21.11.2025 Тема уроку. Ернест Хемінгуей «Старий і море»
Автор – Ернест Хемінгуей
Рік написання: 1952 (У 1953 році за свою повість Ернест Хемінгуей отримав Пулітцерівську премію, в 1954 році — Нобелівську премію з літератури)
Стиль: модернізм
Рід: епос
Жанр: Повість-притча.
Тема: розповідь про старого кубинського рибалку Сантьяго, який здійснив свою мрію – спіймав найбільшу рибу, але так і не зміг її утримати. Про його боротьбу з гігантською рибиною, що стала найбільшою здобиччю у його житті.
Проста, невибаглива історія старого рибалки Сантьяго стає узагальненою історією складного шляху людини на землі, яка щодня веде нескінченну боротьбу за існування, поєднуючи її з намаганням жити у злагоді з навколишнім світом.
Ідея. «Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».
Головні герої:
Сантьяго — старий рибалка, сенс існування старого Сантьяго полягає в щоденних зустрічах з морем. Він втілює авторський ідеал.
Манолін — сусідський хлопчисько
Образи символи:
море – є символом буття, сповненого випробувань, поразок і перемог;
рибина – утілення мрії, досягнення мети;
старий – людський досвід (мудрість), мужність, нездоланна сила волі (непереможності духу).
хлопець – подолання трагічної самотності, надія на майбутнє, зміна поколінь.
акули – є символом зла, небезпеки, перешкод на шляху до досягення мети.
леви – молодість, юність, любов до життя, віра в перемогу
Елементи сюжету:
Експозиція — знайомство з головними героями повісті Сантьяго і Маноліном.
Зав’язка — старий збирається вийти в море, щоб зловити велику рибу.
Розвиток дії — пригоди старого у відкритому морі, змагання з рибою.
Кульмінація (їх дві) — по- перше, це перемога рибалки над рибою, а по-друге, боротьба з акулами, під час якої він ледве не загинув, але врятувався, хоча й втратив рибу.
Розв’язка — повернення Сантьяго в селище.
Розглянуті проблеми у творі «Старий і море»: людина і природа; людина і суспільство, людина і Всесвіт; внутрішнє наповнення життя, що обумовлює почуття людської гідності, самовідчуття людини; сенс життя; наступність поколінь.
Події в повісті відбуваються в рибальському селищі на Кубі.
У повісті йдеться про боротьбу старого рибалки з велетенською морською рибою — марліном. Така, здавалося б, проста історія, але як зумів її розповісти Хемінгуей!
З побутової точки зору в повісті все логічно, межі реального світу ніде не порушуються. Розміри марліна не перевищують меж можливого, у самій рибі немає нічого містичного чи «фатального». Підкреслено реальний характер мають і всі дії старого, хлопчика Маноліно та інших персонажів, усі деталі побуту теж реальні.
Отже, сюжет твору «Старий і море» досить «життєподібний». Але по «теорії айсберга» Хемінгуея сновний філософський зміст твору прихований, «під водою». І виражається він у тих проблемах, які ми щойно визначили.
Мова в повісті йде не тільки про старого чи хлопчика, але й про людину та людство. Те, що відбувається з рибалкою, виявляється важливим для людей загалом, незалежно від роду занять. Сама убогість «реквізиту» ніби підкреслює загальнолюдське значення повісті, що розкриває основи людського існування. Саме тому кожне слово тут важливе, насичене значенням.
Письменник стежить за кожним порухом свого героя, за плином кожної думки в його свідомості. Старий утілює долю людини серед стихії. Сантьяго оточують море, риби, зірки, небо. Усе наповнене символами. Море для нього — жінка, а зорі — сестри. Та й риба — не просто реальна риба, у ній прихована сила, що пронизує увесь світ. В образі Сантьяго символічно зливаються людина і світ.
Можливо, це перший твір Хемінгуея, у якому людина щаслива, бо відчуває примирення з життям. Те, що в самотнього Сантьяго є хлопчик, якого він любить, хлопчик, який буде продовжувати його справу, робить фінал повісті оптимістичним. Людина непереможна, вона здатна вистояти й подолати всі перешкоди. А тому символічним стає сновидіння старого: молоді леви — спогади про молодість, мандри до Африки. Його сон пильнує Маноліно. Юність поруч із ним — в образі хлопчика і в образі левів.
