Сценарій до Міжнародного дня рідної мови
Мета:
Розвивати мову і мовлення, сприяти розвитку творчих здійбностей дітей.
Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Формувати розуміння того, що українська мова — наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Пробудити почуття національної гідності.
Пісня "Молитва за Україну"
Вед. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання бенгальської мови.Відтоді в Бангладеші цей день став днем полеглих за рідну мову.
Вед. Минуло багато часу і от в 1999 році на 30-тій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято відзначати Міжнародний день рідної мови, а з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.
уч. Ось берег мій — початок України...
На південь — море, за плечима — степ...
Стають, здається, хвилі на коліна
До ніг землі, де хліб святий росте...
уч. Тут берег мій — і кращого не треба...
Шумить над морем степова трава,
Та й милується степом синє небо — мій берег є, моя земля жива!
уч. Вірш "Чого не вернути"
На жаль, назад не можна повернути час,
І вимовлене слово не вернути.
Можливість втрачена не вернеться до нас.
То ж своєчасно треба це збагнути.
І жити так, щоб все в житті гаразд було,
Ніколи ні за чим не жалкувати.
А випромінювати ласку і тепло,
Побільше добрих друзів всюди мати.
Мабуть, і жити треба в вічній боротьбі,
А не пливти весь час за течією.
І те, що доля написала десь тобі,
Бери у ркуи, сперечайся з нею.
І йди завжди вперед, не спізнюйся ніде,
Бо доля любить тих, хто не здається.
Хай добре слово й діло із пітьми веде,
Можливість в руки йде і все вдається...
Вед. Історія українського народу має героїчні й трагічні, щасливі й нещасні сторінки. На долю України випали поневіряння, війни, геноцид, приниження та переслідування за знання рідної мови. Забороняли мати власну історію, культуру, націю.
Вед. І коли, як не сьогодні на весь світ хочеться вигукнути: "Хай живе рідна мова!" І чуємо у відповідь слова підтримки країн, які продовжують допомагати Україні вистояти, втриматися і витримати усі випробування сьогодення. Дякуюємо вам за щирість і віру!
Пісня "Буде Україна на землі"
Вед. Українці — це народ, який витираючи сльози, підіймається з болю в гідність, перетворюючи втрати на світло, а тишу — на голос. Це незламна нація, що знає ціну свободи, зберігає силу козацького духу, бореться проти намагань зламати її та обов'язково переможе, об'єднана любов'ю до рідної землі. А ще нація, яка не зважаючи на увесь біль та неспокій сьогодення, не нерестає жартувати.
Гумореска про кумів-кулінарів П.Глазовий "Як ми з кумом мед качали"
Ми із кумом по сусідству живемо.
Кум говорить: — Давай бджіл заведемо!
Бджоли, — каже, — це ж поезія й краса.
Бджоли творять для здоров’я чудеса.
І тепер у кума бджоли у саду
Без перерви: гу-гу-гу та ду-ду-ду…
Раз я чую пропозицію таку:
— Ходім, куме, накачаємо медку! —
Кум не любить викидати даром слів.
Він у сад мене до вуликів повів.
— Мед качати,— каже,— діло не просте.
Он купив я медогонку ССТ.—
Тягне раму він із вулика — дивлюсь:
Усі бджоли в купу збилися чомусь.
Та гудуть отак сердито: дзум-дзум-дзум…
— Їх обкурювати треба,— каже кум.
— Це я знаю і без тебе,— говорю.—
Ти тримай, а я цигарку закурю.—
Не устиг я потушити свій сірник,
А бджола як тарарахне у язик!
Потім друга — прямо в вухо, третя — в ніс!
Кум схопив на плечі раму і поніс.
Як заклав у медогонку, як крутне!
А на мене ціла хмара як шугне!
Бджоли жалять — кум говорить: — Не лови!
Не твої це,— каже,— бджоли,— не дави!
Не крутися і руками не махай!
Не твої це,— каже,— бджоли, не лякай!
Ти он з ніздрі,— каже,— витягни бджолу,
Бо задавиш там комашечку малу.
Он у тебе між губами дві бджоли —
Ти дивися, щоб живі мені були!
Я — тікати… А за мною — хмари бджіл.
Я додому, та у хату, та під стіл.
Виліз, глянув у люстерко: ну й краса!
Губи стали, як домашня ковбаса.
Щоки пухлі. Не обличчя, а друшляк.
Ніс уліво скособочився й набряк,
Вже звисає аж до нижньої губи.
Вуха витяглись обоє, як гриби.
Ліве око ще поблискує так-сяк,
Там, де праве, тільки ґуля, як кулак.
Кум у шибку пальцем стукає: — Привєт!
Йди,— гукає,— куштувати свіжий мед!
— Ой,— стогну,— не стукай, куме, не дійду.
Я ж незрячий, десь у яму упаду…
Кум говорить моїй жінці: — Ви, мадам,
Свого мужа не показуйте дівкам.
Він у вас, мов кінозірка Жан Маре!
Тільки,— каже,— хай він носа не дере.
І нехай на все життя запам’ята,
Що бджола — це мед, здоров’я й красота!
уч. О мово рідна! Золота колиско,
В яких світах би не бувала я,
З тобою серцем і по-українськи
Я вимовляю мамине ім'я.
уч. В тобі живе Карпатська височінь,
Що манить у незвідане майбутнє,
І степова безкрая широчінь,
І Кобзарева дума незабутня!
Використані джерела:
https://dovidka.biz.ua/pavlo-glazoviy-yak-mi-z-kumom-med-kachali
