Чи потрібне «правило десятої людини» в освіті?

• Якщо дев'ять із нас, отримавши однакову інформацію, дійшли однакового висновку, обов'язок десятого — не погодитися. Яким би неймовірним це не здавалося. Десята людина має почати розмірковувати над припущенням, що інші дев'ять помиляються.

  Юрген Вармбрунн, шеф Моссаду з фільму про зомбі 2013 року «Світова війна Z»

«Правило десятої людини»(The Tenth Man Rule) – це стратегія прийняття рішень, за якої, якщо група одностайно з чимось погоджується, одна людина повинна сповідувати протилежні погляди, щоб оскаржити консенсус. Призначена «десята людина» зобов'язана оскаржити думку більшості, незалежно від того, наскільки малоймовірною або неправдоподібною може здаватися її незгода.

Цитую Дмитро Золотухін: "Після стратегічного шоку від війни Судного дня 1973 року, коли ізраїльська розвідка недооцінила загрозу з боку Єгипту та Сирії, в Ізраїлі почали використовувати інструмент, що отримав назву "правило десятої людини" (tenth man rule). Ізраїльська комісія "Аграната" встановила, що головною причиною провалу стала монополія військової розвідки (Аман) на аналітичні оцінки та відсутність критичної перевірки цих висновків.

Правило десятого означає - якщо дев’ять із десяти аналітиків погоджуються з якимось висновком або прогнозом, то десятий зобов’язаний зайняти протилежну позицію, навіть якщо вона є вкрай неправдоподібною і незручною. Обов'язок "десятої людини" шукати альтернативні інтерпретації фактів і сценарії, які суперечать консенсусу".

Тобто для уникнення провалів треба забезпечити різноманітність поглядів з будь-якого питання. Тому вкрай потрібні "адвокати диявола" – ті, хто виступає проти загальноприйнятої або панівних поглядів. Без людей, які думають інакше, ну ніяк.

Див. статтю Кріса Мейєра «Правило десятої людини: як вивести адвокацію диявола на новий рівень» (The Tenth Man Rule: How to Take Devil’s Advocacy to a New Level). https://themindcollection.com/the-tenth-man-rule-devils-advocacy/?fbclid=IwY2xjawNe0GRleHRuA2FlbQIxMABicmlkETEzTWYzMTFlWm42TGhwVVNLAR78uQ1o8WSrGGj8LWpoQw_UrKNGwdRGQEVh9HhR6Aln9Gq2MiGVy00iELNlbQ_aem_PrCqyKLFZL9yBL7kxqAzrw

Адвокат диявола — це людина, яка виступає проти широко прийнятої або домінуючої точки зору. Захист диявола – це спосіб встановлення та зміцнення антагоністичної позиції, щоб викрити слабкі сторони тієї чи іншої ідеї. Звісно, виконання ролі адвоката диявола потребує певного типу особистості. Зокрема, це має бути людина відкрита до нестандартних ідей, схильна до формулювання небажаних контраргументів тощо. Бо саме це може бути корисним для формування протилежних точок зору.

«Адвокат диявола потребує більше, ніж просто навичок критичного мислення. Йому чи їй потрібні сміливість, готовність та мотивація, щоб побачити та вказати на непопулярний бік аргументу. Яка б позиція не переважала, опонент має бути схильним заперечувати або спростовувати висловлену точку зору».

Кріс Мейєр

Бо є ефект групового мислення: чим більш згуртована група, тим вища ймовірність того, що її учасники пожертвують критичним мисленням на вівтарі групової згуртованості.

Це психологічне явище описав Ірвінг Дженіс ще у 1982 році.

На жаль, групове мислення може змусити учасників погоджуватися один з одним лише заради того, щоб не створювати конфліктів у групі. Це відбувається тоді, коли існує нагальна необхідність здорової незгоди, якщо групі доводиться розв'язувати складні проблеми.

Бо вмикається раціоналізація або самоцензура.

Саме тоді вкрай потрібен адвокат диявола. Людина, яка наважується піднятися над групою та сказати те, про що ніхто інший не думає або не хоче сказати вголос.

Саме вона забезпечує можливість перевірити та, можливо, спростувати те чи інше твердження(ідею тощо).

Звісно, мова йде про конструктивну незгоду, а не безпринципні зачіпки з метою паралізувати роботу групи вічними розбіжностями.

Так, має бути культура сумніву в нашій педагогічній спільноті й там «нагорі», де приймають рішення.

Бо від цього залежить можливість віднаходити кращі альтернативи.

«Правило десятої людини» має на меті збалансувати патологічну згуртованість групи героїчною індивідуальною незгодою, — пише Кріс Мейєр.

Якщо ви, як керівник, бачите, що з вами всі погоджуються, що в колективі, яким ви керуєте, критичне мислення принесено в жертву груповому мисленню, шукайте людину, яка вміє не погоджуватися змістовно, обґрунтовано та конструктивно. Бо саме ця людина може вказати на слабкі місця, а саме це і відповідає вашим інтересам.

Але «повернемось до наших баранів»(закреслено) до впровадження НУШ.

Якби вони справді хотіли успішної реалізації НУШ (не піарпроєкту та вкрай недолугої шоуреформи, а НУШ справжньої), вони б не цькували та демонстративно не ігнорували "огульних критиканів", а леліяли та спеціально зрощували.

На усіх рівнях.

А так... "сильно вумних" вимкнули, самі гранти розпиляли, всяку дурню запровадили, купу агентозмінських структур понастворювали, привілейовану верству освітянської бюрократії та спеціальну породу фуршетних освітян для масовки вивели, а реальна якість освіти впала нижче плінтуса.

Дотримуватись «правила десятої людини» треба не лише тоді, коли плануєш якісь масштабні дійства, на кшталт проєкту НУШ. Це правило корисне і тоді, коли реформи опиняються на етапі корекції чи тоді, коли здійснюється аналіз ефективності тих чи інших кроків.

Наприклад, в процесі традиційного огляду після дії AAR (after action revew):

- Що планували зробити?

(Наприклад, досягнути прориву до вищого рівня якості освіти завдяки запровадженню оцінювати учнів за групами результатів).

- Що відбулось?

(Подальше падіння якості освіти з огляду на перевантаження вчителів «дурною роботою», а також втрата залишків авторитету МОН у середовищі освітян).

- Що ми могли/ мали зробити по-іншому?

(Не нав’язувати освітній спільноті те, що було приречене на провал та імітацію виконання).

На жаль, ігнорування «правила десятої людини», групове мислення агентозмінської «бульбашки» і в цьому випадку призвели до традиційного результату: хотіли як краще, а вийшло як завжди.