https://drive.google.com/file/d/198XNiCO_9Y6uJfkJntlcLXwRGEWzClgV/view?usp=sharing
Я — слуга своїх слів, не в’язень,
Не кидаю їх в пил забуття.
Вони — як крила на плечах,
Моя відданість — моя броня.
У кожнім слові — жар і суть,
Не для ефекту, не для гри.
Я промовляю — йду вперед,
Не зраджу обітниці свої.
Слово — моє лезо і щит,
В ньому — сила, що не мовчить.
Я не зміню дорогу свою —
Бо правда — єдине, що я люблю.
Слова — мій голос, моя броня,
Не зраджу їх, хоч світ зміна.
Я — там, де тиша не страшна,
Бо слово моє — як весна.
Хай вітер змін навколо мчить,
Хай світ міняє кольори —
Я зберігаю в серці слів
Вогонь відвертої мети.
І навіть якщо тиша кричить,
А правда гостра, мов мечі —
Я залишуся серед тих,
Хто вірить слову — до кінця.
Слово — моє лезо і щит,
В ньому — сила, що не мовчить.
Я не зміню дорогу свою —
Бо правда — єдине, що я люблю.
Слова — мій голос, моя броня,
Не зраджу їх, хоч світ зміна.
Я — там, де тиша не страшна,
Бо слово моє — як весна.
