Батьки, які зростали в суворій дисципліні й потреби яких ігнорували, дуже прагнуть зробити все по-іншому для власних дітей, подарувавши те, чого не отримували самі. Такі дорослі ставлять потреби дитини на перше місце, жертвують власним часом та інтересами, більше дозволяють і балують. Усе це вони роблять з найкращих міркувань, але непомітно можуть дійти до крайнощів – уседозволеності.
Такий метод виховання проявляється, коли батьки не вміють відмовляти дитині в її бажаннях, не встановлюють правил, захищають від будь-яких проблем і не витримують дитячих істерик. Буває, що дорослим простіше поступитися дитині, дати все, чого та зажадала, аніж витримати розпач, крики й істерику.
Установлювати межі – це справді непросто, особливо коли хочеться бути найкращими батьками і зайвий раз не засмучувати власну дитину. Але якщо не встановлювати дитині правил, огортаючи любов'ю, то вона рано чи пізно почне вибудовувати світ, але не завжди в добрій і безпечній формі.
Установлення обмежень не робить вас гіршими батьками, навіть якщо дитина в розпачі кричить: «Ви погані!». Навпаки, ваші межі й емоційна підтримка допомагають їй психологічно дорослішати.
Особливо це стосується сучасного світу, перенасиченого різноманіттям яскравих іграшок, солодощів і розваг. Дитина губиться у спокусах, її емоційна сфера перезбуджується, їй вкрай потрібна допомога дорослого, щоб зупинитися і разом зробити зважений вибір. Тому ми встановлюємо кордони, вчимо дитину не купувати все одразу, планувати, чекати й домовлятися.
Проблема виникає, коли батьки розпещують дітей, купуючи їм дедалі більше речей, захищаючи від необхідності вирішувати проблеми, від розчарувань, замість щедро давати справді необхідне та значуще – любов, емоційну близькість, увагу, час.
Результатом занадто ліберального виховання та вседозволеності може бути:
відсутність витримки і самоконтролю;
невміння зупинятися, відкладати бажання на потім, відмовляти небезпечним спокусам;
психологічна нестабільність, істерики, емоційні вибухи;
низький рівень емпатії (співчуття) до інших, нечутливість до кордонів інших людей;
егоїзм та егоцентризм, винесення власних бажань вище за бажання інших, зверхність;
схильність до ігрових і харчових залежностей, шкідливих звичок.
Уседозволеність
Що характерно:
чуйність і м’якість;
поблажливість, низькі вимоги;
невелика кількість або відсутність правил;
потурання й гіперопіка;
невміння витримувати дитячі сльози.
Який результат:
егоцентричність;
низькі соціальні навички;
імпульсивність:
розпещеність;
інфантильність;
слабка сила волі.
Що таке вседозволеність?
Дитина вважає, що завжди має право отримувати бажане негайно і легко.
Батьки захищають дитину від усіх проблем і розчарувань.
Натомість варто
Давати дитині справді необхідне: любов, увагу, підтримку. Можна розпестити кількістю речей, а не любові.
Бути поруч і підтримати в моменти розчарування, щоб надалі дитина вміла впоратися самостійно.
Неможливо вберегти дитину від усіх проблем та заборон – у цьому світі вона все одно з ними стикнеться. Важливо навчити давати собі раду з проблемами та розчаруванням. Досвід, помилки та підтримка – найкращі вчителі.
Батьківські межі допомагають дитині адаптуватися і приймати обмеження світу.
Правила й дисципліна вчать дитину поважати час та роботу інших, а згодом – цінувати і свою працю.
Батьківські обмеження дають дитині розуміння, що всі ми живі люди, неідеальні, із вичерпним ресурсом, це сприяє тому, що дитина дедалі більше здатна покладатися на себе й турбуватися про інших.
Справжня впевненість у собі з’являється не від отримання бажаного, а від власних досягнень.
Коли діти отримують бажане постійно, вони не можуть засвоїти життєвих уроків:
здійснення задуманого іноді віддалене в часі;
щоб щось отримати, слід докласти зусиль або зачекати;
варто вчитися переживати розчарування й рухатися далі.
Які є стилі виховання? Директивність і покарання
Які є стилі виховання? Відсторонення та ігнорування
Які є стилі виховання? Турбота і співпраця
Використані джерела:
Оксанич А., Біда Н., Сидорченко О. Розумію тебе! Як виховувати дітей без крайнощів. Київ: Yakaboo Publishing, 2023. 224 с.