"Права людини - основа демократії"
Тема 1. Історія розвитку прав людини
Засідання:
1. Необхідність міжнародних стандартів прав людини
2. Всесвітня декларація прав людини.
3. Класифікація прав людини.
4. Права і обов'язки громадян у Конституції України.
5. Система захисту прав людини.
Учні повинні знати: національні, громадянські, та загальнолюдські вартості, Конституційні права та обов'язки України, права людини, права дитини; систему захисту прав людини.
Учні повинні вміти: користуватись своїми правами, відстоювати свою честь і гідність, правомірно поводитись, захищати права людини.
Інформаційно-методичний матеріал для проведення практикумів
З історії прав людини
Історія становлення прав людини складна і багатогранна. Поняття «права людини» виникло як окрема категорія в епоху Розуму (Просвіти) XVIII століття. Але найбільші зміни в трактуванні прав людини сталися в першій половині XX століття. Жахливі злочини другої світової війни поклали кінець традиційній точці зору на те, що держави самі вирішують, яким чином ставитись до своїх громадян. Підписання Статуту ООН 26 червня 1945 року спричинило до того, що права людини були віднесені до сфери міжнародного права. Статут вміщував ряд статей, присвячених правам людини. На початку 1946 року була створена Комісія ООН з прав людини. Комісія підготувала проект Загальної декларації прав людини, який був затверджений Генеральною Асамблеєю ООН у Парижі 10 грудня 1948 року. Загальна декларація прав людини проголошує спільне порозуміння народів світу стосовно невід'ємних і недоторканих прав усіх членів людської сім'ї і є зобов'язанням членів міжнародної спільноти. ЗДПЛ вміщує тридцять прав та свобод. Вона характеризує захист цих прав як загальний стандарт, якого слід досягти.
З часу другої світової війни було укладено та набуло чинності більше сорока великих міжнародних конвенцій щодо захисту прав людини.
Після ЗДПЛ у 1966 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародні договори з економічних, соціальних та культурних прав, Міжнародний договір з громадянських та політичних прав.
Є кілька класифікацій прав людини. Одна із класифікацій поділяє права на «класичні» та «соціальні». Перші включають громадянські та політичні права й спрямовані здебільшого на обмеження влади держави над людиною. Другі включають економічні, соціальні та культурні права.
Класичні права пов'язані із зобов'язанням уряду утримуватись від певних дій, а соціальні — зобов'язують уряд надавати певні гарантії у їх збереженні.
Громадянські права людини (Загальна декларація прав людини)
Ст. З Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканість.
Ст. 13
1. Кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави.
2. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи й свою власну, й повернутися назад.
Ст. 15
1. Кожна людина має право на громадянство.
2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.
Ст. 19.
Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає... свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами незалежно від державних кордонів.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
Ст. 6 Право на життя є невід'ємним правом кожної людини. Це право охороняється законом. Ніхто не може і бути свавільно позбавлений життя.
Ст. 9 Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути підданий свавільному арешту чи утриманню під вартою. Нікого не можна позбавити волі інакше, як на підставах і відповідно до процедур, які встановлено законом.
Ст.12
1. Кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування та свободу вибору місця проживання.
2. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.
3. Ніхто не може бути свавільно позбавлений права на в'їзд у свою власну країну.
Ст. 19Пакт про громадянські і політичні права.
Політичні права людини (Загальна декларація прав людини)
Ст.21
1. Кожна людина має право брати участь в управлінні
своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.
2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні.
3. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля має виявлятися у періодичних і не фальсифікованих виборах, які повинні проводитись за загальним і рівним виборчим правом шляхом таємного голосування або ж посередництвом інших рівнозначних форм, що забезпечують свободу голосування.
Ст.20
1.Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій.
2.Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права
Ст.25 Кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації... і без необґрунтованих обмежень право і можливість:
а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників;
б) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права за таємного голосування і забезпечують свободу волевиявлення виборців; с) допускатися в своїй країні на загальних підставах рівності до державної служби.
Ст. 22 Кожна людина має право на свободу асоціації з іншими, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.
Користування цим правом не підлягає жодним обмеженням, крім тих, які передбачаються законом і які є н обхідними в демократичному суспільстві в інтересів державної чи громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я та моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає провадженню законних обмежень користування цим правом для осіб, що входять до складу Збройних Сил і поліції.
Соціальні права людини (Загальна декларація прав людини)
Ст. 26
1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безкоштовною, принаймні початкова і загальна. Початкова освіта має бути обов'язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною,] вища освіта повинна бути однаково доступною всіх залежно від здібностей кожного.
2. Освіта мас бути спрямована на розвиток людської осі би і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінні терпимості і дружбі між усіма народами, расовими релігійними групами, а також повинна сприяти діяльності ООН щодо підтримання миру.
3. Батьки мають пріоритетне право у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.
