Тема тренінгу: «Протидія булінгу в школі».
Мета – профілактика випадків агресії, насильства і булінгу в учнівському середовищі, формування уявлення про слушні дії у випадку булінгу.
Задачі:
надати інформацію щодо сутності, ознак, учасників булінгу;
створити уявлення про наслідки боулінгу, його шкоду та неприпустимість;
сформувати навички конструктивного реагування на випадки булінгу.
Вступне слово тренера
Доброго дня, шановні учасники тренінгу. Сьогодні ми з вами тут для того, щоб обговорити важливу тему – тему насильства та жорстокості серед учнів.
Кожному з нас, хоча б раз у житті доводилося зіткнутися з насильством. Воно могло застосовуватися проти вас самих, ви могли бути свідком, або самі ставали тими, хто ображає. Ми поговоримо про насильство та жорстокість, які направлена на одну дитину. Це явище називають булінгом. Сьогодні ми спробуємо зрозуміти почуття жертви булінгу, та поведінку агресора. І найголовніше, разом знайдемо шляхи допомоги постраждалій дитині та спробуємо убезпечити себе, щоб не зіграти одну з ролей у булінгу.
Сподіваюся, вам буде цікаво та пізнавально і ви з користю проведете час.
Привітання
Вправа «Мене звати… І я люблю себе за те…»
Мета: включити учасників групи у творчу тренінгову роботу, налаштувати на саморозкриття, актуалізувати позитивне самоставлення, створити гарний настрій.
Час: 2-3 хвилини.
Учасники по черзі називають своє ім’я та завершують фразу «я можу себе любити за те, що…». Закінчується вправа загальними оплесками.
Прийняття правил роботи в тренінговій групі
Час: 1-2 хвилини.
Основні правила:
1. Говорити від свого імені
2. Бути доброзичливими і активними
3. "Піднята рука"
4. Один говорить – усі слухають
5. Обговорювати дію, а не особу.
6. Конфіденційність.
Вправа «Що ти знаєш про булінг?»
Мета: включити в тему, актуалізувати та конкретизувати власні знання учнів про булінг.
Час: 7-10 хвилин.
На дошці намальована велика хмарина, від неї відходять в різні сторони блискавки. Учасники за піднятою рукою виходять до дошки, записують всередині хмаринки, що таке булінг, на блискавках – його ознаки, як його розпізнати.
Інформаційне повідомлення «Увага: булінг» (узагальнення і доповнення сказаного учнями)
Мета: надати точну інформацію про сутність, ознаки, сторони булінгу.
Час: 5 хвилин.
Булінг у перекладі з англійської – хуліганити, грубіянити; визначається, як утиск, цькування, дискримінація. Це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи дітей до іншої дитини або дітей.
Булінг — це якщо:
людині завдали болю, принизили фізично або словесно;
така поведінка повторюється, хоча може статися й один раз;
це було зроблено навмисно;
людина, якій заподіяли шкоду, не може сама захистити себе;
людина, яка вчинила булінг, має переваги (старша, фізично сильніша, у неї вищий авторитет у групі)».
4 головні компоненти булінгу:
агресивна і негативна поведінка;
здійснюється регулярно;
відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу;
така поведінка є навмисною.
Форми шкільного булінгу:
фізичний (умисні штовхання, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень та ін.);
психологічний (насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість)
Соціальна структура булінгу:
переслідувач (кривдник, агресор);
постраждала дитина (жертва);
спостерігач.
Зараз ми можемо пригадати, що можливо кожен з нас мав якусь свою роль у булінгу. Наприклад був спостерігачем, але при цьому не задумувався, що є безпосереднім його учасником.
Вправа «Трикутник»
Мета: сприяти кращому розумінню мотивації, стану, переживань кожного учасника булінгу, в першу чергу – жертви, вироблення співчуття до неї.
Час: 10 хвилин.
