Вітаю всіх читачів мого блогу!
Сьогодні я б хотіла поговорити про комунікативні якості вихователя чи важливі вони на сьогоднішній день?
Педагогічна майстерність вихователя здебільшого базується на мистецтві Спілкування.
Спілкування - це зв’язок між людьми , він призводить до виникнення психічного контакту, що проявляється в обміні інформації, взаємовпливі та взаєморозумінні. Специфіка педагогічного спілкування в тому, що під час його реалізації здійснюється комплексний вплив педагога на дитину. Таким чином, щоб забезпечити ефективне навчання,виховання і розвиток нової особистості через спілкування відбувається трансляція досвіду поколінь новому поколінню.
Вихователь через свої комунікативні якості передає дітям свої знання та встановлює тісний зв’язок з суб’єктами дитячого садочку. Успіх сприйняття матеріалу залежить не тільки від наочності, зацікавлювання та ігор. Але і від того як вихователь розповідає , з якою захопленістю та розсудом.
Стиль спілкування, який задає вихователь, суттєво впливає на ставлення вихованців до самого вихователя та його занять. Якщо вихователь ставить між собою та дитиною далеку дистанцію, це призводить до того ,що дитина буде боятися звертатися за допомогою . Якщо занадто близька ,то вихованці можуть сісти на шию. Потрібно держати середню дистанцію,щоб дитина могла звернутись до вас ,але не нехтувала правилами поведінки.
Вихователь повинен дотримуватись таких комунікативних якостей:
Правильність мовлення – це відповідність мовлення чинним мовним нормам.
Точність – це повна відповідність вжитих слів з їхнім значенням або синтаксичних конструкцій з дійсністю, умовами комунікації.
Логічність – це точність вживання слів і словосполучень, правильність побудови речень, смислова завершеність тексту.
Змістовність – це насиченість висловлювання об'єктивно цінною інформацією, яка відповідає темі спілкування.
Стислість – ця ознака формує уміння говорити по суті.
Ясність – доступність мовлення для розуміння тих, хто слухає.
Чистота – це бездоганність усіх елементів мовлення, уникнення недоречних, невластивих українській мові нелітературних елементів .
Багатство (різноманітність) – це максимально можливе насичення висловлювання різними, неповторюваними засобами мови, які виражають зміст інформації.
Доречність – такий добір, така організація засобів мови, які сприяють тому, щоб висловлювання відповідало меті й обставинам спілкування.
Виразність – це такі особливості структури висловлювання, які підтримують увагу та інтерес у слухача або читача.
Дієвість – такий добір, така організація мовних засобів, які сприяють здійсненню очікуваного впливу на свідомість (і/або підсвідомість) слухача або читача, досягненню мети спілкування.
Поради які можна використовувати молодому вихователю при тренування власних комунікативних якостей мовлення.
Розпочинати тренування потрібно в тихому та спокійному місці ,де вас не будуть відволікати.
Стати чи сісти в зручну позу, щоб вам було комфортно.
Коли ви щось розповідаєте на публіку, перед колегами і ви хвилюєтесь - не спішіть, добре обдумайте, що ви маєте сказати та потренуйтесь з дзеркалом.
Зосередьтесь не на своєму голосові , а на тому ,що ви хочете сказати,це вам допоможе на майбутніх розповідях чи промовах.
Легше всього тренуватися з своїми колегами - це надасть вам підтримку та мотивацію.
А тепер ми перейдемо до самих вправ . Їх потрібно використовувати в парах чи в групі.Тому що це , насамперед, комунікація з людьми
Вправа. "ВІЗУАЛЬНЕ ВІДЧУТТЯ"
Мета: удосконалення перцептивних навичок сприйняття і відтворення один одного.
Хід вправи. Усі сідають у коло. Ведучий просить, щоб кожний уважно подивився на обличчя інших учасників, і через 2-3 хвилини усі закривають очі і намагаються уявити собі обличчя інших учасників групи. Протягом 1-2 хвилин потрібно фіксувати в пам'яті обличчя, яке вдалося найкраще уявити (запам’ятати). Після виконання вправи група обговорює свої відчуття і повторює вправу. Завдання: кожний учасник групи намагається відтворити в пам'яті якомога більшу кількість облич учасників тренінгу.
Вправа. "ЧЕРЕЗ СКЛО"
Мета: формування взаєморозуміння партнерів по спілкуванню на невербальному рівні.
Хід вправи. Один з учасників пропонує текст, записуючи його на папір, але передає його ніби через скло, тобто мімікою і жестами. Учасники групи називають те, що вони зрозуміли. Ступінь збігу переданого і записаного тексту свідчить про уміння встановлювати контакт.
