https://drive.google.com/file/d/1Zn891LqRBxREDrh-9HRo-flRGU0s7-a9/view?usp=sharing
https://drive.google.com/file/d/1JQK_EET-f2v8JY3fJ4c40TBBGQWQsGWD/view?usp=sharing
Авторка віршу - Єва Білінець
Життя — це потяг, їде в невідомість,
А час відправлення — це день народження твого.
Багато буде в ньому ще зупинок,
Де вийдем ми — не знаємо того.
Багато буде в ньому пасажирів:
Розумних, добрих, ввічливих, простих.
Зустрінемо й своїх кумирів,
І тих, хто просто зникне без слідів.
Багато буде радості і смутку,
Розчарувань, любові й доброти.
Хтось увійде й залишить порожнечу,
А хтось нам подарує краплю теплоти.
Та головне — у цьому русі вічнім,
Серед усіх перонів і доріг,
Знайти людину, що в купе зустрічнім
Стане для тебе як надійний оберіг.
І успіх буде, і в його обличчі
Побачимо добро й знайдемо ми зв’язок,
Бо ми лише мандрівники - фізичні,
Що пишуть долю власних сторінок.
Загадка буде: де ніхто не знає дати.
На якій станції закінчиться маршрут?
Тому ми мусимо любити і прощати,
Творити світлий спогад там і тут.
Коли настане час і місце наше спорожніє,
Хай потяг далі котиться собі у даль,
І хай присутність наша, мов жива надія,
Залишиться в серцях, розвіявши печаль.
Я ж дякую усім, хто поруч їхав,
Хто розділив мій успіх і мої жалі.
Підтримав й у біді не лишив,
А став попутником моїм на цій землі.
Нехай багаж ваш буде повним від утіхи,
Здоров’я вам, любові й миру у житті!
Хай поїзд Долі мчить вперед без лиха,
Туди де зможете своє ви щастя віднайти.