Група ділиться на трійки учасників. Серед трійки визначають ролі: переслідувач, жертва, захисник. За сигналом тренера учасники починають відігрувати задані ролі, необхідно слідувати, аби відігрування було емоційним та реалістичним, однак не набувало рис справжньої агресії. За кілька хвилин за новим сигналом ролі змінюються, тоді – ще раз, щоби кожен учасник побував в кожній ролі. Після цього відбувається обговорення, які емоції викликала кожна роль, що хотілось зробити, яка роль і чому далась найважче, що було неочікуваним.
Вправа «Чому це відбувається?»
Мета: закріпити уявлення про різні ролі учасників булінгу, сформувати розуміння передумов і причини потрапляння в ту чи іншу роль.
Час: 10 хвилин.
Учасники діляться на три групи; перша має протягом кількох хвилин розписує, чому деякі учні стають агресорами, що їх до цього спонукає, які цілі вони переслідують, що вони здобувають для себе, вчиняючи булінг. Друга команда формулює опис типового спостерігача, його характеристик, рис, мотивів, розписує, чому він не втручається, не допомагає, що йому перешкоджає, що він прагне отримати в результаті через бездіяльність, що боїться втратити, якщо втрутиться. Третя команда записує передумови прийняття ролі жертви, які риси цьому сприяють, чому така дитина не може за себе постояти.
Обговорення результатів роботи відбувається по черзі, спочатку виступає перша група. Учасники зачитують результати роботи, тренер резюмує і за потреби доповнює їх:
Основні риси агресора:
домінантна особистість, схильна самостверджуватися з використанням сили;
не вміє сприймати відмову, не вміє співчувати своїм жертвам;
має середню чи високу самооцінку, бажає перебувати у центрі уваги, сприймається лідером у колі однолітків;
часто проявляє ознаки егоїзму чи нарцисизму;
ймовірно, був жертвою у минулому;
схильний порушувати правила;
легко збудливий та імпульсивний, його легко вивести з себе;
не визнає компромісів;
не вистачає співчуття до інших;
часто ставиться агресивно до дорослих;
має не надто високий емоційний інтелект;
полюбляє агресивні спортивні ігри;
інтуїтивно відчувають, що однокласники не зможуть чинити опір;
проявляє і проактивну (свідому) агресію (наприклад, для досягнення мети), і реактивну (вимушену або стимульовану чиїмось діями) агресію (зокрема, у відповідь на провокацію);
фізично та соціально більш енергійний за своїх однолітків.
Учні можуть проявляти агресію та вчиняти булінг, якщо вони самі є жертвами поза класом або до них застосовують насильство в сім’ї, власна агресія є засобом компенсації, самоствердження, відновлення самоповаги; у їх сім’ї агресія, лайка і бійки – звичне явище, тож це засвоєна від батьків модель поведінки, вони просто повторюють зразки; вони прагнуть самоствердитись, привернути до себе увагу та не знають інших способів; вони сприймають те, що відбувається, як жарт, і не розуміють, що дійсно ображають інших; роблять це за компанію з друзями, адже хочуть здаватись в їхніх очах крутим чи бояться піти проти них, щоб самому не стати жертвою.
Після обговорення ролі агресора для всіх учасників спільно проводиться вправа «Як інакше?».
Мета: спонукати до конструктивного переосмислення ситуації, пошуку соціально прийнятних альтернатив агресії.
Час: 2-3 хвилини.
Учасники за піднятою рукою висловлюють ідеї, як потенційний булер може самоствердитись і звернути на себе увагу без агресії. Наприклад: здобути лідерство в навчанні чи позаурочній діяльності, саморелізуватись в спорті чи творчості, зайнятись активними видами спорту, щоби виплескувати агресію та зайву енергію без шкоди для інших.
Після цього продовжується робота над вправою «Чому це відбувається?», виступають друга команда «спостерігачів» та третя команда «жертв». Тренер узагальнює і доповнює:
Основні риси спостерігача:
бояться бути на місці жертви;
не бажають виділятися з-поміж однокласників;
цінують свої відносини з лідером;
піддаються впливу «сильних світу цього» у класі або навчальній групі;
не вміють співпереживати і співчувати іншим;
не мають власної ініціативи;
сприймають цькування як розвагу.
