Долучайтесь безкоштовно, бо все ж заради дітей

Нещодавно зі мною трапилась чергова "смішна ситуація". Після того, як подарував кілька ідей керівниці чергового грантівського освітнього проєкту, вона мені пише: долучайтесь до розробки!

Відповідаю: дякую за запрошення, чекаю на угоду про надання консультативних послуг.

Ха, щас! Усьо ж заради дітей. Тому долучайтесь безкоштовно. Після того як спроба маніпулювати мною в стилі «усе ж для діточок», тому долучайтесь як волонтер з тріском провалилась, ця спритниця мене просто заблокувала і видалила мій коментар. Бо "вчителі важливі" у них лише у вигляді локшини на вуха, а не належної оплати праці. Пікантність ситуації була ще й в тому, що в цей час вона виставляла свою чергову гламурну фотосесію в стилі Dolce Vita з Барселони…

Ще одна агентка, отримавши серію моїх консультацій(бо уявлення не мала, що робити, але її чомусь взяли керувати ну дуже серйозним напрямком), теж хутко десь зникла як тільки заговорив про оплату.

Інші спритники провели псевдоконкурс з тим, щоб отримати готові розробки з розвитку емоційного інтелекту. Звісно, потім за цими матеріалами дали можливість провести тренінг та заробити своїм.

Філософія "агентозмінства" дуже примітивна і проста: заробляти на освіті будуть лише вони, а ви всі маєте бути вічними "волонтерами", масовкою для їхніх шоу і виконавцями їхніх геніальних "вказівок".

"Цікаво, що нашого вчителя завжди можна попросити попрацювати безкоштовно:

– провести зайвий урок або додаткове заняття;

– позайматися з дитиною після хвороби;

– прийти в неділю на олімпіаду на 5-6 годин;

– відвезти дітей на екскурсію після уроків або поїхати з ними в туристичний табір на кілька днів;

– приймати перездачі в учнів після уроків, переписувати з ними контрольну роботу;

– займатися ремонтом шкільного кабінету, взагалі не зважаючи на жертвування особистого часу.

Спробуємо уявити аналогічну ситуацію з іншими професіями.

Отже, звернемося з проханням про безкоштовну роботу до представників інших професій:

До таксиста: Будь ласка, підвезіть мене безкоштовно, лише дві зупинки. Ну будь ласка! Це недалеко!

До слюсаря: Поставте мені, будь ласка, інший кран на кухні. Нехай не дуже новий, але щоб безкоштовно. Один кран – це ж така дрібниця!

До продавця: Будь ласка, дайте мені 200 г цукерок. Безкоштовно! Адже це лише 200 г. Це ж не багато!

До аптекаря: Будь ласка, дайте мені таблетки від головного болю. Лише одну упаковку, але безкоштовно. У мене дуже сильно голова болить.

До майстра з ремонту: Побіліть мені, будь ласка, стелю на кухні безкоштовно. Мені тільки на кухні. Ну що вам важко чи що – одну лише кухню?!

До працівника житлово-комунальної служби: Не виписуйте мені, будь ласка, квитанцію за цей місяць. Дозвольте мені не платити квартплату за один місяць. Тільки за один – я дуже вас прошу.

До працівника бензозаправної станції: Мені, будьте ласкаві, п’ять літрів бензину. Тільки п’ять, але безкоштовно. Тільки п’ять літрів. Ну що, вам шкода, чи що?

До лікаря-стоматолога: Мені, будьте ласкаві, поставте маленьку пломбочку. Безкоштовно – це ж така дрібниця.

До телефоніста на переговорному пункті: З’єднайте мене, будь ласка, з Парижем. Я буду говорити три хвилини. Але, безкоштовно! На три хвилини, прошу вас!

До туроператора туристичної фірми: Будьте ласкаві, мені найпростішу звичайну поїздку, можна найкоротшу і не треба за кордон. Але, умова – тільки безкоштовно.

Вчителю, до речі, ніхто і «будь ласка» не каже. Просто всі вимагають або, в кращому випадку, просять, а іноді соромлять, волаючи до совісті…

Звідки ж взятися вчителям? Тим паче які готові, висолопивши язика, бавити дорослого бовдура і його істеричну матусю? Вони втікають зі школи! У будь-якій країні, крім нашої, вважається неприпустимим зателефонувати вчителю пізно ввечері з приводу домашнього завдання, тому що дитинка не записала його". https://inlviv.in.ua/suspilstvo/vsya-pravda-pro-vazhku-robotu-vchyteliv

Ніщо не дратує більше, ніж ситуація коли хтось очікує: ти з якогось дива маєш легко погодитись на те, на щоб він(вона, воно) ніколи б не погодився, якби йому таке запропонували.

Коли працював керівником освітнього проєкту «Нашої України», помічником у мене був свіженький випускник факультету романо-германського філології Мирослав. Звісно, намагався його просвітити щодо наших освітніх реалій.

Коли він дізнався про зарплату вчителя, сказав одну фразу: я ніколи не буду працювати за такі гроші! Бо ще студентом працював ві Львові в якомусь магазині гаджетів і отримував за свою роботу в п’ять разів більше вчителя.

