https://drive.google.com/file/d/1r25joi89YwCe4Ce0napTJtj0u8ibhHbI/view?usp=sharing
І ли́вся дощ із кро́ві, наче мідь,
А Ка́нцлер знав, що і́ншого нема́.
Це – сила во́лі, що рока́ми спала́
Сього́дні час вимага́є меча́!
Не ла́гідним сло́вом, а міцни́м сте́ржнем
Над пру́сським тро́ном здійня́лась рука́.
Бо шлях держа́ви не бува́є че́сний,
Коли вона́ від розбра́ту слабка́
І ли́вся дощ із кро́ві, наче мідь,
А Ка́нцлер знав, що і́ншого нема́.
Це – сила во́лі, що рока́ми спала́
Сього́дні час вимага́є меча́!
На по́лі би́тви, де пала́є гнів,
Де диплома́тія мовчи́ть, як лід,
Він чув, як сто́гне го́лос пра́отців,
Що мрі́яли про є́дність сті́льки літ.
І ли́вся дощ із кро́ві, наче мідь,
А Ка́нцлер знав, що і́ншого нема́.
Це – сила во́лі, що рока́ми спала́
Сього́дні час вимага́є меча́!
За́лізо — це основа для ухва́л,
А кров — то ціна́, яку пла́тить наро́д.
Нема́є мі́сця сентимента́льним спі́вам,
Бо тре́ба ви́рвать вла́ду із боро́д.
І ли́вся дощ із кро́ві, наче мідь,
А Ка́нцлер знав, що і́ншого нема́.
Це – сила во́лі, що рока́ми спала́
Сього́дні час вимага́є меча́!
На злість чи ща́стя, він свій час віджи́в,
Та Імпе́рію наві́к об’єдна́в.
Він па́м’ятник собі́ в серця́х зложи́в,
Бо на́цію із розбрату́ підня́в.