Отже, свідки можуть займати бездіяльну позицію і перетворюватись на спостерігачів, якщо вони товаришують з агресором і не хочуть псувати з ним стосунки; бояться втрутитись першим, аби не викликати агресію вже до себе; не бачать в тому, що відбувається, чогось справді поганого, сприймають це як розвагу, а то й не бачать необхідності припиняти. Важливо: якщо спостерігач входить до однієї компанії в агресором чи агресорами під їх тиском він рано чи пізно також може зайняти роль агресора.
Основні риси жертви:
фізично слабші за інших;
невпевнені в собі, замкнуті, мовчазні;
мають занижену самооцінку;
мають суттєві зовнішні відмінності (руде волосся, окуляри, косоокість, капловухість, повнота, надмірна худоба, заїкання), відмінності інтересів, уподобань;
тривожні, полохливі, сльозливі;
суттєво відрізняються від інших за соціальним статусом (набагато багатші або набагато бідніші за більшість однокласників).
Потрапивши одноразово до ролі жертви учень може в ній застрягнути, не намагаючись постояти за себе, якщо він початково за складом особистості є тривожним, песимістичним, емоційним, вразливим, невпевненим в собі. Такі діти самі по собі схильні до негативних емоцій, розпачу, поганого ставлення до себе, через це над ними починають знущатись, знущання ще більше підживлюють тривожність, невпевненість, негативізм. Утворюється замкнене коло страждань, що лише посилюються і посилюються. Дитина почуває себе внутрішньо все гірше і гірше, у неї вже не вистачає моральних сил взяти себе в руки і вирішити проблему, вона не знає, що робити. Така дитина не здатна впоратись із ситуацією сама, вона потребує допомоги.
Вправа «Наслідки булінгу»
Мета: сприяти кращому розумінню жертви та виробленню співчуття до неї.
Час: 2-3 хвилини.
Учасники за піднятою рукою висловлюються про переживання і стан жертви через знущання, що вона відчуває, про що думає, як булінг позначається на її звичайному дні, ставленні до себе, до однолітків, до школи, на фізичному самопочутті. На завершення вправи, резюмуючи, тренер може використати метафору про вагу сніжинки: сніжинка сама по собі майже нічого не важить, коли вона падає на гілку, її вага не помітна, нічого не відбувається; але коли сніжинок багато, коли падають весь час нові й нові, їх вага стає нестерпною і гілка ламається – так і з образами.
Вправа-розминка «Музиканти»
Мета: розвантажити, активізувати.
Час: 2 хвилини.
Тренер пояснює інструкцію: «Зараз ми будемо музикантами: скрипалями, гітаристами та ударниками. За командою вам необхідно імітувати рухи гри на скрипці, гітарі та барабанах; я називатиму, якого саме музиканта ми показуємо, та виконуватиму потрібний рух. Реагувати треба якомога швидше, проте будьте уважні – той, хто помиляється, вибуває з гри. Також майте на увазі, що слідувати треба команді, а не чийомусь прикладу».
Після цього гра починається, ведучий називає команди не чітко чергуючи одна одну, а як завгодно, можна кілька разів повторювати одну і ту саму; також він може заплутувати учасників, наприклад, оголошувати «гітарист», але при цьому імітувати рухи скрипаля. Оптимальною тривалістю є 6-7 швидких команд, надалі вправа або набридне, або група надто розбурхається і буде складно повертатись до організованої роботи.
Вправа «Скринька довіри»
Мета: сформувати уявлення про слушні дії у випадку булінгу.
Час: 10-15 хвилин.
Учасники залишаються працювати в трьох командах. Першій необхідно за кілька хвилин розписати, якими мають бути дії свідка булінгу, що він має відреагувати, що зробити, як можна підтримати жертву. Друга команда розписує алгоритм оптимальних дій, «пам’ятку» жертви. Третя команда створює пам’ятку, до кого можна звернутись за допомогою. Результати можна гарно оформити на аркушах паперу та вивісити в класі для нагадування.
