Задекларовані цінності не створюють культуру. Свобода створює.
Уся справа у дозволах. Дозвіл на невдачі. Дозвіл на незгоду. Дозвіл мати чітку межу між роботою і особистим життям.
Культура — це те, що дозволено, а не те, що пропонується.
В умовах свободи зрештою виникає неформальне: «тут так прийнято».
Тому у перший рік своєї роботи директором гімназії(справжньої) я найчастіше використовував слово «можна»!
Так, казав усім: можна (МОНа)!
Звісно, можна!
Вам це точно можна.
І це вам теж можна.
Вам також це можна.
А вам навіть ще й не таке можна.
Звісно, усім усе це можна було і без мене. Просто вчителі не були впевнені в тому, що можна і що "їм за це нічого не буде".
Часто вони навіть уявити таке не могли, тому їм спочатку страшно щось робити без дозволу.
Щось собі дозволити буває дуже важко…
На 100% впевнений, що ваші дозволи робити шозавгодно не призведуть до збільшення маразмів в освіті. Бо ті, хто хоче зробити очевидну феєричну дурню, до вас за дозволами не прийдуть.
Казати «можна» нашим колегам треба аж доки вони не зрозуміють мудрість тьоті Цилі: «неможна» буває лише для тих, хто запитує.
Також треба здолати стереотип «директору видніше".
Я постійно повторював колегам: ви не повинні погоджуватись з усім, що я кажу; я не претендую на істину в останній інстанції; у нас має бути культура сумніву і культура дискусій, можливість вільно висловити свою точку зору.
Нам сказали – ми зробили!
Ця фраза з вуст освітян мене дратує ще більше, ніж констатація: а ми завжди так робили.
• «Нас змушують стояти в черзі до психіатра та платити 580 грн за той сертифікат у державній лікарні, а потім у вайбері директор напише, що не маємо змогу компенсувати ці витрати».
• «Голова ОТГ змусила директорів шкіл скласти такий колдоговір, де вказано, що «виплачувати, за наявності коштів», а коштів, як завжди, немає...».
• «Вона нас змушувала голосувати за Януковича».
Оцю остання фразу кілька разів чув у 2005 році, коли до мене як до начальника управління освіти Кіровоградської ОДА, приходили делегації з проханням зняти директорку школи.
Запитував ходоків: а як вона вас змушувала? Невже катувала струмом, садила на підвал, нацьковувала місцевих бандюків, які вас ловили під під’їздом?
Виявляється, нічого такого не було. Один раз роздала ручки і пакетики, які ці вчителі спокійнісінько взяли. Бо дають – бери, б’ють – тікай.
А все змушування обмежилось натяками на те, що треба проголосувати «правильно». Ну і частина вчителів самі пішли туди, де платять(членами виборчої комісії чи спостерігачами від Януковича).
А чому мене не змогли змусити?! Звільняли з роботи, порушували кримінальну справу, цькували всю сім’ю, а не змусили…
Мовчать.
Я ж звертався до вас зі сторінок газети "Дзеркало тижня":
"Люди добрі, усі все бачать! За нами спостерігають. І це тавро, яке поставили на своїй репутації деякі «освітяни» під час першого туру виборів, їм не змити довіку". https://zn.ua/ukr/EDUCATION/za_nami_sposterigayut.html
Читали?
Мовчать.
Як же нас легко змусити, якщо ми й самі змушуватись раді.
Культура школи визначає все!
Культура – це сукупність групових цінностей, норм, переконань, очікувань, ритуалів, традицій, символів та прийнятих як належних практик.
Тут так прийнято робити! Навіть, якщо ніхто не дивиться.
Є чотири основних типи корпоративної культури(за Harvey and Stensaker):
1 «Ми самі собі даємо раду»
Відновлювана культура (Regenerative quality culture), яка базується на власному баченні мети та стратегії розвитку, прийнятих нормах та цінностях тощо.
Зовнішній вплив сприймається, але у цьому випадку є вторинним.
2 «Ми тримаємо ніс за вітром»
Адаптивна(чутлива) культура якості(Responsive quality culture), яка в першу чергу керується зовнішніми вимогами та викликами і з огляду на них оцінює власну практику.
Така культура якості спроможна швидко реагувати на появу нових можливостей, має здатність до самостійного виявлення та запозичення тих чи інших ідей з ефективних «практик, які працюють» тощо.
3 «Нам скажуть, ми зробимо!»
«Реактивна» культура якості(Reactive quality culture), яка керується, головним чином, зовнішніми вимогами.
Якість розглядається як те, що «нав'язується» ззовні і колектив фокусується на тих чи інших аспектах якості перш за все з тим, щоб уникнути зовнішніх загроз.
Така культура якості ґрунтується на відповідальності та підзвітності.
4 «Ми завжди так робили!»
Репродуктивна культура якості(Reproductive quality culture) спрямована на збереження статус-кво.
Культура репродуктивної якості прагне мінімізувати зовнішні впливи, які б могли стати загрозою прийнятим внутрішнім практикам та стандартам професійної поведінки. Вона є стійкою до переосмислення діяльності та переконцептуалізації цілей. Будь-які зміни тут призводять до внутрішнього опору.
Найкраще, що ви можете зробити - це стати лідером у створенні культури.
Культури, в якій люди насмілюються.
Генрі Мінцберг(Henry Mintzberg), професор управління в канадському університеті McGill
Ми не дивимося на нинішні цифри росту як на показник успіху – ми дивимося на те, як змінюється культура.
Роберт Шиллер, професор економіки Єльського університету
Якість означає робити це правильно, навіть коли ніхто не дивиться.
Генрі Форд.
Щоб керувати розумними людьми, ви повинні використовувати культуру і систему цінностей, щоб вони вірили в те, що роблять.
Управляти дурними людьми можна за допомогою правил і паперової роботи.
Джек Ма, засновник і голова ради директорів компанії Alibaba Group
Зловив Дракон у лісі Вовка і каже йому:
– Дивись, записую: «Вовк, сірий, одна штука». Сьогодні прийдеш до мене на обід, я тебе з’їм. Зрозумів?
– Зрозумів. Питання Є?
– Немає.
Пішов Вовк понурий.
Йде далі, зловив Лисицю.
– Дивись, Руда, записую: «Лисиця, руда, хвостата, одна штука». Сьогодні прийдеш до мене на вечерю я тебе з’їм. Зрозуміла?
– Зрозуміла. Питання є?
– Немає.
Пішла Лисиця, зажурившись.
Дракон далі йде. Зловив Зайця й каже: – Дивись, вухань, записую: «Заєць, сірий, вуха довгі, одна штука». Завтра прийдеш до мене на сніданок, я тебе з’їм. Зрозумів?
– Зрозумів. Питання є?
– Є.
– Став!
– А можна не приходити?
– Можна. Ви-крес-лю-ю!
Освітній експерт:
Громовий Віктор
