“Оцінки не мають значення”?

Останнім часом часто чую, що “оцінка не має значення” вже не тільки від батьків, але і від викладачів в Instagram, що для мене являється чимось незрозумілим 😳

Тому, в цій статті хочу нагадати, що оцінка та процес оцінювання має певні функції та являються інструментом в руках освітнього процесу, спробую почати від найголовніших, на мій погляд, до менш:

1. Інформаційна — задача оцінки передати інформацію учню та батькам, що існує певна проблема, на яку варто звернути увагу, а батькам обовʼязково зреагувати (напр., звернутись в першу чердгу до дитини, і вдругу до вчителя\ментора, репетитора). Якщо простіше, то оцінка - це механізм фідбеку як учню (що можна зробити щось краше), так і батькам (що учень потребує певної уваги).

2. Навчальна — допомагає учню оцінити власні успіхи та набути певної мотивації для навчання, отримати фідбек до того як покращити навчання.

3. Соціальна — допомагає іншим закладам освіти зрозуміти рівень вмінь\знань учня, якщо він переходить з одного закладу в інший. Особливо це актуально якщо учень змінює країну навчання.

4. Коригувальна — дозволяє вчителю та учню вибудовувати стратегію його розвитку. Якщо учень отримує погану оцінку і хоче її покращити, то задача вчителя надати все можливе, щоб він зміг покращити результати та обовʼязково виправити оцінку (крім контрольних робіт, на мій погляд).

Є ще з пʼяток інших функцій оцінки, проте не буду їх згадувати, бо, на мій погляд, вони менш актуальні. Тому, якщо батьки “програмують” дитину на те, що “оцінка не важлива”, вони будуть наслідки в тому, що учень може бути невмотивованим, не буде ставитись до навчання як до можливості досягати кращого результату. А тепер представте, що буде через 15-20 років, як цей учень буде вмотивований вирішувати проблемні життєві ситуації? А як він буде сприймати реальність, коли після 9 або 11 класу треба вступати у ВНЗ, а оцінки до цього не мали значення, а от при підрахунку середнього балу чомусь вже мають?

Дуже важливо при оцінюванні учнів розуміти, що має бути рівність оцінювання, критерії й на це не мають впливати персональні відносини з учнем. Так, це дуже важко побороти в собі, щоб розділяти взаємодію з учнем між дружбою (якщо можна так сказати) та оцінюванням, проте це треба зробити. Варто бути “холодним” та справедливим в оцінюванні будь-якого учня і не змішувати поняття взаємовідносин в колективі з процесом оцінювання. Наприклад, я для цього роздруковую учням критерії з оцінювання по моєму предмету, а також розробив подібну табличку де спростив ці критерії до розуміння учнями, щоб вони краще сприймали те, що я очікую від них, щоб вони могли отримати 12 балів. При чому розписав це так, щоб це оцінювання було накопичувальним (напр., якщо грубо кажучи, виконано 50% - отримуєш 6 балів, 80% - 9 балів тощо). Ще й розділив роботу на “роботу в класі”, “практичні роботи”, “домашні роботи”. Видавши ці критерії, кажу учням, що вони мають змогу заперечити оцінку яку я поставив в будь-який момент. І так, бувало, що вони мали рацію, а я — не мав, і доводилось збільшувати оцінку. І це було прекрасно, тому що так вони вчаться самокритичності.

Ще одне питання яке варто підняти в розрізі цього питання, що має бути певне оцінювання поведінки учнів (не оцінка в журналі, а система корекції поведінки учнів). В одній зі шкіл де я працюю така система існує, і якщо учні отримують багато зауважень до своєї поведінки, то школа залишає таких учнів вдома і поки учень не виправить хоча би кілька зауважень (для цього у нього є “аптечка\завдання”). Якщо зауваження систематичній не виправляються, то учня можуть виключити зі школи. Така система дозволяє досить ефективно корегувати поведінку учнів, а найголовніше — не змішувати оцінку учня за його успішність з оцінкою за урок (а повірте, є багато учнів, які “йдуть проти системи”, але при цьому дуже класно і творчо виконують поставлене завдання).

Багато батьків можуть на все це сказати: “А що робити, якщо вчитель недобросовісний?”. Так, дійсно, такі вчителі теж бувають. Я вважаю це некомпетентністю і відсутністю любові до своєї професії, яку ми обрали, щоб робити світ (чи хоча б світ маленьких людей) краще! З цим питанням мають боротись і батьки та вчителі. Бо, насправді вчитель поки вчить інших — вчиться і сам. Я сам проходив через багато етапів, щоб саме в самому собі вибудувати вміння якісно оцінити результати учня.

Дуже важливе питання в тому, що батьки прирівнюють оцінювання та оцінку з рівнем любові до дитини! Або роблять оцінку як елемент мотивації та проводять паралель з тим, що платять дитині гроші за успішність. Проте, мотивацією має бути подальша обізнаність, успішність учня, можливість реалізувати унікальні проєкти, коли вони стануть дорослими. Вони мають зрозуміти, що “падіння” (низька оцінка) на шляху до успіху це невідʼємні частини прогресу! Жоден масштабний проєкт не мав труднощів на шляху. Так само досягнення вищої оцінки в результаті виправлення маленької шкільної роботи має стати тренувальним майданчиком для реалізації більш серйозних проєктів в майбутньому. Доречі, для цього й існує система формувального оцінювання (можете подивитись мій вебінар на цю тему).

Тому, шановні освітяни та батьки, оцінки мають значення і дуже великий, на мій погляд. Це в першу чергу інструмент, яким треба навчитись правильно користуватись. Батьки мають пояснювати учню, що оцінки це лише показник рівня\якості виконаної маленької роботи. Батьки мають любити дитину при низьких оцінках та допомагати стати кращим, мають обʼєднувати зусилля з вчителем\школою, щоб досягати високих результатів.

Можете продовжити обговорення цієї теми в моєму Treads, або просто підписатись на мене: https://www.threads.com/@gordieiev.artem/post/DJesQ1aKfxt?hl=ua

Мій Youtube канал: https://www.youtube.com/@gordieievartem

А також підписуйтесь на мою сторінку тут, є багато цікавинок для освітян в ММ: https://vseosvita.ua/user/id668771