Вправа "ДИСКУСІЯ"
Мета: удосконалення взаєморозуміння партнерів по спілкуванню на невербальному рівні.
Хід вправи. Група об’єднується у "трійки". У кожній трійці розподіляються обов'язки. Один з учасників грає роль "глухого-і-німого": він нічого не чує, не може говорити, але в його розпорядженні - зір, жести, пантоміміка; другий учасник грає роль "глухого ": він може говорити і бачити; третій - "сліпого-і-німого": він здатний тільки чути і показувати. Усій трійці пропонується завдання, наприклад, домовитися про місце, час і мету зустрічі.
На вправу виділяється - 15 хвилин.
Вправа "ТАК"
Мета: удосконалення навичок емпатії і рефлексії.
Хід вправи. Група об’єднується у пари. Один з учасників говорить фразу, що виражає його стан, настрій чи відчуття, інший задає йому питання, щоб уточнити і з'ясувати деталі. Наприклад, " Дивно, але я помітила за собою, що коли знаходжуся в такому стані, то колір мого одягу приблизно однаковий". Вправа вважається виконаною, якщо у відповідь на запитання учасник одержує три позитивні відповіді - "так".
Вправа „Письмо на руці”. (10 хв.)
Мета: перетворення тактильних подразників у візуальну інформацію.
Учасники сидять попарно в колі. Один з учасників — „Ніч” закриває очі. Другий партнер — „День” з відкритими очима бере праву руку „Ночі” в свою ліву руку, долонею вверх. На долоні „День” буде писати друковані букви. А гравець „Ніч” повинен їх прочитати. Перш ніж написати нову букву, необхідно „стерти” з долоні попередню. Виконання необхідно починати з простих букв, поступово переходячи до складів та слів. На завершення на долоні партнера необхідно написати щось приємне.
Учасники міняються ролями.
Інформаційне повідомлення. (10 хв.)
Як навчитися говорити? Як виробити відчуття слова? Як зробити, щоб вміння говорити допомогло тобі у житті?
Щоб добре говорити, ми повинні дбати про свою мову і своє вміння висловлюватися. Французький письменник-мораліст Ларошфуко говорив, що істинна красномовність полягає в тому, щоб сказати все, що треба, але не більше. Виходить, багато говорити і багато сказати — не тотожні поняття.
Красномовність — це дар, від якого залежить популярність і успіх людини. Але, щоб гарно виступити, треба добре підготуватися, пам’ятаючи три етапи підготовки:
І етап — організація логічної канви;
ІІ етап — пошук форми повідомлення;
ІІІ етап — репетиція-перевірка результату.
Користуйтеся порадами:
Пам’ятай, що говориш;
Добре знай тему того, про що будеш говорити;
Сплануй повідомлення;
Намагайся, щоб виклад був логічно побудованим, чітким, зрозумілим;
Стеж за своєю мовою;
Не захоплюйся жестами понад міру;
Враховуй настрій слухачів;
Проводь репетиції виступів.
Вправа „ День народження”. (20 хв.)
Мета: розвиток комунікативних вмінь та навичок спостережливості та здатності розрізняти різні стилі спілкування.
На початку гри учасники записують список ролей:
Іменинник — намагається розважати гостей розмовою на загальні теми.
Тамада — помічник Іменинника.
Всезнайко — намагається втрутитись в будь-яку розмову.
Суперечник — з усіма вступає в суперечку.
Миротворець — має на меті загладжувати конфлікти.
Людина, яка усім і всіма незадоволена.
Оригінал — прагне будь-яку бесіду повернути в інше русло.
Безтактовна людина — людина, в якої відсутнє почуття такту.
Ведучий пропонує учасникам уявити себе присутніми на святкуванні Дня народження. Кожен отримує роль, яку він повинен зіграти на цьому святі. Ведучий роздає ролі таким чином, щоб про неї знав лише той, до кого він звертається. Ролі зберігаються у таємниці до завершення гри, і тільки під час обговорення можна оголосити, хто яку роль зіграв. Учасники гри повинні максимально увійти в заданий образ.
Вправа „ Надбудова”. (10 хв.)
Мета: відпрацювання різних стилів спілкування.
В театральному мистецтві виділяють три надбудови:
— зверху (вся поза людини говорить про те, що він зневажає оточуючих, дивиться зверхньо);
— знизу (його зневажають, його немає за що любити, оточуючі кращі, розумніші нього, — так думає людина з цією надбудовою);
нарівні (не натянуті, товариські стосунки з оточуючими).
Учасникам необхідно походити по кімнаті відповідно змінюючи три типи надбудови.
Після завершення вправи проводиться обговорення.