Вправа «Гаряча лінія»
Мета: актуалізувати здобуті в попередній вправі знання, відпрацювати їх на прикладі конкретних ситуацій.
Час: 5-7 хвилин.
Учасники лишаються в групах; кожна група розглядає одну конкретну ситуацію та намагається застосувати до неї складені правила. Після цього відбувається коротке обговорення.
1. – Доброго вечора! Мене звати Наталя. Я вам телефоную з Львівської області. Мені нещодавно виповнилося 14 років. Моє хобі – це спілкування в соціальних мережах. Десь місяць тому через соціальні мережі я познайомилася з чоловіком, якому 35 років. Спочатку я з ним охоче спілкувалася.
Це тривало майже тиждень. Потім мені стало нудно і я відмовилася від спілкування з ним. Він цього не зрозумів і постійно мені пише, телефонує. Одного разу навіть чекав біля будинку. Це трапилось тому, що я всю особисту інформацію написала в соціальній мережі. Тепер мені дуже боязко. Що я можу зробити, аби він перестав мене переслідувати?
2. – Доброго дня! Мене звати Ярослава. Мені 12 років. Я проживаю в Києві. Мої проблеми почалися після того, як я перейшла на початку навчального року до нової школи. Всі мої однокласники утискають мене, ображають, інколи, навіть б’ють. Це все відбувається через те, що я дуже погано розмовляю, бо маю певні проблеми зі здоров’ям. Але ж я в цьому не винна. Я відчуваю, як мої однокласники стараються вижити мене з класу. Як мені знайти з ними спільну мову? Насправді, я дуже хочу з ними дружити.
3. Я навчаюся в 8 класі. Всі вчителі дуже люблять наш клас. Наші діти – дуже добрі. Правда, є два однокласника – Тарас та Славко – які постійно ображають нашіх дівчат, б’ють хлопчиків. Вони і мене теж били та ображали, але тепер вже ні. Все змінилося через те, що в цьому навчальному році до нашого прийшов новий хлопчик. Він перейшов з іншої школи. Його звати Вінсет. Він «не наш». Він темношкірий. У дитинстві він із мамою переїхав в Україну та зараз він живе із мамою, бабусею та дідусем. Коли Вінсет до нас перейшов, Тарас та Славко його одразу не полюбили, по-перше через інший колір шкіри. Вони постійно його ображають «негром», «рабом», «виродком». Часто б’ють його. Я не одноразово бачив, як Вінсет плакав. Я розумію, що це неправильно, але втручатися в цю ситуацію я не дуже хочу. Насправді, мені дуже шкода Вінсента. Він хороший і гарно грає у футбол. Але я з ним не спілкуюся, через те, що думаю, що Тарас та Славко будуть знову наді мною знущатися.
4. Добрий день. Мене звати Олег. Я вирішив до Вас звернутися, через те, що у мого кращого друга є проблема. Його звати Саша. Це мій однокласник. Нам по 12 років. Останнім часом его сильно ображать однокласники. Вони постійно забирають у нього гроші, які мама дає йому та змушують кожного дня просити ці гроші у мами. Він дуже сильно боявся мені про це розповісти, через те що старшаки йому сказали, якщо Саша комусь про це скаже, то вони його поб’ють. Тепер ми разом не знаємо, як вирішити його проблему.
Завершення
Вправа «Подарунок»
Мета: розвантаження, завершення заняття на позитивній ноті, зміцнення симпатії між учасниками.
Час: 1-2 хвилини.
Учасники сидять або стоять всі разом в колі. Кожен має повернутись до сусіда зліва та «подарувати» йому щось приємне. Наприклад, «мені здалось, що ти був трохи засмучений на занятті, тому я дарую тобі багато радості». У відповідь необхідно щиро подякувати.