https://drive.google.com/file/d/1C0jmZsewu00308ynClqlPplwL57YAvuz/view?usp=sharing
Не з каміння, не з води,
Не з вогню і не з пітьми,
Не з великої ідеї
Почались мрії й пое́ми.
Не з холодної причини,
Не з порожньої хвилини –
Лиш із дотику тендітного
Народився світ, таємного.
Усе починається з кохання,
З того першого, ніжного зізнання.
Як зерно у ґрунті, як виток ріки́,
Воно живить наші душі навіки́.
Кожна пісня, кожен день,
Кожна зірка в небі –
Все це спалах почуттів
Коли сонце сходить тихо,
Коли дощ вмиває лихо,
Коли воїн в бій іде,
Коли матір дитя жде,
У всіх чинах, у натхненні,
У скорботі, у прозрінні
Б'ється серце – тепле, щире,
Наповняючи простір миром.
Усе починається з кохання,
З того першого, ніжного зізнання.
Як зерно у ґрунті, як виток ріки,
Воно живить наші душі й віки.
Кожна пісня, кожен день,
Кожна зірка в небі –
Все це спалах почуттів
Так народжуються вірші,
Так ростуть у полі вишні.
Так будують дім і міст,
Так знаходить мудрість зміст.
Від по́гляду до вічності,
Від миті до безпечності –
Це кохання – рушій сили,
Що дарує світу крила.
Усе починається з кохання,
З того першого, ніжного зізнання.
Як зерно у ґрунті, як виток ріки,
Воно живить наші душі й віки.
Кожна пісня, кожен день,
Кожна зірка в небі –
Все це спалах почуттів