Повість-притча вимагала особливого художнього втілення. Тому її уривчастий, лаконічний ритм змінюється повільними, розгорнутими пейзажними картинами, як, наприклад, описи нічного і вранішнього моря.
Характерні для повісті монологи старого сповнені мудрості та спокою. Завдяки незвичайній майстерності автора, ця історія-притча стала, за словами У. Фолкнера, «поезією, перекладеною мовою прози».
Ознаки притчі у повісті:
- описана історія з життя героя
- твір має філософсько-алегоричний зміст
- повчальний характер
- умовний час і простір.
Повість-притча – різновид жанру повісті, у центрі якого постає історія із життя героя (героїв), що набуває алегоричного змісту. Для повісті-притчі характерні відсутність розлогого сюжетного руху, незначна кількість персонажів, символічність образів та ситуацій, повчальний характер, філософська або моральна насиченість.
Повість-притча будується на двоплановості зображення: за реальними особами, явищами, предметами приховуються сутнісні стосунки, проблеми буття людства. Звідси у повісті-притчі простежується перехід від конкретного зображення до широких узагальнень, що можуть тлумачитись по-різному. Велику роль у ній відіграють описи, що засвідчують умовність часу й простору. Багатозначність і філософська спрямованість надають повісті-притчі позачасового значення, а символічність образів та алегоричність змісту роблять її своєрідною художньою метафорою людського життя.
Сюжетний ланцюжок:
Старий Сантьяго рибалив на Гольфстрімі → уже 84 дні віг повертається без здобичі → 40 днів із ним відправлявся у море і хлопець Маноліно, але батьки сказали йому покинути рибалку-невдаху → Маноліно навідував Сантьяго: годував його, розважав → старий вірив, що йому посміхнеться удача → ще до світанку 85 дня Сантьяго відправився у море → клюнула величезна риба → три дні й ночі риба тягла човен, а Сантьяго, долаючи втому, голод і біль, у порізаних долонях тримав жилку, на якій була риба, то натягуючи, то відпускаючи → нарешті риба втомилася й випірнула із води, вона була більшою за човен → Сантьяго здолав рибу і прив’язав до човна → на рибу напали акули — рибалка боронив здобич від них, але хижаки об’їли рибу до кісток → доплив до берега, знесилений, дійшовши до халупи, заснув → рибалки зачудовано розглядали величезний кістяк риби й розуміли, що старий переміг рибу небаченого розміру → старому снилися леви на березі моря → Маноліно пишався своїм старшим другом. Домашнє завдання. Опрацювати поданий матеріал,написати конспект уроку,прочитати оповідання " Старий і море".
14.11.2025 Тема уроку. Ґабрієль Ґарсія Маркес “Стариган із крилами”
Автор – Ґабрієль Ґарсія Маркес
Жанр – оповідання. «Стариган із крилами» належить до напрямку магічного реалізму.
Тема – розлад людських взаємин у світі;
Ідея – ідея духовного зцілення людства з допомогою вічних божих істин, які приносять на землю янголи.
Головні герої:
Пелайо –чоловік, на подвір’я якого прилетів янгол.
Елісенда – жінка Пелайо, бере 5 сентаво з кожного, хто заходить у двір подивитися на янгола.
Стариган з крилами – головний герой-янгол, який з’явився під час дощу.
Син Пелайо та Елісенди – байдуже ставиться до гостя з крилами. Заражений бацилами байдужості, черствості.
другорядні – дівчина-павук; падре Гонсага, жителі рибальського селища.
Місце дії: рибальське селище.
Час дії: декілька років.
Образи символи у творі “Стариган з крилами”
Сюжет та композиція
Несподівано на одному із сільських дворів з’явився дивний чоловік. Це був стариган із білими крилами. Після дискусій жителі села вирішили, що це янгол. Його поселили в курнику. Довідавшись про янгола, до двору господаря Пелайо прийшов священик і захотів повідомити про диво вищих церковних осіб. Згодом стан здоров’я старигана значно погіршився і всі вирішили, що стариган помирає. Проте через певний час стариган вилікувався та полетів із дому.
Особливістю композиції є відсутність поділу на частини.
Експозція: поява старигана із білими крилами, «який упав обличчям у грязюку».