Так от. Оті всі «агенти змін», які пропонують нам бомбезні (мегакруті тощо) інновації, найбільшою образою вважають пропозицію спочатку самому отетофсьо втілити в життя. Попрацювати 10-20 років у звичайній віддаленій від міста сільській школі, провести там апробацію цих інновацій, «польові дослідження» їхньої реальної ефективності…

А вже потім спробувати їх масштабувати.

Якщо ви там виживите…

Але... ці спритники, які змогли прилаштуватись на високооплачувані посади(підсісти на гранти тощо) очікують, що знайдуть дурних (невдaх, лошaр тощо), які будуть їх обслуговувати і нічого з цього не матимуть.

Найдивовижніше, що вони таких знаходять.

Той, хто вміє – робить, хто не вміє – вчить інших.

Джордж Бернард Шоу

Я особисто спочатку провів 22 роки на освітянській передовій (вечірня і сільська школа, справжня гімназія), став офіційно визнаним МОН кращим керівником закладу освіти України (як перший переможець конкурсу "Учитель року" в номінації "Керівник закладу освіти"), а вже після цього отримав моральне право когось навчати тим речам, які реально працюють. Бо розповідати щоб я робив, якби вмів...

Кілька років тому на ювілей дружини запросив дуже класного саксофоніста. Він зажадав солідний гонорар за годинний виступ. Делікатно поцікавився чому така сума. Отримав аргументовану відповідь: для того, щоб я був на високому рівні як музикант, я маю добре харчуватись, відпочивати, вести здоровий спосіб життя і займатися спортом, подорожувати на різноманітні фестивалі..., до саксофона треба купувати тростини(а це не дешево), я маю приїхати на цей виступ і поїхати звідти на таксі, а не у маршрутці тощо.

Я відразу ж погодився на таку суму гонорару, бо таки так.

На жаль, я навчився давати відсіч маніпуляторам лише зараз, а упродовж своєї педагогічної роботи 90% усього, що робив було на волонтерських засадах. Звісно, виконана мною безплатно робота у когось їздила на «Мерседесі» чи розважалась у Барселоні.

Виявляється не тільки в нас ставляться до освітян як до дармової робочої сили.

Компанія Nike надіслала вчительці англійської мови державної школи Даніель Вілкс електронний лист із проханням зголоситися попрацювати безкоштовно (прочитати і оцінити есе про їхню стипендію).

Цитую Даніель Вілкс: «Nike, компанія вартістю понад 165 мільярдів доларів, надала мені, вчителю державної школи, можливість попрацювати безкоштовно». Хі-хі.

У відповідь вони не просто «піймали облизня», а і мали серйозні репутаційні втрати. Бо лист-відповідь цієї вчительки став вірусним. https://www.boredteachers.com/post/nike-unpaid-work?fbclid=IwY2xjawN6j8hleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFYcmptTXBOS29FdUhaUWhDc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHpJWPfF3SML7kjjYai6eVXI4RMOavxV-1qUVSGrQHCxZ1kRcDvKkqGRLvIt__aem_XFH6A_OH8DuoCBrKi6p40g

Там вона написала:

"…Ви пропонуєте підтримку спортсменів на суму до 60 мільйонів доларів на рік, спортсменів, які вже мають гори грошей, але ви відмовляєтеся запропонувати компенсацію вчителям державних шкіл, які перевантажені та недооплачувані?

Чесно кажучи, мені цікаво, як ваша компанія може виправдовувати прохання про волонтерську роботу лише заради любові до дітей. Наша любов до дітей не оплачує наші рахунки...".

Даніель Вілкс не просто відмовилась задурно виконувати запропоновану їй роботу, а й зажадала від Nike компенсації «за відповідь на ваше недоречне прохання оцінити ваші есе» та компенсацію за витрачений час на розгляд їхнього листа:

«Наразі мій шкільний округ платить 40 доларів США за годину додаткових обов’язків, тож мені знадобилося 15 хвилин, щоб опрацювати ваш лист і зрозуміти абсурдність вашого запиту та 15 хвилин, щоб спланувати вдумливу відповідь».

Сподіваюсь, що компанія надіслала їй компенсаційні виплати.

Здається, менеджери Nike сподівались на те, що пані Вілкс відповість: «Боже, якою честю є для мене служити вашій великій компанії без жодної компенсації за працю. Бо ми ж вчителюємо не заради грошей».

А отримали: йдіть до біса! Так, наша основна причина, щоб почати викладати, часто полягає в тому, щоб допомогти дітям, але ми знаємо собі ціну і ціну нашій праці.

Мабуть, варто запровадити правило: якщо ви щось можете робити в освіті професійно, НІКОЛИ не робіть це безплатно. І ніколи не інвестуйте свій дорогоцінний час на участь навіть у "безкоштовних" агентозмінських масовках.

Бо практика показала, що наші агенти змін в освіті, як правило, безплатно не "агентозмінять"!

Це ми, олдскульні освітні динозаври, лупаємо і лупаємо сю скалу. Часто власним інструментом і на голодний шлунок.

А ті "заробітчани звичайні" досі лише посміюються над безнадійними ідеалістами.