https://drive.google.com/file/d/1fTLhnSrjyL8EUYlRCMw7po2_I8HhfKU0/view?usp=sharing
Я йду крізь віки, крізь осінь і весну,
Там, де надія стиха дрижить в сні,
Зорі падали, шепочучи істину:
«Кохання — десь попереду, на межі».
Безмежне кохання — мов світло в імлі,
Я йду до тебе, крізь вітри і жалі.
Далеко ще, та серце не спить,
Бо кожен крок — то до тебе мить.
Мрії розтали на стежці сумній,
Та серце знову рветься вперед.
Ти — моя вічність, моя магія, мрій,
Я кохання не зраджу, ні на день, ні на рік.
Безмежне кохання — мов світло в імлі,
Я йду до тебе, крізь вітри і жалі.
Далеко ще, та серце не спить,
Бо кожен крок — то до тебе мить.
Я йду крізь віки, крізь осінь і весну,
Там, де надія стиха дрижить в сні,
Зорі падали, шепочучи істину:
Кохання — десь попереду, на межі.