https://drive.google.com/file/d/1-KEBcI2L_bKKbMkvVXEtUFUPWqXEEIZv/view?usp=sharing
Авторка віршу - Юлія Івасюк
Багря́ні спа́лахи горя́ть над о́брієм,
Це Зо́лочів — наш рай у пе́клі́.
Свічки́ летя́ть вогняни́м ро́єм,
Влуча́ють в зе́млю і пла́влять сві́т в пітьмі́.
Зо́лочів, ти́ — наш рай, ото́чений пітьмо́ю,
Та уві́ сні́ дитя́чім ми́рний сві́т буя́є.
Неха́й закінчи́ться війни́ кошма́р,
І со́нце ща́стя над тобо́ю зно́в зася́є
Не кінофі́льм, а жахли́ва реа́льність,
Не мо́жна́ ,,Стоп!" сказа́ти, чи перемота́ти.
О́ска́рів тут не даю́ть за віртуа́льність,
Лиш біль і втра́ти, що не розказа́ти.
Зо́лочів, ти́ — наш рай, ото́чений пітьмо́ю,
Та уві́ сні́ дитя́чім ми́рний сві́т буя́є.
Неха́й закінчи́ться війни́ кошма́р,
І со́нце ща́стя над тобо́ю зно́в зася́є
Ми́ ж три́маємось, хоч се́рце кра́ють бо́́лі,
І ві́рою скропля́ємо свої́ сліди́.
Бо пра́гнемо ми́ жи́ти на цій землі́ й во́лі,
І зна́ємо: світа́нок за́вжди́ при́йде́ сюди́.
Зо́лочів, ти́ — наш рай, ото́чений пітьмо́ю,
Та уві́ сні́ дитя́чім ми́рний сві́т буя́є.
Неха́й закінчи́ться війни́ кошма́р,
І со́нце ща́стя над тобо́ю зно́в зася́є!