Зав’язка: Після дискусій жителі села вирішили, що це янгол. Його поселили в курнику.
Розвиток дії: довідавшись про янгола, до двору господаря Пелайо прийшов священик і захотів повідомити про диво вищих церковних осіб.
Кульмінація: хвороба ангела в останню зиму. Всі вирішили, що стариган помирає.
Розв’язка: через певний час стариган вилікувався, у нього виросло тверде й довге пір’я в янгола, і він полетів «у бік моря».
Фінал твору: відкритий. Питання чи повернеться він до людей?
Проблематика твору
Автор у твору «Стариган з крилами» піднімає ряд проблем. Найяскравіше можемо прослідкувати проблему духовного падіння суспільства, моральної деградації людства. Варто наголосити також на проблемі вибору – що у сучасному світі вибирає людина – земне чи мирське – добро чи зло? Чи готова пожертвувати принаймні мізерно заради порятунку незнайомої людини?
Яскраво автор показує проблему любові до ближнього, особливо в епізодах, коли люди знущаються над янголом – б’ють, припікають залізом, тицяють пальцями, кидають у клітку недоїдки, а він просто терпить.
Проблеми твору
Сенс людського існування (не завжди гроші визначають якість та повноцінне життя; багатство духовного світу, прагнення до самовдосконалення – ось що наближає людину до осягнення сенсу людського існування).
Абсурдність, роз’єднаність сучасного суспільства (люди байдужі одне до одного, духовно роз’єднані; віра автора в те, що сила добра – в єдності, в спільності помислів).
Релігія і влада (Маркес дає зрозуміти, що церква не допомагає людям прозріти і подолати негаразди, а іноді й сама наставляє на шлях бездуховності, жорстокості, байдужості)
Особиста відповідальність кожного члена суспільства за свої вчинки і за все суспільство ( вміння об’єктивно оцінювати себе і середовище, боротися зі злом, жорстокістю, разом долати труднощі приведе до гармонії)
Проблема батьків і дітей (тільки взаєморозуміння, повага до старших, уміння реально оцінювати ситуацію застереже молодь від необачних кроків; любов, терпимість, поміркованість, мудрі рішення батьків ведуть до гармонії стосунків з дітьми, запобігають непередбаченим жахливим стосункам)
Філософський сенс зустрічі янгола з людьми
Оповідання «Стариган з крилами» – це тонкий і надзвичайно чутливий сплав почуттів у реальному та міфологічного вимірах. Жителі невеличкого селища Пелайо та Елісенда надзвичайно заклопотані своїми справами. Погода жахлива, дощ не припиняється уже впродовж трьох діб. У таку негоду подружжя знаходить на своєму подвір’ї старого, лисого жебрака, в подертому одязі, який не мав змоги підвестися через велетенські крила, які так природньо виглядали із-за спини. Коли люди трохи отямилися, дійшли висновку, щоб перед ними янгол. Парадоксально, та ми звикли уявляти собі їх зовсім по-іншому…Посланці Господні мають бути білосніжні, прекрасні, витончені…Усі життєві негаразди і біди є місцем для зустрічі з Богом. І цей Ангел теж прийшов в той момент, коли цього потребувала не лише родина Пелайо, але й усі жителі селища. Чому в такому вигляді? Напевно, щоб відобразити глибину душі і помислів цих людей. Адже, із прибуттям ангела ніхто з них не змінився, духовно не очистився, їхні серця не тягнулися до світла.
Найвищою метою подружжя було матеріальне збагачення, жителів селища – побачити «дивину», люди завжди потребують вина і видовищ, отцеві – не втратити свою парафію. Ці люди просто звикли жити своїм приземленим безкрилим життям, зовсім не усвідомлюючи сутність людського призначення на землі. Мірилом людських взаємин стають не любов, повага, добро, а гроші, матеріальні здобутки.
Цим оповіданням Маркес хотів людство попередити і показати, як близько ми до «безкрилої» катастрофи… Люди не здатні сприйняти високі, благородні істини, вони перебувають у полоні байдужості, корисливості, розрахунку.
Але автор має надію на краще, тому ангел не помирає, а одужує і відлітає в піднебесся.
Домашнє завдання. Опрацювати поданий матеріал, написати конспект уроку.