомпетентності того, хто шле такі бамаги!

І над терміново або терміново, терміново("надтерміново").

Усе заголовними буквами (де можна - червоного кольору) і штук 20-30 знаків оклику.

Від цих "Терміново" вже нудить. І їм все одно, чи урок у вчителя, чи ні. Все кидай і роби.

Будь-який український заклад освіти є яскравим зразком "надлишково керованої організації".

Серед різних видів надлишковості, які присутні в освіті, чи не найогиднішою є інформаційна надлишковість(надмірні паперопотоки, збір даних заради даних, а не заради прийняття управлінських рішень).

У теорії управління до інформаційно надлишкових відносять:

• дані, які не можуть бути використані для прийняття рішень,

• дані, які не мають відношення до суті питання,

• інформацію в об’ємі, який перевершує можливості її своєчасної обробки.

Наші освітянські контори безнадійно «тонуть» у паперовому морі, не маючи ні сил, ні часу, ні сучасних технологій обробки інформації.

Але там, наверху, навмисно ініціюють нові інформаційні лавини, які «накривши» управління освіти, з подвоєною силою «поглинають» енергію закладів освіти.

Зайве доводити, що інформаційна надлишковість є одним із головних факторів породження Сізіфової праці на ниві освіти. Ніщо так не принижує людину як «марна праця», яка не має ніякого практичного сенсу(інформація заради інформації, «бамага» заради «бамаги»).

Що робити?

Треба треба приймати акт зменшення електронно-паперової роботи, як це давно зробили у США.

Нагадаю, що там Закон(акт) про зменшення паперової роботи (The Paperwork Reduction Act) було прийнято ще у далекому 1980 році. Потім у 1995-му була прийнята версія 2.0. https://www.opm.gov/about-us/open-government/digital-government-strategy/fitara/paperwork-reduction-act-guide.pdf?fbclid=IwY2xjawOSSVxleHRuA2FlbQIxMABicmlkETF2WEhxczNLY3V5dGZoZERpc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHpjylfXr1-xdKl_AQ6OF1but1vGn_8U7r7z4VKD9wuh7-uxoTZE4QJiFBGqW_aem_P-mLirBh1FKwJHcEIJ97HA

Цей закон передбачає, що кожне відомство має отримати дозвіл перед тим, як розпочати збір інформації від 10 або більше осіб.

Бюрократи повинні підготувати запит, щоб їм дозволили збір інформації (ICR), який:

1. Описує інформацію, яка збирається.

2. Вказує причину нагальної необхідності збирання такої інформації.

3. Розраховує час та витрати на підготовку відповіді.

Office of Management and Budget розглядає цей запит і може його схвалити, відхилити або визначити умови, які повинні бути виконані для його затвердження. Мова йде про опитування, анкетування, звіти тощо.

Тобто на одним бюрократів треба нацькувати інших бюрократів з тим, щоб бюрократичний монстр почав поїдати сам себе. Ну, принаймні, почне ганятись за власним хвостом і забуде про тих, хто на передовій займається реальними справами.

100000000 разів про це казав і писав. Але... Нашим освітянським чиновникам потрібне лише удавано-потішне полювання на бюрократизавра.

Якщо буде прийнято у нас Закон України "Про зменшення електронно-паперової роботи", стане можливою фантастична ситуація, яку я описував кілька років тому:

"Вас вітає електронна система діловодства «Антибюрократ 2.0» закладу освіти..., яка створення Міністерством цифрової трансформації України за сприяння МОН.

Повідомляємо, що ваш документ №… від… отримано і поставлено в чергу на опрацювання.

З огляду на те, що керівники школи можуть витрачати на бюрократичну роботу максимум 25% свого робочого часу(2 години), орієнтовна дата відповіді буде через… 19 днів.

Для прискорення роботи з надісланим вами документом просимо поінформувати про приблизний час, який ми маємо витратити на ґрунтовну підготовку відповіді.

Повідомляємо, що з 1 вересня 2025 року не будуть прийматись документи в яких не зазначено орієнтовний час на підготовку відповіді та відсутнє обґрунтування раціональності таких трудовитрат.

З огляду на перевантаженість школи різноманітними запитами, просимо розглянути альтернативні варіанти отримання потрібної вам інформації.

У разі неможливості самостійного розв'язання вашого питання, просимо через 18 днів (за день до настання черги на його обробку) письмово підтвердити його актуальність.

З огляду на те, що наш автоаналізатор виявив у надісланому вами документі низку граматично-морфологічних та синтаксичних помилок, рекомендуємо його ретельно доопрацювати і надіслати повторно у вигляді, який відповідає стандартам діловодства.

Нагадуємо, що вся вхідна кореспонденція із вимогою надати відповідь у нереальні терміни (на завтра, на вчора тощо) автоматично видаляється як спам.

Дякуємо за розуміння і допомогу у здійсненні реальної дебюрократизації освіти.

Щиро ваші…"